Польські зоопарки: колись і тепер

zoo_niedziwedz_nac_.jpg, default, Niedźwiedzie na wybiegu. Ogród Zoologiczny w Warszawie, 1974, fot. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)

#спадщина

Коли у Кракові тягнули левів по снігу? Яку трагічну історію приховує Вроцлавський зоопарк? І де був би сьогодні познанський звіринець, якби не пристрасть до боулінгу? Зоопарки, хоча й заселені переважно екзотичними тваринами, можуть багато розповісти про місцеву культуру. Подивімося на те, як все починалося у кількох польських зоопарках.

Зоопарки не для людей

Поява перших зоопарків (хоча тоді їх ще так не називали) була наслідком розширення приватних колекцій. Археологічні дослідження підтверджують, що звіринці з’являлися ще за кілька тисяч років до християнської ери. Зоопарк у сучасному трактуванні, тобто державну установу, що служить не лише для прославлення автократії, а й – згідно з ідеями Просвітництва – для здобуття емпіричного знання, засновано у XVIII столітті. Вже у наступному столітті відбувся справжній розквіт відкритих для відвідувачів міських звіринців. Саме тоді, у 1833 році, з’явився перший зоопарк у Польщі – його заснував Станіслав Костянтин Петруський, власник маєтку в селі Підгородці (нині це село в Сколівський міській громаді Стрийського району Львівської області – прим. ред.).

Звісно, сьогодні зоопарки змінили своє призначення. Хоча багато людей, які займаються (активно чи емоційно) захистом тварин, стверджують, що такі заклади – це чистісіньке зло і їх слід закрити, етичний вимір звіринців не такий однозначний, як здається. «Зоопарки більше не мають права бути закладами, в яких утримують рідкісних тварин заради розваг», – заявила директорка Познанського зоопарку Єва Зґрабчинська в інтерв'ю представникам фонду «Відчинені клітки» (пол. «Otwarte Klatki»), наголосивши, що зоопарки повинні існувати доти, доки служать тваринам. Ідея зоопарку як місця, де отримують прибуток від показу живих істот для розваги, є похмурим пережитком. Його основною роллю має бути захист видів, яким загрожує зникнення і прихисток для тварин, врятованих із цирків, ферм та інших жахливих місць.

Пожежа у першопроходця

Природнича історія та годування кумедних і корисних птахів, або Детальний опис усіх співочих, імітуючих людську мову, з гарним забарвленням, свійських та корисних птахів: із зазначенням найновіших даних про те, як їх ловити, приручати, годувати, розводити, захищати від хворіб і лікувати. [Т. 1], Краків, 1860, фот. Biblioteka Narodowa Polona

Вищезгаданий Петруський, засновник першого зоопарку, був зоологом та біологом Львівського університету, автором багатьох зоологічних публікацій з доволі влучними назвами. Важко втриматися від цитати однієї з них, надзвичайно довгої:

Природнича історія та годування кумедних і корисних птахів, або Детальний опис усіх співочих, імітуючих людську мову, з гарним забарвленням, свійських та корисних птахів: із зазначенням найновіших даних про те, як їх ловити, приручати, годувати, розводити, захищати від хворіб і лікувати.

Заснований у селі Підгородці (сучасна Україна, Львівська область), зоопарк був не стільки примхою багача, скільки місцем глибоких наукових досліджень. В «Історії зоології в Польщі до 1860 року» читаємо, що в період свого розквіту звіринець Петруського містив аж 500 видів тварин, також там, зокрема, проживали екзотичні папуги й величезні карпатські ведмеді. Водночас власник маєтку проводив ботанічні дослідження, зокрема вивчав здатність південних дерев акліматизуватися. Однак, як відомо, сусіди висміювали наукові інтереси Петруського й вважали їх несерйозними. Історія цього місця має сумний кінець: у 1848 році тут сталася пожежа. Зоопарк згорів, а джерела не вказують, чи вдалося врятувати якихось тварин (за деякими джерелами врятували тільки пару голубів - прим. ред.).

Жорстоке знищення

Сімнадцять років по тому засновано Вроцлавський зоопарк – найстаріший зоопарк на території сучасної Польщі, один із найпопулярніших європейських зоопарків, який, за словами його нинішнього директора Радослава Ратайщака, є найчастіше відвідуваною туристичною атракцією країни.

