Страх висоти: польські фільми про гори
Фільми про гори почали виходити з ніші. Це не лише спортивні історії для фанатів скелелазіння, а щораз частіше особисті і водночас універсальні розповіді про людяність, амбіції та боротьбу зі слабкістю.
5 березня 2013 року четверо польських альпіністів вийшли на вершину Броуд-Пік — дванадцяту за висотою у світі. Мацєй Бербека, Адам Бєлецький, Артур Малек і Томаш Ковальський вперше в історії здійснили зимове сходження на цю вершину. Лише двоє з них повернулися в табір. Мацєй Бербека і Томаш Ковальський залишилися наверху. Через три дні їх визнали мертвими.
Для Бербеки це була вже не перша зустріч з Броуд-Піком: він змагався з вершиною 25 років тому. Штурмував цю гору взимку 1988 року. Виснажений, в жахливу погоду він дійшов до так званої передвершини, думаючи, що вже на самій вершині. Погодні умови не дозволяли точно переконатися в тому, де він перебував. Про те, що польський гімалаїст не досяг вершини, знали його колеги, які чекали на базі під Броуд-Піком. Вони не сказали про це Бербеці під час сеансу радіозв’язку, розуміючи: якщо він підніматиметься вгору в такому стані і при такій погоді, то позбудеться шансів на безпечний спуск. Рятуючи йому життя, вони приховали правду. Бербека дізнався про все лише внизу. Коли через 25 років у нього з’явилася можливість ще раз вирушити на Броуд-Пік, він вирішив нею скористатися і знову помірятися силами з вершиною.
Невидимий кордон
Picture display
standardowy [760 px]
Іренеуш Чоп на зйомках фільму «Броуд-Пік». Фото: Leszek Dawid / East Studio
Його історію покаже Лєшек Давід у фільмі «Броуд-Пік» — це буде картина про людину, яка стикається з власними обмеженнями і прямує за голосом свого захоплення. Роль Мацєя Бербеки зіграє Іренеуш Чоп, а роль його дружини, Еви Дияковської — Майя Осташевська. Для Чопа ця роль — особливий виклик. Щоб підготуватися до участи у фільмі, йому довелося освоїти скелелазіння і побороти страх висоти, адже фільм знімали в Гімалаях і Альпах.
Автори фільму зіткнулися і з иншими проблемами. «Броуд-Пік» — це кілька знімальних періодів, зйомки в Гімалаях, під час яких потрібна була допомога караванів-носильників, і альпійські сцени, котрі знімали при надзвичайно низькій температурі і на небезпечній висоті. Погода зробила знімальній групі неприємний сюрприз. Збудований сценографами табір в Альпах, стилізований на 1988 рік, в день зйомок повністю засипав сніг. Лєшек Давід у розмові з Culture.pl сказав:
Коли ми його відкопали, виявилося, що старий брезент порваний, трубки наметів поламані. Вся знімальна група разом з акторами зшивала брезенти, щоб ми могли повернутися до роботи. Такі складні моменти зміцнюють колектив.
Розповідь за межами мови
Для Лєшека Давіда це не перша зустріч з гірською тематикою. Ще будучи студентом і фанатом скелелазіння, він зняв два фільми про гори. Причому за другий його вигнали з університету. Завдяки цьому він зрозумів, як складно розповідати про пристрасне захоплення горами, про таємницю зустрічі зі стихією і про труднощі. Цей досвід складно перекласти на мову екрану, ось чому в «Броуд-Пік» режисер робить ставку не на спортивний аспект гімалаїзму, а на психологічну розповідь про людей. У розмові з Culture.pl він говорить:
Гори для мене — «декорація». Тому що ця історія — універсальна розповідь, спроба знайти відповідь на запитання про те, де містяться межі пристрасти. Часто ми помилково думаємо, що можемо робити в житті багато різних речей, а насправді існує якась одна сила, яка веде нас за собою і котрій ми повинні присвятити все своє життя. «Броуд-Пік» — це розповідь про таку таємницю.
