Тілько ві Львові
Після фестивального тріумфу Вашинський постійно знімає: за 9 з половиною років (до початку ІІ світової війни) — 39 фільмів. І яких! У кожному вигадує щось нове. Першим зняв чорношкіру актрису. Першим з польських кінематографістів фільмує в Африці. Зняв першу польську комедію, дія якої відбувається не лише в Польщі, а ще в трьох країнах — Австрії, Югославії та Угорщині. Зняв перший польський фільм голлівудської компанії Universal. Першим у польському кіно використав в ігровій стрічці анімацію. Зняв перший повнометражний фільм мовою їдиш. Перелік можна продовжити.
Поволі склалося постійне творче коло, з яким Міша переходив з фільму в фільм. Це сценарист Конрад Том, оператор Альберт Вевьорка, композитор Генрик Варс, поет Емануель Шлехтер, актори Евґеніуш Бодо, Зуля Поґожельська, Кристина Анквіч, Адам Бродіш, Адольф Димша, який став зіркою саме у фільмах Вашинського. Також у багатьох його стрічках знімалися колишні наставники — Станіслава Висоцька та Віктор Беґанський.
Акторка Лідія Висоцька згадувала:
Міхал Вашинський був справжньою зіркою серед режисерів. Швидко виявилося, що він премила й дуже лагідна людина. Атмосфера [на знімальному майданчику] панувала майже родинна, бо він любив своїх акторів... Минали роки, та Міша зберіг юнацький вигляд — вигляд невинної дитини. Огрядний, завжди в бездоганно скроєних дорогих костюмах, але з душею хлопчика. І обов’язково капелюх Homburg.
Вашинський — єдиний у міжвоєнній Польщі кінорежисер, чиє ім’я гарантує успіх. На афішах його прізвище подають великими літерами. Він давно вже залишив убогу вулицю Мілу, великі гонорари дозволяють винаймати житло з вигодами то на вулиці Простій, то в самісінькому центрі на вулиці Фоксаль. Приблизно 1938 року оселився на віллі в елітному районі Саска Кемпа. Люди, які в нього бували, розповідали, що він перетворив житло на справжній палац у стилі «Тисячі й однієї ночі» — перські ковдри, картини, жирандолі, ванна з каррарського мармуру. Гараж для кількох автівок. Стайня з кіньми — захоплювався їздою верхи... Жоден з будинків, де він жив у Варшаві, не вцілів.
Спекотний липень 1939 року Вашинський зустрів у Львові. Попри те, що ртутний стовпчик зазвичай удень сягав позначки +30 і вище, на вулицях повним ходом ідуть зйомки третього фільму львівського циклу — «Серце батяра». Перший, під назвою «Буде краще», він зняв 1936 року, відкривши для кінематографа популярний гумористичний дует Щепка і Тонька (актори Казімєж Вайда і Генрик Фоґельфенґер) відомий усій Польщі завдяки тижневій радіопередачі «Весела львівська хвиля». Наступна львівська стрічка — «Волоцюги», знову з популярним дуетом у головних ролях — з’явилася на екранах у квітні 1939 року. Саме для цього фільму Генрик Варс і Емануель Шлехтер написали пісеньку «Тілько ві Львові», яка нині є неофіційним гімном міста.
Варшава, ріг Маршалковської і Зєльної, кіностудія «Фенікс». Тут Вашинський монтує «Серце батяра». Поспішає, бо вже призначена дата прем’єри... 1 вересня 1939 року, коли робота добігала кінця, Німеччина напала на Польщу. Вибухнула ІІ світова війна.
На вулицях виють сирени — над Варшавою кружляють німецькі літаки. Радіо оголошує повітряну тривогу, люди біжать до бомбосховищ. Одна з німецьких бомб влучила в будинок, де містилася кіностудія. На щастя, людей там не було, але в пожежі згоріли всі матеріяли фільму. Заціліла лише авдіоплівка з веселою пісенькою для нього — студія звукозапису містилася в иншому приміщенні. Нині пісня «Серце батяра» вважається однією з «фірмових» львівських.