Революційність і самодостатність Марії Конопницької

Konopnicka_raz_jeszcze_pod_redakcją_Marii_Jolanty_Olszewskiej_2022_fot_NCK.jpg, default, Обкладинка книжки «Конопницька. Ще раз», ред. Марія Йоланта Ольшевська, 2022, фот. NCK

#мова і література

У Варшаві презентували збірку наукових статей про життя і творчість польської письменниці.

Апокаліптична поетка

На зустрічі запрошені літературознавці говорили про те, що Марія Конопницька потребує переосмислення, адже за нею встигли закріпитися необґрунтовані звинувачення у графоманстві. Крім того, з її біографії часто витягують найбільш сенсаційні факти, не охоплюючи при цьому цілісної картини життя жінки, яка наприкінці ХІХ століття змогла стати самодостатньою, попри всі обмеження, які нав’язувало в той час суспільство.

Thumbnail — Марія Конопницька, листівка 1911-го, фот. Foka / Forum

Професорка Марія Йоланта Ольшевська вважає, що біографія Конопницької варта серіалу. Конопницька була мамою вісьмох дітей, двоє з яких вмерли одразу після народження, із чоловіком була в сепарації, багато подорожувала, тікала з Польщі, побоюючись переслідувань через причетність її родини до Січневого повстання 1863 року, підтримувала феміністичний рух, лікувалась від пневмонії у Львові, де й померла та похована. Читаємо на перших сторінках збірника:

Її біографія вписується у формулу сучасної жінки, яка досягнула високого рівня власними силами і важкою працею, але також потребою бути самостійною і самодостатньою. Вона мусила сама заробити на себе і шестеро дітей. Заробляла письмом. Писала найчастіше на замовлення різних газет.

Докторка Моніка Рудась-Ґродзка, яка працювала над виставкою «Wróciłam. Maria Konopnicka», що діяла в Музеї незалежності з 20 грудня по 15 лютого 2023 року, вважає:

Конопницьку називали червоною поеткою, поеткою революції. Усі тогочасні ліві видання дуже її хвалили. Вона першою звернула увагу на проблеми суспільства, суспільну несправедливість.

І додає, що Марія Конопницька водночас була апокаліптичною поеткою:

Вона сповіщає кінець світу. Заглиблена у глибоку меланхолію, що корінням сягає меланхолії Словацького. <...> Вона говорила, що за останнім поетом зачинилася брама. І де тоді вона? У світі померлих? Вона говорить померлим голосом романтичних поетів, для неї немає надії. Водночас є в ній якась енергія, прагнення пізнавати світ.

Марія Конопницька писала в різних жанрах, зокрема й подорожні есеї, проте найбільш відома як авторка патріотичної поезії та літератури для дітей. Головними її творами вважають вірш «Рота» (1908), який згодом поклали на музику та виконували як неофіційний гімн Польщі, а також повість-казка «Про гномів та сирітку Марисю» (1896), перекладену багатьма мовами, зокрема й українською (пер. Марія Пригара, вид-во «Веселка», 1975).

Професорка Марія Йоланта Ольшевська розповідає:

Її перші збірки поезій цікаві тим, що в них звуки важливіші, ніж слова. Першим це зауважив поет Болеслав Лесьмян. <...> Конопницька передала звук сопілки стилістичними засобами. Вслухаючись не так у слова, як у звучання її рядків, ми чуємо сопілку. Подібно використав народну музику у своїй творчості й Шопен.

Що ж до патріотичної творчості, то, на думку пані професорки, Конопницька йшла за тим самим принципом, що й Сенкевич або Матейко у своїх творах, – орієнтувалася передусім на масового читача:

У «Śpiewaniku historyczny» вона написала такі твори, які дуже легко всім запам’ятовувалися, бо були простими. Це була історія [Польщі] в образах, віршована історія Польщі.

Проза Марії Конопницької – емпатична. Як зауважує професорка Ольшевська, Конопницька «проживала кривду різних людей», зокрема людей у віці, яких їхнє оточення сприймає як зайвих, непотрібних. Так само і у своїх подорожніх нарисах письменниця намагається зацікавити читача насамперед людьми, яких вона зустрічає в мандрах і які можуть бути близькі читачам. Крім цього, вона писала п’єси, перекладала. Саме різноманітність, багатоликість і самодостатність Конопницької, на думку професорки, і приваблює її як дослідницю, а також може привабити і сучасних читачів.

