Станіслав Рембек, «У полі» (1937)
- польсько-більшовицька війна
Відновлення незалежності Польщі в листопаді 1918 року не припинило військових дій на кордонах відродженої держави. Невдовзі настало загальне випробування польської державності у вигляді польсько-більшовицької війни – випробування, яке виявило велику рішучість і відданість громадян. Ця війна тривала довго (з лютого 1919 р. по жовтень 1920 р.), рясніла різноманітними драматичними перипетіями і була оплачена великими зусиллями та жертвами.
Один із найважчих її моментів став темою роману Станіслава Рембека «В полі». Автор – стрілець 10-го Каньовського полку легкої артилерії, учасник боїв під Даугавою, Замостям і Варшавою – знав тему не з чуток. Дія його книги повністю відбувається в окопах і на полі бою, на північному фронті (територія нинішніх Литви та Білорусі) у час більшовицького наступу генерала Тухачевського, який завершився відступом польських військ і повним знищенням 7-ї роти, долю якої показує Рембек.
Автор поєднав соціально-психологічний роман, головною темою якого є таємнича смерть єфрейтора Ґурного та її згубний вплив на моральний стан і психіку його товаришів по службі, з батальними сценами. Завдяки останньому ми точно знаємо, яким було життя в окопах – у голоді, бруді та холоді, а також як виглядали смертоносні поєдинки багнетами та гранатами, що відбувалися в багнюці.
Завдяки реалістичній оповіді ми знайомимося з польською армією зсередини, яка, як виявилося, складається переважно з громадян селянського походження. І саме їм, як каже Рембек, які віддано захищали свою землю, Польща завдячувала остаточною перемогою в цій війні.
Автор змальовує вояків, показуючи їхню говірку («Ми, пане-шефе, пішли вчора вечерєти, було вже темно, в шестій — нє, брешу — в семій, а тутка большевик...»), а також класові чвари, що тліють в армії. Є й солдатські діалоги та жарти («Що це? Не їсть, не п’є, ходить та б’є? — польський вояк»), а також історичні (і гумористичні) цікавинки: польські вояки співають на фронті більшовицькі пісні, а полонений більшовик виправдовується словами: «Я нікаґда, вас пани, нє стрєлял».