Багато вулиць, площ, скверів провулків нашого міста названо на честь російських діячів політики, літератури та мистецтв, які жодним чином не дотичні до Закарпаття та Ужгорода, а отже, є атавізмом попередньої політики побудови спільного загальноросійського та загальнорадянського культурного простору. Лев Толстой ніколи не був на Закарпатті і ніколи не писав про Ужгород, однак на його честь названо одну з центральних вулиць міста.
Це промовистий приклад: уявіть собі, що в Ужгороді, найбільш західному обласному центрі України, розташованому фактично на кордоні з ЄС, місті, що ніколи не входило до складу Російської імперії, станом на березень 2022 року є вулиці з такими назвами: Адмірала Нахімова, П. Багратіона, О. Бестужева-Рюміна, О. Бородіна, В. Верещагіна, Ю. Гагаріна, М. Глінки, О. Грибоєдова, Декабристів, М. Добролюбова, Д. Донського, Ф. Достоєвського, І. Крилова, М. Лермонтова, М. Ломоносова, О. Маресьєва, Д. Мендєлєєва, І. Мічуріна, О. Можайського, М. Мусоргського, М. Некрасова, М. Огарьова, І. Павлова, О. Пушкіна, О. Радищева, С. Разіна, К. Рилєєва, М. Салтикова-Щедріна, І. Сєченова, О. Столєтова, В.Сурикова, К. Тімірязєва, Л. Толстого, І. Тургенєва, К. Ціолковського, П. Чайковського, Челюскінців, М. Чернишевського, А. Чехова, І. Шишкіна.
Більшість ужгородців, особливо представників інтелігенції, схвально поставилися до нашої ініціативи, хоча знайшлися й такі, що сказали сакраментальне «не на часі». Хоча ми пропонуємо в цивілізований спосіб змінити назви цих вулиць на честь закарпатців, героїв України, які віддали своє життя на фронті, на честь видатних діячів української культури та історії, що в радянський час перебували під забороною, на честь відомих закарпатських діячів культури. Адже будьмо відверті, навряд чи в Черкасах або Бердянську, не кажучи вже про Познань або Париж, назвуть вулицю на честь забутого закарпатського письменника; пошанувати їх можемо й мусимо насамперед ми, але натомість наші вулиці названі на честь Щедріна, Рилєєва, Льва Толстого… А де ж буде вулиця нашого видатного письменника Івана Чендея?!
Але частина людей досі, навіть під російськими бомбами, вважає, що українська культура не на часі, що не треба провокувати росіян, адже вони факт перейменування вулиць чи перенесення з центру міста пам’ятника Пушкіну використають для своєї пропаганди. А росіянам натомість — усе на часі, бо ледь зайшовши в тимчасово окуповані українські міста, вони починають зривати таблички вулиць і здійснювати ревізію бібліотек, знищувати підручники з історії України!