Прапор Європи належить до найбільш упізнаваних на нашому континенті. Цей прапор, із пропорціями 2:3, що використовується вже майже 70 років, має зразкові геральдичні, символічні та геометричні описи.
Ідея та проєкт прапора Європи, який широко використовується також у Польщі, належать іспанському дипломату та професору Оксфордського університету Сальвадору де Мадар’яга-і-Рохо (1886–1978) та французькому графіку Арсену Хайцу (1908–1989). Вони працювали разом з 1951 року для Законодавчо-регламентної комісії Ради Європи та Пресового й інформаційного бюро, яке очолював Поль Леві. Завданням Законодавчої комісії було запропонувати проєкт «прапора Європи», однак численні пропозиції, які були представлені з 15 липня 1951 року, відкидалися як далекі від європейських очікувань. На цих ранніх ескізах прапора Європи зображали, зокрема:
– хрест,
– літеру «E»,
– білу зірку в колі,
– багато зелених зірок на білому тлі або білих зірок на червоному тлі (що символізувало всіх членів Союзу),
– сонце,
– трикутник,
– герб міста Страсбурга як садиби Ради Європи.
Докладні пропозиції у межах комісії раніше подавали граф Куденгове-Калерґі, князь де Шварценберг, Люсьєн Філіпп, Віріон, Сом’є де Нейї, Мондон, Мюллер, Арміньє, Пуше, Манн та Мартен Леві.
У меморандумі для Генерального секретаря Ради Європи від 11.05.1953 (AS-RPP (5), пункт 9) було зафіксовано перший проєкт професора Сальвадора де Мадар’яги – синє полотнище із 28 золотими зірками, розміщеними ніби у місцях столиць вільних держав станом на 1938 рік. 29‑та зірка була зарезервована для Страсбурга.
Наступна пропозиція прапора, описана Радою Європи в доповіді М. Бішета від 17.09.1953, визначала зелений колір як європейський і пропонувала визнати за зразок прапора п’ятнадцять зелених зірок, розташованих по колу у формі корони на білому полотнищі. Цей проєкт також не було схвалено.
Через чотири дні, 21.09.1953, під час П’ятої чергової сесії Консультативної асамблеї Ради Європи було ухвалено резолюцію, яка визнавала проєктом прапора Європи
п’ятнадцять золотих п’ятикутних зірок на блакитному, лазурному тлі».
Промінь зірки було визначено як 1/20 ширини або висоти прапора. Проєкт прапора було прийнято з результатом голосування: 49 – за, 17 – проти, 7 – утрималися. Результати оголошено в Резолюції 41 від 25.09.1953, в якій вирішено рекомендувати цей проєкт Комітету міністрів для остаточного затвердження. У вересні 1953 року до Ради Європи надійшло ще понад сто додаткових, але незамовлених проєктів прапора Європи.
На засіданні Міністрів Ради Європи у травні 1954 року питання затвердження прапора не обговорювалося. Було лише висловлено пропозицію створити спеціальну ad hoc комісію, яка б складалася з трьох представників Ради Європи та трьох видатних геральдистів, призначених державами-членами. Метою комісії було проаналізувати символічне значення 15 зірок, що становило складність для схвалення міністрами.
22 травня 1955 року Комітет міністрів розглядав два проєкти прапора Європи:
І – Вісім золотих кілець, з’єднаних між собою по колу, на синьому тлі.
ІІ – Дванадцять золотих зірок, розташованих по колу у формі корони, на блакитному, лазурному тлі.
Під тиском термінів (через графік зустрічей європейських міністрів та Генерального секретаря Ради Європи Леона Маршала і Поля-Анрі Спаака з Бельгії), Сальвадор де Мадар’яга та Арсен Хайц восени 1955 року представили черговий, і, як виявилося – остаточний проєкт прапора. Він виглядав так:
Дванадцять золотих п’ятикутних зірок, розміщених по колу у формі корони, у позиціях годин на циферблаті, на блакитному, лазурному тлі.
Було встановлено пропорції прапора: висота до довжини = 2:3; радіус зірки: 1/18 висоти; радіус корони: 1/3 висоти, з незмінною кількістю 12 зірок, які символізували досконалість та повню, години дня, місяці, знаки зодіаку, апостолів, біблійний ключ до Царства Небесного, синів Якова, Перший римський правовий кодекс, викарбуваний на 12 таблицях на Римському форумі в V ст. до н.е., а також емблему Томи Аквінського.