Патріотична, демократична та дуже емпатична

Picture display

standardowy (864px desktop)

Розгортка книги Марії Конопницької «Веселі моменти» з малюнками Г. Беннета, 1889 р., фото: Polona / www.polona.pl

Picture image

maria_konopnicka_wesole_chwile.jpg

Професорка Марія Йоланта Ольшевська зауважує, що класиків ми не перечитуємо, а повертаємося до них ще раз, тобто щоразу читаємо заново. Саме тому збірник статей має підзаголовок «Raz jeszcze», а у вступі багато уваги присвячено рецепції творчості Марії Конопницької. Авторка одного вірша, другорядна письменниця, поетка в непоетичний час – усе це характеристики Конопницької, з якими можна і варто дискутувати. Зрештою кожне покоління відкриває класиків у свій спосіб і своїм «ключем», як пише пані Ольшевська.

Збірник складається з восьми розділів, кожен з яких порушує певну літературознавчу проблему: поезія і драматургія Конопницької; мистецькі твори, якими вона надихалася (романтики, Шопен, антична і християнська культура); люди, звірі і рослини у творах Конопницької; подорожі; зв’язки з іншими поетами (Крашевський, Ян Каспрович); твори для дітей; особливості перекладів Конопницької; текстологічний аналіз. Загалом – двадцять дві статті.

На презентації були присутні й дехто з авторів, вони поділилися своїми враженнями від праці над творами Конопницької.

Аґнєшка Скужевська-Сковрон досліджувала поему Конопницької «Пан Бацлер у Бразилії»:

Конопницька писала цей твір протягом 17 років.Вона кілька разів змінювала концепцію. Її погляди на роль селян, на народ також змінювалися. 1905 рік структурував цей епос, який на початку мав бути розповіддю, яку Конопницька почула від селянина-емігранта, що в пошуках кращого життя переїхав з Польщі до Бразилії. Тож спочатку це мала бути ця історія з настановою, що еміграція – це щось погане. А згодом це змінилося настільки, що було показано шлях євреїв до Обіцяної землі на чолі з Мойсеєм. Бразилія стала пустелею, з якої вони повертаються до Польщі.

Професорка Скужевська-Сковрон також зауважила, що Конопницька показала, як у селян змінювалось уявлення про громаду: воно розширювалася від бачення тільки своєї спільноти до усвідомлення себе як частини цілого народу, адже на кораблі до Бразилії селяни зустрічали дуже різних поляків, не тільки таких, як вони, а й ремісників, заможніших людей та інших.

Кароль Самсель, поет і літературознавець, передусім дослідник спадщини Ципріана-Каміля Норвіда, у спільній праці над творчістю Марії Конопницької зосередився на темі романтизму. «Немає якоїсь однозначної відповіді на питання, як Конопницька ставилася до романтизму», – вважає дослідник. На його думку, Конопницька в різні періоди життя і творчості оцінювала романтизм по-різному, але загалом перебувала під його постійним «натиском». Письменниця однією з перших проаналізувала «Dziady» Адама Міцкевича, позитивно відгукувалася про Словацького, але водночас намагалася захистити власну творчість від романтичного впливу.

«Я приходжу не вчити, не розважати, я приходжу співати разом із дітьми»

Ельжбєта Фліс-Черняк, професорка з Університету Марії Кюрі в Любліні, досліджувала літературу Конопницької, адресовану дітям. Дослідниця погоджується з визначенням революційності та сучасності як головних рис Марії Конопницької. І, власне, твори для дітей Конопницької, на її думку, були суголосні часу письменниці й запитам малих читачів:

Конопницькій вдалося «переламати» дидактично-моралізаторську лінію в дитячій літературі. Вона зробила дитину повноправною. <...> «Я приходжу не вчити, не розважати, я приходжу співати разом з дітьми», – говорила Конопницька».

Пані Ельжбєта також наголосила на демократичності Марії Конопницької, яка виявлялася в усіх сферах її життя. Попри виховання у мисливській культурі, Конопницька була емпатична і щодо звірів. Ті екологічні теми, які зараз дуже популярні й актуальні, зокрема тема захисту тварин, вже є в Марії Конопницької.

«Konopnicka. Raz jeszcze», як і решта книг із серії «Ювілеї», масштабна за обсягом: це п’ятсот сторінок доволі дрібним шрифтом. Науковим виданням складно привабити ширшу аудиторію, до того ж таким великим, проте видавці та редактори таки спробували. Бузкове оформлення, легкі колажі, поділ тексту на зручні частини, красиве фото Конопницької на обкладинці, а головне – прагнення авторів говорити одразу на визначену тему, вписати Марію Конопницьку в сучасний культурний контекст – це чинники, які сприяють тому, що не доводиться відмовлятися від наукової методології, зносок і покликань, щоб висвітлити важливі питання.

Мова Ukrainian