Унікальність Вроцлавського зоопарку полягає в тому, що з моменту його заснування (грандіозного, з феєрверками та військовим оркестром) він безперервно займає ту саму територію. Його півторастолітня історія – це роки розквіту та розвитку, успіхів у розведенні (наприклад, перше в історії народження малайського тапіра в зоопарку 1897 року), а також роки катастроф, які насамперед пов'язані з обома війнами ХХ сторіччя. Перша з цих війн забрала життя 90 відсотків його мешканців. Але зоопарк дивом оговтався. Його повторне відкриття в 1927 році започаткувало новий період процвітання закладу, який знову перервали жахи війни. У 1938 році у Вроцлавському зоопарку проживало понад дві тисячі тварин. Зрештою, облога форту Бреслау знищила понад 85 відсотків мешканців звіринця. Тварин, які пережили воєнні дії аж до останньої битви 1945 року, вважали загрозою для людей і планували ліквідувати. Раніше мешканці зоопарку гинули під час бомбардувань, що розпочалися в 1944 році; голодні тварини вмирали ввід жаху, спричиненого гуркотом пострілів й вибухами гранат. Час від часу, як повідомляє вроцлавська преса, співробітники зоопарку виявляють поховані тіла тварин під час реконструкції чи будівельних робіт.

Жахливий стан зоопарку після капітуляції міста описав у своїй книжці «Зоопарки: вчора – сьогодні – завтра» багаторічний директор Вроцлавського зоопарку Кароль Лукашевич:

У травні 1945 року зоопарк був у руїнах. Повалені старі дерева лежали поперек алеї, вузькі стежки вели навколо масивних бомбових вирв, [...] а павільйон для оленів перетворився на піраміду з обгорілих балок та покрученого заліза. [...] Рідкісний амазонський ламантин – водяний ссавець, карликовий бегемот, три шимпанзе та мандрил померли від переохолодження. [...] З чотирьох жирафів залишилася лише одна. Вижили бегемоти, тапір, антилопи гну, куду, зебра, тари, лами, верблюди, бізони, кілька ему, а з мавп – переважно масайські павіани – загалом близько трьохсот одиниць, одна шоста від попередньої кількості.

На момент післявоєнного відкриття зоопарку в 1948 році тут було лише сто шістдесят тварин, які належали до шістдесяти видів. Але зоопарк знову відродився. Сьогодні за чисельністю мешканців це не лише найбільший польський зоопарк, а й місце, яке входить до числа найкращих зоопарків світу за показниками біорізноманіття (цю позицію підтвердили результати інвентаризації 2016 року: у вроцлавському звіринці мешкає понад 1100 видів).:

Зоопарк у подарунок

Зоопарк, Познань, 1927-1936, фот. Національна бібліотека Полона

Познанський зоопарк лише на кілька років молодший і, можливо, не існував би, якби не... боулінг. Як писав Лукашевич, це місце було започатковане «як скромний звіринець, заснований веселою компанією на іменини свого президента». Президент керував боулінг-клубом, а весела компанія складалася із завзятих гравців. Вони вирішили створити звіринець у саду ресторану біля залізничного вокзалу, скуповуючи тварини, які зустрічалися на їхньому шляху:

[...] його друзі подарували йому різноманітні тварини, деякі були дикі, деякі свійські, зокрема свиней, кіз, кабана, кота, качку, гуску, півня, кролика, білку, павича, а також ведмедя та мавпу, придбаних у циганському таборі. Задоволений іменинник помістив ці тварини в невеликі вольєри вокзального ресторану й пробував далі заселяти цей маленький звіринець різноманітними птахами й чотириногими. Саме цей жарт заклав основи майбутнього Познанського зоопарку.

– повідомляла «Kronika Stołecznego Miasta Poznań» («Хроніка столичного міста Познані») у 1946 році.

Заснований у 1871 році звіринець почав розростатися і згодом став місцевою платною атракцією. У 1875 році його було зареєстровано як Познанський зоопарк. Місце стало дуже популярним, тут навіть відбулися концерти Едварда і Йоганна Штраусів. У останні роки XIX століття виступ першого зібрав понад 5000 осіб, а звіринець з цієї нагоди виблискував феєрверками. У той час ніхто, мабуть, не замислювався про психологічний вплив таких розваг на мешканців зоопарку. Але до історії Познанського зоопарку, як і Вроцлавського, також увійшли шокуючі епізоди, пов'язані з самими людьми. У створених на території сучасної Польщі зоопарках відкривали так звані «етнографічні виставки» – евфемізм, який використовувався для позначення ганебної практики показу так званих «дикунів». Для власників зоопарків відвідувачі з інших континентів (зокрема, конголезці, саами, бедуїни) мали статус експонатів. Критичною мистецькою відповіддю на такий вияв європейського расизму та колоніалізму став «Експонат Б» – твір південноафриканського драматурга, режисера й куратора Бретта Бейлі, показаний в рамках Вроцлавського театрального фестивалю «Діалог» у 2013 році.

