Керівники видавництва «Ha!Art», яке займається авангардною та експериментальною літературою, ніколи не боялися дебютів і сміливих текстів. «Як видавець, "Ha!Art" прагне до того, щоб його позиції — інколи проникаючи у заборонені, периферійні області та нерепрезентовані світи — досягали широкої аудиторії», — написав про них Філіп Моджеєвський у Culture.pl. Ця інституція прославилася виданням творів зокрема Сільвії Хутнік, Ольґи Гунд і Славоміра Шути. Цікаво, що вже у 2005 році, на хвилі інтересу до української культури після Помаранчевої революції, краків’яни присвятили номер свого журналу літературі з-над Дніпра. Ця тема — як трохи нішева, альтернативна, з присмаком бунтарства — чудово пасувала до стилю сміливого краківського видавництва.
Ха!артівці не обмежувалися лише видавничою роботою. У співпраці з організацією «Willa Decjusza» керівник видавництва Пьотр Марецький разом із Ігорем Стокфішевським та Ренатою Середницькою у першому десятилітті 2000-х років реалізували програму «Homines Urbani» для митців з України, Білорусі, Польщі та Німеччини.
— Письменники, часто невідомі в Польщі, приїздили сюди на кілька місяців. Ми організовували для них час, зустрічі та інтеграцію з письменниками краківської мистецької спільноти, — каже Марецький. Підсумком цієї діяльності стала антологія «Ludzie, miasta. Literatura Białorusi, Niemiec, Polski i Ukrainy. Antologia tekstów» («Люди, міста. Література Білорусі, Німеччини, Польщі та України. Антологія текстів»), яка вийшла у видавництві «Ha!Art» у 2008 році. «Усупереч видимості, ця історія не є послідовним проєктом, а складається з десятків мікрооповідей і анекдотичних бачень», — написали тоді редактори. З цього ж середовища походить ініціатива важливого для рецепції української літератури в Польщі тримовного, польсько-українсько-німецького журналу «Радар». Цікаво, що його повний архів за 2010-14 роки був опублікований у вільному доступі на сайті організації Willa Decjusza.
Повернімося до «Ha!Art». У 2011 році це видавництво опублікувало масштабну, 752-сторінкову антологію української поезії «Cząstki pomarańczy. Nowa poezja ukraińska» («Дольки апельсину. Нова українська поезія») у перекладі Анети Камінської. За словами видавця, це «вибрана й зібрана, виходжена й вистояна, притягнена, провезена контрабандою через кордон найсвіжіша українська поезія». В антології було опубліковано вірші сучасних поетів: від Оксани Забужко через Маріанну Кіяновську до Андрія Любки.
Після 2022 року краків’яни активізували видавничу співпрацю з Україною. — Наразі ми працюємо з прикордонними, експериментальними текстами, які часто є викликом для перекладачів, як-от «План порятунку України» Леся Белея, який у своїх текстах представляє практично всі різновиди сучасної української мови. Подібним прикладом є написаний суржиком ветеранський роман «Бруд» Сайгона, який ми готуємо до друку, — каже Марецький. Раніше краківське видавництво підготувало переклад «10 слів про вітчизну» донбаського письменника Олексія Чупи. Експеримент роману полягає в локалізації сюжету у Варшаві, хоча автор зовсім не знав польської столиці.
Підбираючи позиції для перекладу з української, краківський видавець спирається на думку друзів.
— У мене є свої провідники по українській культурі, — згадує Марецький. — Передусім це Зємовіт Щерек, дебютний роман якого «Прийде Мордор і нас з’їсть» («Przyjdzie Mordor i nas zje»), присвячений його мандрівкам Україною, ми колись видали, і Лесь Белей, який зацікавив мене прозою Сайгона. Багато порад мені дав і Юрій Завадський, збірку поезій якого ми незабаром видамо. Ми покладаємо на нього великі надії, — додає керівник видавництва.
Останній приклад надзвичайно цікавий. Завадський міцно пов’язаний із краківською літературною спільнотою (це відображено, наприклад, у книзі «Romantika» («Романтика») Пьотра Марецького, де український поет з’являється як дійова особа). Його збірка «Już nie boli» («Вже не болить») потрапила на полиці польських книгарень восени 2023 року, але шукати там ім’я перекладача немає сенсу, адже вірші були написані відразу... польською. Том упорядковано відомими польськими поетами Романом Гонетом і Мілошем Бєджицьким. Варто також зазначити, що «Ha!Art» видає не лише літературні експерименти: видавництво планує публікувати есеї про ситуацію в Україні, зокрема «Як Україна втрачала Донбас» Дениса Казанського та Марини Воротинцевої.
Від Воловця до Сейнів