Нові вистави в Театрі телебачення, проєкти хореографічних перформансів, історія боротьби за права жінок, чорна комедія за участю персонажів зі всесвіту Генріка Ібсена та Форум молодих режисерів. Представляємо суб'єктивний путівник по осінніх театральних подіях.

Театральна осінь. 7 подій, які варто відвідати

matka_joanna_od_aniolow_fot_w_kompala_tvp.jpg, default, «Мати Йоанна від Ангелів», фот. Kompala / TVP , Театральна осінь.7 подій, які варто відвідати

#театр

Восени польські театри прокидаються після літнього сну й повертаються до регулярних вистав. Ще до початку сезону вони змагаються в анонсуванні прем'єр, фестивалів і подій. Якщо ви не знаєте, що подивитися, маємо для вас театральну шпаргалку.

Sublime, театр «Komuna Warszawa», прем'єра: 3 жовтня 2025 року

«Sublime», хореографія Кароліни Крачковської, театр «Komuna Warszawa», фот. Łukasz Kuś

Кароліна Крачковська – танцівниця, виконавиця та хореографка, яка раніше грала ролі у постановках Анни Смоляр («Мелодрама», «Галька»), Павла Саковича («Масакра») та Рамони Наґабчинської («Анонімні виконавці», «Люблю балет»), – у своєму соло веде діалог із категорією «піднесення», намагаючись показати різницю між окриленням і красою чи між насолодою та меланхолією. Разом із Наґабчинською вони, створюючи «Sublime», черпають натхнення з різних кіносцен, хоча носієм значення і наративу їм слугують насамперед тіло та рух, а не слова. Хореографки особливо зосереджуються на тих моментах, в яких наявні стратегії сприйняття та впорядкування реальності раптово руйнуються. Театр «Комуна Варшава» – один із небагатьох майданчиків, який роками систематично сприяє розвитку нової хореографії та виконавських мистецтв. Кожен, хто хоче на мить відпочити від постійної сценічної адаптації літератури, має зберегти собі цю адресу.

Фестиваль «Лодзь багатьох культур», 3–12 жовтня 2025 року

Театрально-перформативна програма фестивалю, кураторами якої є Каміла Майхжицька-Шиманська, Йоанна Подольська-Плоцька, Аґата Сівяк та Ярослав Сухан, цього року просто чудова. Від «Якубовської. Якубовської. Якубовської» (триптих про життя та творчість Ванди Якубовської, окремі частини якого створили Вероніка Щавінська та два творчі дуети – Аґнєшка Яким’як з Матеушем Атманом та Марта Шляса-Рокіцька з Йовітою Мазуркевич), через виставу-концерт Патриції Кованської «Lezbianke», аж до «Shirtshow» Агати Сінярської, Зузанни Берендт та Іллі Субкоффа, який досліджує бавовну як матеріал, що сягає корінням в історію промисловості та колоніалізму, а також як перформативний засіб, що дозволяє рефлексувати над сучасною реальністю.

Глядачі фестивалю також мають можливість побачити «SPAfrica», закордонну виставу Юліана Гетцеля й Нтандо Селі, які пропонують роздуми про зв'язок між капіталізмом і колоніалізмом. Першого митця, який працює переважно в Нідерландах і Німеччині, польські глядачі й глядачки знають за такими проєктами, як «All Inclusive» (показ відбувся у рамках фестивалю «Нова Європа» у варшавському Новому театрі 2022 року) та «Земля пласка» у Національному старому театрі Кракова (2024 рік).

Very Ibsen, Сучасний театр у Щецині, прем'єра: 4 жовтня 2025 року

«Very Ibsen», режисер Домінік Кнапік, Сучасний театр у Щецині, фот. Emilia Łapko

Домініка Кнапік і Патриція Кованська стали відомі глядачам кілька років тому як творчий дует, що виступає під дещо провокаційними та епатажними псевдонімами: Груба i Дурна (пол. Gruba i Głupia). Кнапік – режисерка, хореографка і виконавиця, а Кованська — авторка драматичних творів і виконавиця. У такому складі вони дебютували на Шекспірівському фестивалі 2023 року виставою «Very Funny». І хоча сам спектакль справді був – як зазначено у назві – дуже кумедним і сміливим, важко заперечувати, що сміх у ньому радше виконував захисну функцію, оскільки темою були непостійні умови праці у сфері культури та нестабільне життя від проєкту до проєкту.

Цього разу (у репертуарному закладі та разом із акторським колективом) вони представляють чорну комедію з персонажами, взятими безпосередньо із всесвіту норвезького драматурга Генріка Ібсена. Тут багато сімейних травм, складних стосунків та розкриття глибоко прихованих таємниць.

Сучасний театр у Щецині варто відвідати ще й з огляду на те, що його колектив вже кілька місяців бореться за безперервну діяльність. Наразі Сучасний театр тимчасово розміщується – вже понад півстоліття! – у будівлі Національного музею на Валах Хороброго, але, найімовірніше – бо переговори з організатором ще тривають – його змусять звільнити приміщення у 2026 році, хоча зведення нової будівлі театру триватиме щонайменше кілька років.

