Початки
Народився З. Бексінський 1929 р. в Сяноці. 1947 р. вступив на факультет архітектури Краківської політехніки. Проте, його цікавило зовсім інше. У своєму щоденнику записав: “Я складав іспити до академії мистецтв і на архітектуру. Прийняли мене на два виші, але скоріше за волею батька я вибрав архітектуру. А батько обіцяв мені, якщо закінчу архітектуру, то оплатить мені навчання на кіномистецтві і стану, так як я мріяв, режисером.” Молодий Бексінський закінчив архітектуру 1952 р. і отримав направлення до праці в будівництві. Батько помер, а соцреалізм відштовхнув його від режисури. Від 1952 до 1955 року працював на будовах у Ряшеві та Кракові. Від нецікавої праці втікав у світ мистецтва, передовсім рисунку. Цікавила його фотографія, але не мав умов цим займатися в робітничих гуртожитках. До Сянока повернувся з дружиною Зофією, з якою оженився 1951 р. Спочатку його утримували дружина та мати.
Фотографія
Здислав Бексінский, "Ніж", Bosz Publishing House В 1955 р. виникла неформальна група фотохудожників: З. Бексінський, Єжи Левчинський, Броніслав Шлябс. Фотороботи Бексінського — це великого формату колажі знімків і лозунгів. Альфрет Ліґоцький назвав їх “антифотографіями”. З розвитком його стилю у творчості фотоколажі змінюються. Бексінський надалі шукає свого стилю: від глузування з соцреалізму, ніби-репортажів, пошуку форми і експериментування до експресіонізму чи сюрреалізму. Жіночі акти з видертими головою, фрагментами грудей, лоном; зіставлення предметів з людським тілом, перев'язаним мотузком у клітинку оголеним тілом; потворна “Колискова” (анатомічний рисунок немовляти, поруч з дівчинкою та трупом жорстоко убитого тіла); абстрактні фотоколажі. Крім помноження фрагментів лиця, використовує гру світла з тінню.
“Фантастичні” роботи
Митець починає творити дуже експресіоністичні картини, із здеформованими, напівабстракційними людськими постатями. В них вмонтовані механічні елементи, постаті посеред пустелі, люди з головами з каміння, жінки в пологах, статеві акти, випорожнення, помирання, розстріл, вішання, міста без вікон, тюрми. Більшість цих різких праць митець знищив.
Пластика
Наприкінці 50-х — поч. 60-х творить абстрактні рельєфи із синтетичних матеріалів, бляхи, дроту, гіпсові скульптури, барельєфи з деструктивним змістом, темними хижацькими візіями. Перша персональна виставка скульптур відбулася 1958 р. в Познані.
Застосовує різні технічні засоби: чорний і кольорові олівці, вугілля, монотип, геліогравюра. У своїх пошуках, порушує класичну композицію, заперечує принципи композиції, водночас творить класичні, симетричні структури. Неначе втікає від критиків, що хочуть його систематизувати.
1960 р. Бексінський остаточно покидає фотографію. “Я зрозумів, що не володію таким типом уяви, яку повинен мати фотограф. Він має бути відкритий на дійсність і пристосувати свої погляди до того, що існує. Я тимчасом був відкритий на свій внутрішній світ. Я видумував кожен фотокадр з реквізитами та людьми і щойно тоді брав у руки фотоапарат,” - оцінив митець.
Графіка
Чергові виставки у Варшаві, Познані, Лодзі, Катовицях, Ряшеві (1964, 1967, 1968) — це експресивні роботи з багатством форм, а також фігурні композиції виконані пером і кульковою ручкою чорного кольору. Вони шокують відважним еротизмом та, водночас, тіла розкладаються. Багатократні елементи лиця справляють враження, що постаті стають фантастичними істотами. Все на межі садомазохізму. Цими рисунками Бексінський протестував проти примітивних еротичних смаків у тогочасному світі мистецтва. У 60-х роках Бексінський зацікавився окультизмом і езотеризмом і шокував співрозмовників.
Картини
Здислав Бексінский, матеріали видавництва "Znak" Чергова декада у творчості характерна тим, що Бексінський малює олійні картини. Вони позбавлені вже черепів, упирів, розкладених тіл, натомість з'являються сповнені настрою пейзажі з таємничими будівлями, руїнами схованими в травах. Критики побачили в цьому персифляж — іронічне наслідування, глузування з романтичного пафосного стилю ХІХ ст. та сюрреалізму ХХ ст.
Малював на гладкій стороні деревоволокнистої плити технікою, що імітувала фотографію, на якій не було видно рухів пензля. Сюжети нагадували фантастичні сни з фотографічними деталями, які висловлювали психологічний неспокій, виверження душі, інстинктивні спалахи. 1972 р. їх прийняли з великим зацікавленням, до художника прийшов комерційний успіх. Всі картини виставлені у Варшаві були розпродані. Бексінський тоді погоджувався на відносно низькі ціни.
Слава
Того ж року Бексінський вперше виставив свої картини за кордоном, у Будапешті, в збірній виставці “Творці нашої культури”. 1974 р. отримав польську державну премію. Творить чорним олівцем великоформатні фантастичні пейзажі.
Здислав Бексінский "Сіть", Bosz Publishing House 1975 р. в міжнародному опитуванні Міжнародної асоціації критиків мистецтва (АІСА) “30 шедеврів на 30-ліття Польської Народної Республіки” Бексінський посів перше місце. Виставлявся в Німеччині, Бельгії, Італії. Переїхав до Варшави 1977 р., коли місцева влада у Сяноку вирішила знести його будинок, мотивуючи це модернізацією міста.
У 80-х рр. слава про нього розходиться по всьому світі. Тоді він закинув “фантастичні сюжети”, “космічні” пейзажі, візії. Багато виставляється за кордоном. Його творчість еволюціонує в аскетизм, синтетизм разом із загостренням засобів художньої мови. 1987 р. ЮНЕСКО нагороджує його премію.
Комп'ютерні твори
У 90-х З. Бексінський покидає метафізичні пейзажі, як це назвали критики. Він сам не вважає їх такими. Знов з'являються людські постаті, голови, але у спокійніших тонаціях. Починає творити комп'ютерні фотомонтажі, у яких повертається до фантастисно-містичного світу.
Європейська асоціація наукової фантастики 1999 р. нагородила графіка премією Єврокон.
Стиль
Здислав Бексінский, "Композиція", Bosz Publishing House Стилістикою продовжував сюрреалізм та ілюмінації Сальвадора Далі. У його роботах можна помітити захоплення творчістю польського художника Броніслава-Войцеха Лінке (1906-1962), котрий епатував візіями падіння й осудження людства. У творчості З. Бексінсього постійно присутній підсвідомий страх перед смертю, біологічний розкладання тіла, знищення, жахіття, самотність. Глядачі від подиву можуть раптом отримати дозу жаху, шоку, переляку, містичного провидіння, терпіння, перверзії. Крізь важкі образи митець провокує до філософських екзистенційних роздумів. Автор не дає відповіді, але вимагає, щоб кожен сам пошукав відповідь у своєму внутрішньому світі.
Текст: Ярослав Присташ
Ярослав Присташ — головний редактор українського тижневика в Польщі “Наше слово”.
Закінчив аспірантуру в Інституті славістики Польської академії наук, магістр української філології Варшавського університету. Член Об'єднання українців у Польщі.