Гора ставить питання
В той же час, що і фільм Лєшека Давіда (2020 рік) на екрани вийде ще один «гімалайський» фільм — документальна стрічка «Остання експедиція» Елізи Кубарської, присвячена Ванді Руткевич. Історія її експедиції на Канченджанґу, сповнена таємниць і нечіткостей, стає у Кубарської початком розповіді про людську таємницю. Режисер з камерою іде в Гімалаї, щоб поговорити з шерпами, які брали участь в експедиції Руткевич і намагається дізнатися правду не тільки про сходження, але й про життя альпіністки. Як для Лєшека Давида, так і для Елізи Кубарської «Остання експедиція» — це не перший фільм про гори. В 2015 році режисер зняла одну з найзахопливіших польських документальних стрічок про альпінізм — «К2. Торкнутися неба». Разом з героями фільмів, дітьми альпіністів, чиї батьки втратили життя на горі К2, Кубарська вирушила в Каракорум, щоб поговорити про пристрасне захоплення батьків, про красу гір, яка викликає залежність, про необхідність долати перешкоди і про спортивні амбіції. Її стрічка була спробою зрозуміти, що штовхає людей до таких екстремальних вчинків, наказує їм ризикувати життям, щоб зійти на омріяну вершину.
Проте «К2. Торкнутися неба» було чимось більшим — конфронтацією режисера з особистими страхами, різновидом автотерапевтичного сеансу. Кубарська, котра сама займається скелелазінням у високих горах, в документальному фільмі про дітей гімалаїстів ставить собі запитання: «Чи маю я право як мати ризикувати своїм життям заради захоплення?». Її стрічка стала розповіддю про межу, яка відділяє самореалізацію від загибелі, про егоїзм і стихію, якій неможливо опиратися.
Тінь батька
Схожі запитання — про кордони, які не можна порушувати, сімейні труднощі й обов’язки — також звучали в стрічці «Dreamland», яку зняв Станіслав Бербека і присвятив своєму батькові, Мацєю. У документальному фільмі (а його прем’єра відбулася в п’яту річницю трагедії на Броуд-Пік) молодий Бербека змалював портрет свого батька і створив образ, в якому ніжність поєднується з раціональною віддаленістю.
У «Дрімленді» розповідь про пристрасть до гір нагадує перегляд сімейного каталогу. Тут немає ані сенсаційного тону, ані спроби штучно драматизувати історію. Бербека повертається до старих експедицій свого батька, розмовляє з його друзями та иншими членами родини, щоб ліпше зрозуміти тата і приблизити його образ глядачам. З цього фільму вимальовується портрет мудрої, чуттєвої людини, котру любов до гір прирекла до життя в двох різних світах. З одного боку був дім і родина, а з иншого — потреба самоти, яку забезпечували гори. Режисер чудово показує двоїстість цієї долі, розповідаючи про бажання самореалізації, про голод, який штовхає людину на нові випробування, і про стихію, котра здобуває владу над тим, хто хоча б раз до неї доторкнеться.
Я був суперменом
У польському документальному кіно останніх років гори стають простором для подорожі у внутрішній світ режисерів. Якщо багато років тому для Боґдана Дзіворського, Ґеральда Карґля і Збіґнєва Рибчинського в «Лижних сценах із Францом Кламмером» тема гір була лиш претекстом для жартівливого формального експерименту, то для сучасних документалістів гори — це особиста тема. Вони стають точкою відліку для роздумів про материнські обов’язки, подолання кордонів та необхідність обирати між пристрастю й егоїзмом, потрібним щоб втілити її в життя.
