Українську церкву в Люрді співтворили вихованці польських професорів
Сорок років тому, в серпні 1982 року, у місті Люрд, що на півдні Франції освятили унікальний храм – українську греко-католицьку церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Завдяки вдалому місцю розміщення, на пагорбі навпроти серцевини міста, її золоті бані годі не зауважити. Творці цього українського архітектурного дива тісно пов’язані з Польщею.
Люрд – це одне з найславетніших місць католицького культу Богородиці. Воно стало відомим у другій половині XIX століття, після того як церковна влада визнала, що Бернадетті Субіру, дівчинці з місцевої бідної родини, з’являлася Діва Марія. Над печерою із джерельцем, де Бернадетта мала містичні видіння спорудили величаві храми – базиліку Непорочного Зачаття та базиліку Вервиці. От уже понад століття з цілого світу до французького містечка в передгір’ї Високих Піренеїв, неподалік кордону з Іспанією, приїжджають мільйони прочан – у пошуках душевного спокою, духовного та фізичного зцілення.
Мальовничий Люрд, овіяний ореолом містики, вже після Другої світової став місцем, куди охоче прямували українські прочани. На той час це були передусім представники повоєнної політичної еміграції, які опинилися на Заході, тікаючи від більшовицького режиму. Душпастирем українських вигнанців, які прибували до Люрду став отець Василь Прийма (1914-2004), уродженець села Бачів, що на Львівщині. З його ініціативи у 1968 році в базиліці Вервиці створили українську каплицю «Вівтар України». Втім, доволі швидко капличка стала надто тісною для українців, які прагнули помолитися в чудодійному місці. Відтак, у греко-католицькій церкві виникла ідея спорудити в славнозвісному Люрді український храм. Наприкінці сімдесятих місцевий католицький єпископ дав на це згоду. А вже у 1980-му проєкт благословили українець кардинал Йосип Сліпий та поляк Папа Римський Іван Павло ІІ.
Picture display
standardowy [760 px]
Фрагмент стінопису церкви Успіння Пресвятої Богородиці, автор Юрій Новосільський, фот. Ростислав Крамар
Рушійною силою проєкту стали два священики, вихідці з Галичини. Згаданий Василь Прийма організував грошову збірку серед українських емігрантів у Європі, Північній та Південній Америці та Австралії. Натомість отець Павло Когут (1926-2006), родом із села Конюхи на Тернопіллі, відповідав за логістику побудови храму, шукав виконавців будівельних та оздоблювальних робіт. До речі, цей священик, свого часу сидів за однією студентською партою з Йозефом Ратцінґером (майбутнім Папою Бенедиктом XVI), а в дев’яності допоміг всесвітньо відомому оперному співакові Василеві Сліпаку розпочати сходження до слави у Франції.
Picture display
standardowy [760 px]
Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Люрді, зовнішній вигляд, фот. Ростислав Крамар
Реалізацію ідеї прискорив шляхетний жест українського архітектора зі США Мирослава-Данила Німціва (1910-1997), уродженця Перемишля, випускника архітектурного факультету Львівської політехніки. Замолоду він скористався меценатською підтримкою митрополита Андрея Шептицького, завдяки чому зміг здобути фах архітектора, тож у зрілому віці повертав церкві борг вдячності. Німців подарував ініціаторам спорудження храму проєкт білостінної золотоверхої церкви, яка своїми обрисами нагадує козацьке бароко.
Своєю чергою отець Павло Когут запросив із Польщі видатного художника-теолога Юрія (Єжи) Новосільського (1923-2011), якому довірили створення стінопису. Цей польський митець напівукраїнського походження, який здобував освіту в Краківській академії мистецтв, ще юнаком глибоко занурився у духовність християнського сходу. Поліхромію церкви в Люрді він створював протягом чотирьох місяців – від січня по квітень 1984 року. Новосільський виконав розписи стін храму в темній колористиці у притаманному йому стилі, де поєднуються візантійські традиції та авангард ХХ століття. Домінуюче темно-синє тло створює ілюзію перебування у печері, тобто в місці, де народився Христос, або ж у гроті, де Бернадетта Субіру мала містичні видіння. Зрештою, в той час, коли Новосільський розписував люрдський храм, греко-католицька церква в підрадянській Україні також перебувала у катакомбах. Тож бентежні барви поліхромії мають ще й такий символічний вимір.
Центральна постать композиції – Оранта з тривожно-червоним німбом. Треба сказати, що попри захоплені відгуки фахівців, українська громада не відразу освоїлася з незвичним сакральним мистецтвом Новосільського. Попервах лунали думки про те, що темні поліхромії митця з Кракова потрібно замалювати світлішими. Як відомо, схожі ситуації навколо оригінальної сакральної творчості художника траплялися й у тих храмах, які він розписав у Польщі (наприклад в підляському селі Орішково, поль. Orzeszkowo). На щастя, здоровий глузд переміг і поліхромії видатного польського митця дотепер тішать око прочан і спонукають до глибоких рефлексій над сенсом людського буття. Церква в Люрді – це єдиний храм за межами Польщі, де є монументальне мистецтво пензля геніального іконописця. На думку польської мистецтвознавиці Кристини Черні, поліхромний розпис цієї української святині – це одна з найвидатніших монументальних робіт краківського професора. Тут доречно нагадати, що польський Сейм проголосив 2023-й, в якому відзначатиметься 100-річчя від народження художника, Роком Юрія Новосільського.
Picture display
standardowy [760 px]
Іконостас у церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Люрді, автор Петро Холодний-молодший, фот. Ростислав Крамар
Якщо стінопис храму виконав випускник Краківської академії мистецтв, то іконостас створював вихованець мистецької академії у Варшаві. Петро Холодний-молодший (1902-1990) у міжвоєнний період навчався та мешкав у Варшаві, де розвивав свій талант художника під опікою професора Мілоша Котарбінського. Тоді-то він занурився в українське мистецьке життя польської столиці, зокрема став одним із активних учасників гуртка «Спокій» – клубу, що об’єднував митців-емігрантів.
Після поневірянь, спричинених Другою світовою Холодний опинився у США, де розвивався як майстер сакрального художного мистецтва – створював ікони, мозаїки та вітражі. Невипадково саме такому визнаному українською спільнотою фахівцеві з іконопису запропонували намалювати іконостас у Люрді. Створений ним мистецький витвір обрамлює вівтарну частину церкви, наче коштовна брама раю, крізь яку прочан благословляє Богородиця.
Церкву в Люрді без перебільшення можна назвати шедевром українського сакрального зодчества. Людина, яка приходить до золотоверхого храму на люрдській вулиці України (так так, саме Rue de l’Ukraine) занурюється в невимовну атмосферу вічності та споглядання, якої на щодень бракує у великих метушливих містах.
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]