За показником втрат своїх мешканців Познанський зоопарк пережив обидві світові війни з ненабагато кращим результатом, ніж Вроцлавський. У повоєнний час між зоопарками відбулися дві передачі тварин – до Познані привезли тварин зі зруйнованого Вроцлава, щоб у 1948 році їх повернути до свого відбудованого притулку. Сторіччя Познанського зоопарку було відзначено створенням Нового зоопарку – другої, більшої частини об'єкта, що розташувався на території Бялої Ґури.

Леви на санях

Доглядач за тваринами з ласкою (Mustela nivalis), Краківський зоопарк, 1933, фот. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)

У Кракові все почалося з фазанів. У 1927 році в Мокрому Долі, у Вольському лісі, за кілька кілометрів від центру міста, було створено ферму для розведення цих птахів, згодом до неї додалася група козуль. Хоча – як і личить місту польських королів – попередник зоопарку розташовувався на Вавелі. У королівському звіринці були рисі, ведмеді, леопарди й леви. Особливості «перевезення» останніх Лукашевич описав так: «Цікаво, що леви прибули до Кракова посеред зими. Їхні клітки тягнули на санях, по снігу, під гору».

Власне громадський зоопарк відкрили у міжвоєнний період. У 1929 році лісистий пагорб Пустельник був домівкою переважно для місцевих видів тварин (тодішній президент Іґнацій Мосціцький прибув до щойно відкритого закладу не з порожніми руками – подарував зоопарку оленя). «Для існування зоопарків і віваріїв війни, як відомо, мають ефект тайфуну», – писав Лукашевич у своєму конспекті, наголошуючи, що краківському звіринцю вдалося уникнути жахливих наслідків війни. Повоєнна історія цього місця починається з 1963 року, коли зоопарк став незалежним закладом. Відтоді кількість мешканців Вольського лісу зростає: саме там, зокрема, проживає найбільша у Польщі група екзотичних котових.

Гірка історія солодких підприємців

Місячний леопард на руках у працівника зоопарку, Варшавський зоопарк, фот. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)

Варшавська зоологія відома своїм несподіваним зв'язком з... кондитерством. Перший повоєнний звіринець у столиці засновано у 1926 році завдяки зусиллям кондитера Мечислава Понґовського. Варто також згадати спробу у XIX столітті створити гідний європейського міста зоопарк – у 1884 році її здійснив адвокат Ян Маурицій Камінський, приятель Генрика Сенкевича. Серед акціонерів була кондитерська компанія «Blikle». Однак щодо зв'язків між кондитерством і зоологією слід визнати, що цей союз не приніс користі жодному звіринцю. Перший у хронологічному порядку зоопарк на вулиці Баґатела припинив роботу через шість років. Закриттю передували два трагічні випадки: смерть доглядача ведмедів у вольєрі, а потім смертельне отруєння хижаків зіпсованим м'ясом. Звіринець на проспекті Третього Травня (перенесений з вулиці Кошикової) проіснував лише рік – його знищила руйнівна пожежа.

Раніше, звичайно, у Варшаві були королівські приватні колекції – на схилі Казимирського палацу й у Вілянові, де свою колекцію зібрав великий любитель тварин Ян III Собеський. Любитель, певна річ, як на свій час, оскільки він нібито вважав, що «немає нічого прекраснішого за полювання».

Притулок, вартий медалі

Mieszkanie dr. Jana Żabińskiego, dyrektora warszawskiego ZOO, który w swoim mieszkaniu hodował różne gatunki zwierząt. Na zdjęciu: gosposia Cecylia Teodorowicz z wydrą, fot. CAF/PAP — Помешкання доктора Яна Жабінського, директора Варшавського зоопарку, який розводив у своїй квартирі різні види тварин. На фото: економка Цецилія Теодорович з видрою, фот. CAF/PAP

Офіційне відкриття Варшавського зоопарку на Празі Північ відбулося в 1928 році. До початку війни зоопарк процвітав під керівництвом зоолога (і варшавського повстанця) Яна Жабінського, зокрема там народився перший у Польщі слон (насправді слониха – Тузинка). Однак цей період розвитку брутально перервали бойові дії. Перед капітуляцією Варшави бомби вбили мешканців пташника й мавпятника, а потім були знищені найбільші хижаки, щоб голодні звірі не загрожували людям на вулицях. Деяких тварин убивали заради їжі. Директор Жабінський з дружиною Антоніною переховували єврейських чоловіків та жінок у своїй віллі на території зоопарку, загалом вони врятували кілька сотень людей. Нібито попереджувальним знаком про небезпеку, що наближалася, була одна арія з оперети Оффенбаха, яку Жабінська виконувала на фортепіано. За їхні вчинки подружжя нагородили медаллю Праведників народів світу. Про цей славетний епізод з їхнього життя можна довідатися завдяки зворушливому документальному фільму 2019 року «Про тварин і людей» режисера Лукаша Чайки, у якому, зокрема, звучать висловлювання доньки подружжя – Терези Жабінської.

