Тадеуш Ружевич і його «Стара пані»
У 2021 році Польща відзначала 100-ліття від дня народження Тадеуша Ружевича, якого Сейм РП визнав патроном року. 9 жовтня на фасаді Президенського палацу у Варшаві висвітлювався його портрет. Проте точаться дискусії, наскільки глибоко батьківщина знає та аналізує творчість одного із найвідоміших польських літераторів ХХ століття, який пройшов шлях від партизана Армії Крайової до яскравого представника театру абсурду.
Народився Тадеуш Ружевич 9 жовтня 1921 року в Радомську під Лодзю. Був середнім серед трьох братів, старший з яких якось сказав: «Ти будеш кращим поетом, ніж я». Тадеуш із Янушем спільно брали участь у партизанському русі в 1943-1944 роках та видали підпільну поетичну збірку «Лісове відлуння». Більше не було змоги нічого зробити разом, бо 7 листопада 1944 року Януша Ружевича стратили гестапівці. Молодший брат Станіслав Ружевич (1924-2008) був режисером театру і кіно. Вони неодноразово співпрацювали з Тадеушем Ружевичем над сценаріями до фільмів, видали книжку «Наш старший брат».
Тадеуш Ружевич, 2003, фот. Krzysztof Wojciechowski / Forum
Тадеуш Ружевич вивчав історію мистецтва, свій творчий шлях починав із поезії, яка вже у першій персональній збірці («Неспокій», 1947) зазвучала непрямолінійно, новаторсько та екпресіоністично. Його не раз номінували на Нобелівську премію з літератури. Він серед тих польський авторів, чиї твори найбільше перекладені. Творчість Тадеуша Ружевича приписують ХХ століттю, але йому вдалось захопити й ХХІ, відійшовши в 2014 році у віці 93 років. У 2000-му він був удостоєний найвищої польської літературної нагороди «Nike» за збірку «Мати відходить». Вишукано, стишено, дещо відсторонено, білим по білому про біль. В його оголеній ліриці прочитують аскетизм. З неї Тадеуш Ружевич, вже визнаним поетом, прийшов до драматургії. Мав переконання, що в театрі має відбутись великий вибух, постати нова театральна мова.
Новаторський за формою драматургічний дебют Тадеуша Ружевича «Картотека» (1960) спричинив те, що кожен його наступний сценічний текст порівнювали із першим. Отже, «Стара пані висиджує» 1968 року не мала легкого старту. Один із найзнаковіших режисерів післявоєнного польського театру Єжи Яроцький спочатку планував презентувати її на сценічному майданчику Старого театру в Кракові, але врешті вдалось реалізувати свій задум у Вроцлавському сучасному театрі. Прем'єра відбулась 28 червня 1969 року й не була прийнята з особливим ентузіазмом, хоча головну роль виконала неймовірно пластична, зовні та внутрішньо, Майя Коморовська, яка буквально гойдалась над сценою на люстрі.
Майя Коморовська, фот. Sumik Roman/ Filmoteka Narodowa/www.fototeka.fn.org.pl
Світ впевнено крокує до самознищення, точаться війни, насувається екологічна катастрофа, а героїня Тадеуша Ружевича сидить за столиком у в умовній кав’ярні на перехресті часів та кличе кельнера:
Цукрру! Цукррру! Вдає, що не чує. Дррраб! Кличу його вже пів року, ледар, дармоїд. Не чуєш, що до тебе говорю? Забери каву. Муха була в каві, волосся в вершках, вершки у газеті, газета в клозеті, забирай, забирай. Рухаються, як мухи в меді. Нема в них життя. І це молодь. Стоїть такий з руками в кишенях і філософствує. Де мої флячки? Де торт? Де збиті вершки?(переклад Ярини Сенчишин)
Хто вона — божевільна, дивачка, мати-земля..? Навколо купи сміття, людство вкотре на межі та ніщо нездатне так майстерно розсмішити та викликати сльозу, як театр абсурду.
