Гелена Радзивілл, уроджена Пшездецька, купила маєток неподалік від барокового палацу в Неборові у 1777 році. Вона відразу почала реалізовувати там свою візію романтичного паркового ансамблю, який розбудовувала аж до своєї смерті в 1821 році. У проєктних роботах їй допомагав Шимон Боґуміл Зуґ, а ескізи окремих об’єктів та павільйонів у парку робили для магнатки художники, зокрема Ян Пьотр Норблін та його учень Александер Орловський. Від початку 80-х років XVIII століття парк, названий Аркадією, почав наповнюватися мальовничими павільйонами та елементами малої архітектури, яких загалом побудували тут кілька десятків. Кожен з них представляв окремий стиль, натхненний іншою культурою або епохою.
Едвард Валентій Каїнко, вид на парк в Аркадії біля Ловича, 1844 р., фот. Biblioteka Narodowa Polona
Серед паркових будівель були, зокрема, Скинія верховного священника (штучна руїна, цегляна будівля, доповнена ренесансними скульптурами), неоготичний, обладнаний вежею Дім маркграфа, Готичний будиночок, дерев’яні, рустикальні хатинки Філемона і Бавкіди та Храм Діани. Останній Зуґ спроєктував у класицистичному стилі: з боку ставка павільйон був оснащений трикутним тимпаном, підтримуваним іонічною колонадою, а з боку парку фасад храму був округлений і також оснащений рядом колон. Одним із найважливіших місць в Аркадії вважається зроблений з валунів Грот Сивіли, який, за задумом власниці, мав бути «місцем роздумів про таємницю життя і смерті». Цирк (арена – прим.ред.), амфітеатр і акведук були запозичені з римської архітектури: мандруючих парком у романтичних роздумах людей дивували приховані серед зелені арки, брами, мости та численні скульптури. На Тополевому острові Гелена Радзивілл звела для себе надгробок (хоча так і не була там похована). Проєктуючи його, Шимон Боґуміл Зуґ надихнувся формою гробниці Жана-Жака Руссо в Ерменонвілі, а виконану з білого мармуру фігуру жінки, що лежить у ніші на п’єдесталі, доповнили написами: «Et in Arcadia ego» та «J’ai fait l’Arcadie j’y repose» («Я створила Аркадію і в ній спочиваю»).