Напад у вольєрі

Сувенір з Варшавського зоопарку, листівка, 1937, фот. Національна бібліотека Полона

Сьогодні Варшавський зоопарк – це місце, що, як заявляє його нинішній директор, доктор Анджей Ґжеґож Крушевич, насамперед призначене для того, щоб бути центром збереження біорізноманіття. Одним з його видів діяльності є створення банку генів для видів, яким загрожує зникнення. На території столичного зоопарку також є притулок для рептилій, амфібій, риб та птахів, вилучених владою у контрабандистів та інших осіб, які незаконно утримують тварин.

У травні 2020 року на ведмедицю (до речі, її забрали з цирку), яка перебувала у відкритому вольєрі, що виходить на проспект Солідарності, напав чоловік у стані алкогольного сп'яніння. Цей випадок знову розпалив дебати навколо будівлі для двох варшавських ведмедиць. Зрештою, тварин перемістили на нове місце у глибину основної території зоопарку. Після нападу у вольєрі Польське етичне товариство надіслало відкритого листа директору зоопарку. У листі, зокрема, йдеться про обурливе порушення прав літніх ведмедів на спокійне місце проживання, а також порушено питання щодо точних розмірів злощасного вольєру. Доктор Крушевич опублікував розгорнуту відповідь, вказавши, зосібна, на те, що відкрита «арена» відповідає всім вимогам, і наголосив, що це місце, яке мешканки добре знали і почувалися в ньому комфортно, а за інцидент повністю відповідає хуліган.

Тільки ведмедів жаль

Став у Битомському зоопарку, початок ХХ століття, фот. Wikimedia.org

Історія польських зоопарків (або тих, що були засновані на території сучасної Польщі) також має свою духовну історію. У сучасному міському парку імені Францішека Каля в Битомі можна знайти залишки вже неіснуючого, заснованого в 1898 році першого Верхньосілезького зоопарку. Про колишній зоопарк нагадують фрагменти вольєру для ведмедів (дві невеликі будівлі й стіна), а також біла скульптура, що зображує цих хижих ссавців. Післявоєнна діяльність зоопарку, вже в межах Сілезького воєводства, тривала лише десять років (офіційно він існував з 1947 по 1957 рік, хоча ще в 1960-х роках невелика кількість тварин, яких згодом перевезуть до Хожува, все ще жила в невеликому Битомському зоопарку). У 2019 році один з міських веб-сайтів повідомляв, що побудована на території колишнього зоопарку вулична кав’ярня, чекає на нового власника, який вдихне життя у це місце.

Тварини у 3D

Молоді леопарди (Panthera pardus) у клітці, Познанський зоопарк, 1933, фот. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)

Хоча директори й директорки сьогоднішніх зоопарків наголошують на тому, що роль таких закладів полягає насамперед у служінні тваринам, не стихають думки про те, що вони є формою насильства над живими істотами. Суспільна свідомість щодо прав тварин, безсумнівно, підвищується, і все більше уваги приділяють належному ставленню до тварин. Водночас важко заперечувати, що для багатьох людей зоопарки (на жаль) є просто місцем розваг, як-от аквапарк чи кінотеатр. І цей погляд у собі приховує щось етично сумнівне. Можливо, розвиток 3D-технологій зрештою перетворить зоопарки на віртуальні кімнати, а зацікавлені оглядатимуть не живих тварин, а точні, фотореалістичні моделі. Багато хто може здивуватись, дізнавшись, що Марія Домбровська пророкувала це ще сімдесят років тому. Письменниця, звісно, не згадувала про тривимірні моделі, але в оповіданні про Вроцлавський зоопарк під назвою «Ранок у зоопарку» вона передбачила, що на зміну звіринцям прийдуть кінотеатри. «Сьогодні, з погляду фотокамери, зоопарки є пережитком, який сприяє нашій нездоровій схильності до поневолення живих істот», – писала Домбровська.

Переклад: Тарас Лильо

Джерела:

K. Łukaszewicz, "Ogrody zoologiczne: wczoraj - dziś - jutro" , Warszawa 1975; K. Kurek, M. Mayer, "Spacery, koncerty i … >>tubylcze wioski<<. O (dwuznacznych} przyjemnościach oferowanych w ogrodzie restauracyjnym poznańskiego Zoo w XIX i na początku XX wieku", G. Brzęk, "Historia zoologii w Polsce do 1860 roku", Warszawa, 2001; zoo.waw.pl; otwarteklatki.pl; zoo-krakow.pl; zoo.wroclaw.pl; bytomski.pl.

Мова Ukrainian

зоопарк