Віддано
Хто, як не учасник сплаву лісу по Віслі, краще охарактеризує рельєф річки, розкриє таємниці суднобудування та судноплавства і передасть у всьому цьому плотарський дух? Поет Себастіян Фабіан Кльонович здійснив таку подорож річкою Вісла до Ґданська в 1594 році. Його «Фліс, або Сплав суден Віслою та іншими річками, що до неї впадають» можна розглядати як краєзнавчий путівник, а ще посібник з мореплавства та торгівлі, написаний з публіцистичною завзятістю. Поема рясніє гумористичними відступами, не цураючись при цьому спеціальної лексики. Алегоричне прочитання цього твору дозволяє трактувати сплав лісу як метафору людського життя.
Надзвичайна спостережливість притаманна також і художникові Александру Ґєримському. Реалістичність образів, створених у варшавський період (зокрема «Свято сурм», «Пристань у Сольці») дозволяє уявити тогочасне життя міста та простих людей.
Потужне враження справляють «Добувачі піску», що працюють на Віслі: художник із хірургічною точністю відобразив їхню працю, що контрастує із ліричним пейзажем.
Інші митці тяжіли до символізму. Наприклад, Червону залу Ґданської ратуші прикрашають картини Ісаака ван ден Блока, зокрема знаменитий «Апофеоз Ґданська» 1608 року. На цьому ідеалістичному портреті міста бачимо Віслу, що в’ється від гір аж до моря. Над нею розкинулася веселка — алегорія зв’язку польських земель із балтійським портом.
Польська література рясніє описами цієї річки, ототожненої з народом. У середині ХІХ століття в «Берегах Вісли» Оскар Флятт запитував: «А чиє ж то серце на вид берегів Вісли не застукотить жвавіше? Хіба ці береги — то не відкрита книга історії?» Патріотичний образ Вісли — як національної гордості, так і символу свободи — з’являється у творах Теофіла Ленартовича, Станіслава Виспянського, Юліана Тувіма та Збіґнєва Герберта.
Ідилічно
Поки думки одних поціновувачів кружляли навколо польськості, інші захоплювалися музикою та танцями в ритмі віслинських хвиль. Про барвистий плотарський фольклор писав уже згаданий Кльонович, Каспер Твардовський у творі «Святоіванське зілля» («Bylica świętojańska») приглядався до купальських вечорниць на Віслі, а про невичерпні можливості використання річки в господарських цілях повідомляли мало не всі співці поміщицько-сарматського світу.
Ідилія життя плотарів була улюбленою темою ґданського художника Вільгельма Авґуста Стриовського. З-під його пензля вийшла так звана плотарська серія — атмосферний цикл витриманих у теплих тонах полотен, створених у 1859-1860 роках. Особливо часто можна зустріти репродукції його картини «Табір плотарів над Віслою», на якій зображено вечірній відпочинок із музикою та співами.
Ніжно і грізно
Перед красою віслинського краєвиду не вдалося встояти і Теодору Бальтазару Стаховичу, чию графіку — зокрема панораму Кракова з плотами на Віслі — можна побачити в Краківському історичному музеї. Царицею польських річок захоплювалися також і старопольські письменники: Ян Рибінський присвятив «сарматському пливу» пісню з «Книги гусел різноримих І», а Вацлав Потоцький милувався «звивистої Вісли розмаїтими фігурами».
Небезпечна й неприборкана стихія Вісли, своєю чергою, захопила Францішека Моравського та Антонія Чайковського (саме йому Ципріан Каміль Норвід присвятив свій твір «Фортепіано Шопена»). Ян Кохановський «приручив» води річки у фрашках, написаних з нагоди будівництва мосту у Варшаві, а Стефан Жеромський у ліричній поемі «Вісла» наділив її божественною силою і дрібкою казкового характеру.
Amore, amore!
Часами Вісла демонструвала і свою романтичну подобу. Такою її бачимо в одноактній опері Станіслава Монюшка «Сплавник лісу» 1858 року. У селі над Віслою свої любовні пригоди переживав плотар Франек. Захоплений народною культурою композитор (цей захват знайшов своє відображення у його «Домашніх пісенниках») звернувся до лібрето Станіслава Боґуславського, якого критикували за простоту рим. Це, однак, не завадило Станіславу Монюшці здобути схвальні відгуки тогочасних критиків.
Пізніше до теми кохання звернувся Владислав Лебінський, чию п’єсу «Оснач» часто ставили аматорські театри Помор’я. У фінальній сцені хор плотарів співає:
Хай живе нам наша рідна,
Гарна наша мова,
Що як споконвічна Вісла
Тече від Кракова
Переклад: Марія Шагурі