«Суд над Пеліко», TR Warszawa, прем'єра: 5 листопада 2025 року

Справа Жизель Пеліко, чоловік якої підсипав їй снодійне, а після того, як вона засинала, ґвалтував її разом з іншими чоловіками, знімаючи цей процес на камеру, шокувала світ. Жизель Пеліко, якій зараз 72 роки, вирішуючи під час судового розгляду розказати світові про те, що трапилося з нею, стала символом боротьби за права жінок. Насильниками виявилися переважно шановані громадяни: білі французи середнього класу, чоловіки, батьки й державні службовці.

Міло Рау, режисер відомих театральних реконструкцій та постановок за мотивами судових драм і директор Wiener Festwochen, разом із акторами та акторками з TR Warszawa проведе перформанс-читання сценарію, що складається зі свідчень Жизель, обвинувачених чоловіків та судових матеріалів. «Суд над Пеліко», як обіцяють автори, викриває механізми насильства, гноблення і шкідливої для всіх статей патріархальної системи.

Прем'єри в Театрі телебачення

«Мелодрама», Teatr Powszechny, фот. Magda Hueckel

Найбільша у світі сцена — як часто називають це медіа — підготувала на осінь справжнє театральне свято. Поряд із записами популярних та широко обговорюваних постановок останніх сезонів, у репертуарі також будуть оригінальні вистави, створені спеціально для Театру телебачення. Серед запланованих подій — нова версія «Матері Йоанни від Ангелів» режисерки Вероніки Щавінської та запис вистави «Embodying Pasolini» (за участю Тільди Свінтон в головній ролі), показаної на Мальтійському фестивалі в Познані. Крім того, 6 жовтня о 20:30 на TVP1 можна було переглянути відзначену нагородами «Мелодраму» режисерки Анни Смоляр із варшавського Театру Повшехного, яку на цю виставу надихнув фільм Войцеха Єжи Гаса «Петля» та оповідання Марека Гласка. Не прямо, тому що Смоляр цікавить передусім персонаж співзалежної Кристини, яка у творах Гаса та Гласка слугувала радше тлом для залежного Куби. Мелодрама зворушує (особливо чудовий фінальний діалог між Анною Ільчук та Кароліною Адамчик) і сильно резонує в такій країні, як Польща, де зловживання алкоголем досі романтизують і по-різному виправдовують.

Цього сезону до Театру телебачення повернулася «Сцена юного глядача», започаткована записом вистави «Якою є людина, кожен бачить» режисерки Катажини Мінковської – також доступного на платформі VOD.

15-й Форум молодої режисури, Академія театрального мистецтва у Кракові, 13–16 листопада 2025 року

Форум молодої режисури - 2024, фот. FB / FMR

Щороку в листопаді до Кракова приїжджають десятки театральних режисерів і режисерок, кураторів фестивалів, щоб побачити, якою буде польська театральна сцена в найближчі роки. Форум молодої режисури, і віднедавна – драматургії, пропонує унікальну можливість для ґрунтовного дослідження нових мов, тем та художніх стратегій. Цього року до основного конкурсу пройшло п'ятнадцять вистав, зокрема проєкти митців як до, так і після їхніх професійних театральних дебютів. Серед них – роботи Єви Платт, Пьотра Матеуша Ваха, Мілки Дзясек, Ядвіґи Клати, Каміли Куці та Еліаша Незгоди.

Окрім представлених вистав, у основній програмі свої заходи (читання-перформанси, дискусії) запланувала також Драматургічна майстерня під керівництвом Іги Ґаньчарчик. З кожним роком Форум молодої режисури (і драматургії) стає дедалі важливішою подією, яку просто не можна пропустити.

Ми всі Белен, Театр Ярача в Ольштині, прем'єра: 28 листопада 2025 року

Режисерка Катажина Мінковська разом із драматургинею Мартиною Вавжиняк інсценізують відомий репортаж Ани Елени Корреа «Ми всі Белен», який кілька років тому опублікувало видавництво «Karakter» і в якому зображено боротьбу аргентинських жінок за свої репродуктивні права, наслідком чого став прийнятий у 2020 році закон про легальні та безкоштовні аборти. Мінковська – одна з найважливіших польських режисерок сучасності (минулого року номінована на премію «PaszportPolityki»), яка не обмежує себе певним літературно-театральним жанром. Вона створює вистави для дітей («Якою є людина, кожен бачить»), зворушливі історії про розірвані стосунки та сімейні травми («Іноземка», «Коли тане сніг», «Сцени з подружнього життя»), а нещодавно режисерувала останній концерт польського репера Quebonafide. Тим часом Ольштинський театр під керівництвом Павла Добровольського послідовно зміцнює свої позиції як сміливе та відкрите місце на польській театральній карті. Тому варто вписати цю листопадову прем'єру до свого календаря.

Переклад: Тарас Лильо

Мова Ukrainian

театр