Серед режисерів, які цікавіше від инших інтерпретували «гірські» теми, особливе місце займає Марцін Кошалка. Цей видатний документаліст, який у своїх фільмах систематично порушує теми смерти і страху зникнення, в «Декларації безсмертя» розповів про Пйотра «Безумного» Корчака, одного з найліпших і найхаризматичніших польських альпіністів. В одній зі сцен фільму Кошалки його герой говорить:
Один-єдиний раз в житті мені здавалось, що я зловив Господа Бога за ноги. Це було тоді, коли я стартував у змаганнях Мадонна-ді-Кампільйо. Мені не вистачило дослівно долі секунди, щоб зайняти третє місце. Я був четвертим ex-equo. Це був мій найкращий результат, також це був найкращий результат поляків за увесь час. (…) Я досі відчуваю цю удачу, яку не зумів утримати.
В «Декларації безсмертя» ці слова набувають драматичного відтінку. Кошалка показує пам’ять про власну велич. Про те, що все минає, про старіння тіла, яке відмовляється слухати і перетворюється у бар’єр, що відділяє людину від мрії. Документальний портрет перетворюється в дещо більше, ніж розповідь про альпінізм — у розповідь про суть людського самовизначення і невідповідність між тілом і духом.
Воїни з країни льоду
Гори як екзистенціяльна метафора з’являються також у документальному фільмі Пйотра Височанського «Юрек». Це біографічна розповідь про життя, кар’єру і смерть Єжи Кукучки. З архівних матеріялів, розмов із друзями та сім’єю режисер створив портрет людини, для котрої гори були простором, в якому вона могла розвиватися. Завдяки стійкості та незвичайному характеру Кукучка із соціялістичного робітника став зіркою світових ЗМІ. Скромний хлопець, який їздив у Гімалаї без великих грошей та суперсучасного спорядження, завдяки своєму таланту став рівним суперником легендарного альпініста Райнгольда Меснера.
Кінострічка Височанського, яка отримала нагороди на фестивалях в Ісламабаді, Копенгаґені, Катманду та Ванкувері, показувала гори як арену індивідуального розвитку, місце, яке перевіряє людину на міцність і дає змогу розправити крила. Отож його фільм був не просто біографією: він пояснив, звідки виникла легенда Кукучки.
Фільм Височанського також показав середовище польських гімалаїстів. В ньому було чимало оригінальних особистостей, конкуренція, а також деякі токсичні елементи. В сірий час комуністичного режиму їх називали «льодовими воїнами», а їхніми досягненнями захоплювався увесь альпіністський світ.
Про цих незвичайних людей розповідали також Войтек Слота і Марек Клосович, котрі в своїй стрічці «Art of Freedom» («Мистецтво свободи») зобразили портрети найвідоміших польських альпіністів: Єжи Кукучки, Ванди Руткевич, Кшиштофа Веліцького і Анджея Завади. В одному із записів, використаному у фільмі, Кукучка говорить:
Я ніколи не міг змиритися з тим, що можна повернутися ні з чим. Я завжди пробував ще раз і ще. Иноді всупереч логіці, але згідно з якимись своїми внутрішніми переконаннями.
«Мистецтво свободи» — це розповідь про людей, які йдуть за цим внутрішнім голосом і долають власні бар’єри на шляху до вершини. Крім того, це історія про комуністичну Польщу, в якій гори були символом свободи, способом подолати політичні й суспільні обмеження.
Фільм Слоти і Клосовича, який знімали у співпраці з Інститутом Адама Міцкевича, став одним із найпопулярніших фільмів на «гірські» теми впродовж останнього часу. Також тому, що режисерам вдалося зняти не документальний фільм про спорт, а створити портрет суспільства, гени якого наказували боротися зі всіма формами поневолення.
Польські кінематографісти все частіше переконуються в тому, що гори в історіях їхніх підкорювачів містять незвичний драматичний потенціял. А оскільки літературні репортажі про гори користуються на ринку щораз більшою популярністю, можна припустити, що незабаром на екранах з’являться нові фільми. Будемо сподіватися, що вони будуть такими ж сміливими, як «Декларації безсмертя» Кошалки.
_________________________________________________________________________________________
Переклад з польської: Ольга Мандрика
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]