25 жовтня 1955 року Консультативна Асамблея ухвалила Рекомендацію 88 на користь проєкту Мадар’яги та Хайца. Проєкт було одноголосно затверджено в Парижі 8 грудня 1955 року резолюцією № 32 під час 36-го засідання Парламентської асамблеї Комітету міністрів Ради Європи. Цей самий прапор Європи, докладно описаний з символічного, геральдичного та геометричного боку, був ухвалений 21 квітня 1986 року Європейським Співтовариством з визначенням таких кольорів: блакитний Pantone Reflex Blue для полотнища та жовтий Pantone Yellow 2 C для зірок.
Поряд із офіційною версією історії прапора Європи, наприкінці 1980-х років з’явилися коментарі та здогадки – оригінальні, дошкульні та часто зухвалі інтерпретації символів прапора.
У 1989 році, через 34 роки після одноголосного затвердження проєкту прапора Європи, Арсен Хайц на смертному одрі зізнався журналісту видання «Nouvelle d’Alsace», що, як практикуючий католик, він черпав натхнення для проєкту прапора Європи з біблійних та насамперед марійних символів. Це стосувалося як кольору полотнища, так і візерунку корони з зірок. Блакитний колір – це барва Мойсея, з XV століття асоціюється з непорочністю та чистотою Діви Марії, є символом Святої Трійці, а в геральдиці – вірності, чесності, доброї слави.
Завдяки такому тлумаченню від співавтора та дизайнера, прапор Європи став також прапором Пресвятої Діви Марії. Хайц надихався точним уривком із 12-го розділу Об’явлення святого Івана:
І з’явилось на небі велике знамено: жона, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на голові її вінець із дванадцяти зір...
Католик Арсен Хайц, за власним передсмертним зізнанням, уклав із Полем Леві (євреєм за віросповіданням) домовленість про багаторічне замовчування символічного значення прапора, аби уникнути протестів протестантів і мусульман, які також належали до об’єднаної Європи.
Вексилологічні дослідження, проведені у 1986–1993 роках Центром прапорів Землі в архівах Ради Європи в Страсбурзі та в Італії, виявили ще один важливий факт з історії прапора Європи.
Золоті корони, спроєктовані Арсеном Хайцом на прапорі Європи, повторюють мотив корони з фрески, намальованої П’єтро да Кортона Берреттіні (1596–1669) – одним із творців барокового ілюзіоністичного живопису, який стирає межу між зображенням і реальністю. Цю фреску можна побачити в Римі, у залі палацу княжої родини Барберіні. Сам палац Барберіні, спроєктований Джан Лоренцо Берніні (1598–1680), став місцем підписання у 1950 році «Конвенції про захист прав людини» в межах Європейського Співтовариства. Ця конвенція дозволяє громадянину оскаржити рішення власного уряду в міжнародних інстанціях. Досліджені архівні документи свідчать, що Поль Леві неодноразово бував у Римі і був настільки зачарований цією фрескою, що через п’ять років став головним захисником прапора Хайца, натхненного релігійними джерелами.
Пан Януш встановлює прапори за день до вступу Польщі до ЄС, 30 квітня 2004 року, Вроцлав, фот. Krzysztof Rak/AW
Для кіл прихильників культу Богородиці теза про зв’язок прапора Європи з вшануванням Матері Христа є надзвичайно важливою. Особливе значення має те, що ухвалення прапора Європи відбулося 8 грудня, у день свята Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, що служить доказом універсального задуму, тобто божественної предестинації.
Популярність прапора Європи як символу інтеграції континенту постійно зростає. Мадар’яга і Хайц не врахували у своїх тлумаченнях значення символів для мусульманських мешканців Європи. Однак саме «марійність» прапора дозволяє мусульманам ідентифікувати себе з Європою. Марія – одна з найбільш шанованих жінок в ісламі. Іслам визнає й підтверджує також непорочне зачаття Марії, називаючи її «Марією-Дівою». Блакитному кольору – такому, як на прапорі Європи – мусульмани приписують захисні властивості, а намиста з блакитних намистин мають оберігати від «лихого ока». «Зірка» – це назва 53-ї сури Корану, яка починається словами клятви: «Клянуся зіркою, коли вона сходить...» Це – велика й символічна клятва. Деякі автори вважають, що клятва на зірки в Корані означає, що об’явлення Корану походить із зоряного неба.
Прапор Європи з прийнятими символами – сучасний, але водночас традиційний – напевно сподобався б Піфагору, який вважав коло досконалою формою, що дає початок багатьом прекрасним мистецтвам. Як досконалий і універсальний символ, прапор Європи став також символом усього людства 21 квітня 1972 року, коли екіпаж космічного корабля «Аполлон-16» (астронавти Джон Янґ, Чарльз Дюк та Томас Маттінґлі) встановив його на поверхні Місяця.
Переклад Марії Шагурі
Автор:
Владислав Серватовський |
|
