Кальварії почали будувати у XV столітті. Саме тоді під впливом міського плану Єрусалима була розроблена модель просторового втілення місць, пов’язаних із мученицькою смертю Христа. Уже в Середньовіччі по всьому світу будували каплиці, що нагадували форму Гробу Господнього, а на вершинах пагорбів встановлювали три символічні хрести. Наприкінці XV століття в Іспанії, а потім і в інших європейських країнах, виник звичай створювати масштабні групи об’єктів, що полегшують інсценування всієї Хресної дороги. У Польщі кальварії споруджували з початку XVII століття, їх існує понад десяток, і деякі з них, окрім духовно-релігійного значення, варті уваги ще й з архітектурного погляду.
Кальварія Зебжидовська
Кальвірія Зебжидовська, Містерія Страстей Господніх, фот. Michał Łępecki/AG
Найстаріша польська кальварія з’явилася з ініціативи краківського воєводи Миколая Зебжидовського. У 1600 році воєвода наказав звести невеликий костьол Розп'яття на вершині розташованої на території його маєтку гори Жар. Спочатку храм був призначений для приватних богослужінь. Проте з часом власник зрозумів, що пропорції пагорба нагадують єрусалимську Голгофу, тому він вирішив побудувати тут повноцінний комплекс – з усіма зупинками Хресної дороги. У 1604–1609 роках основу комплексу склала пізньобарокова базиліка та монастир бернардинів (які й сьогодні опікуються кальварією). Проєкт цих будівель розробив італієць Джовані (Ян) Марія Бернардоні разом із фламандським ювеліром Паулем Бодаром. У наступні роки фламандець створив проєкти для комплексу каплиць, які були зведені в лісі на пагорбі. Невеликі будівлі представляють стиль бароко та маньєризм, а їхні форми натхненні описами пам’яток Святої Землі, автором яких був голландський теолог другої половини XVI століття Крістіан Круік ван Адріхем (кожна каплиця на території комплексу унікальна). Миколай Зебжидовський хотів, щоб польська кальварія була якнайбільше схожою на єрусалимську. Крім того, він запровадив тут марійний культ: у базиліці розмістили образ Діви Марії з Немовлям. Ікону вважали чудодійною, тому вона стала об’єктом паломництва.
Процесія Успіння Пресвятої Богородиці в Кальварії Зебжидовській, фот. Piotr Tumidajski/Forum
Кальварія – специфічний ландшафтно-архітектурний комплекс – розташований на пагорбі заввишки 400 м над рівнем моря; займає площу 6 квадратних кілометрів, а «Хресна дорога» має протяжність 5 км, впродовж яких розташовано 42 будівлі.
Щороку впродовж Страсного тижня в кальварії Зебжидовській відбуваються містерії страстей Христових, тобто інсценізація євангельських подій, які пов’язані зі стражданнями Христа. Відомі вони й за межами Польщі, в них беруть участь до 100 тис. паломників. У 1999 році кальварія Зебжидовська була внесена до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за її архітектурно-художню, культурну і релігійну цінність.
.
Кальварія у Вамбєжице
Кальварія у Вамбєжице, фот. Gerard/Reporter
Вамбєжицьку кальварію заснував Даніель фон Остерберґ, який у другій половині XVII століття був власником, зокрема, села Вамбєжице. Вже в XIII столітті село стало місцем паломництва і мало статус санктуарію (завдяки статуї Діви Марії, яку встановив зцілений Богородицею від сліпоти селянин). Фон Остерберґ вирішив розширити релігійний характер цієї місцевості, тим більше, що ландшафт території прекрасно підходив для того, щоб створити тут копію Єрусалиму. Так навколишні пагорби були названі Фавором і Сіоном, з’явилася «Долина Йосафата», а потік, що протікав через село, назвали річкою Кедрон. Природа стала тлом для десятків будівель – каплиць, що розповідають не тільки про страждання, а й про життя Ісуса Христа. Кальварійські каплиці спочатку були побудовані з дерева і до наших днів не збереглися. З кінця XVIII до початку XX століття їх перебудовували на кам’яні; частина з них розташована на навколишніх пагорбах, а деякі – у селі. Більшість споруд – в класицистичному стилі.
Вамбєжицька кальварія – одна з найбільших у Європі. Вона розташована у напрочуд мальовничому місці: з вершини пагорба кальварії відкривається панорама на гірський масив Пєніни, а зі сходів можна милуватися видом на збудовану в 1715–1720 роках монументальну базиліку. На території кальварії є два скити, в яких колись жили самітники. В одній із каплиць можна побачити рідкісний для Польщі образ святої Вільгефортіс, мучениці, яку, як і Христа, розіп’яли. Її часто зображають як розіп’яту на хресті жінку з бородою або навіть із обличчям Христа, хоча у Вамбєжице вона виглядає як вродлива жінка.
Пацлавська кальварія
Вербна неділя. Містерія страстей Христових на стежинах розп’яття у виконанні мешканців довколишніх сіл та послушників із новіціату, фот. Waldek Sosnowski/Forum
Розташовану за 24 км від Перемишля кальварію Пацлавську заснував Анджей Максиміліан Фредро, політик та філософ, який жив у другій половині XVII століття (нащадком Анджея Максиміліана вважав себе відомий комедіограф Александер Фредро). У 1665 році Фредро розпочав будівництво дерев'яного костьолу та монастиря, до якого через кілька років запросив францисканців (у 1780-х роках на місці дерев'яного збудували мурований храм у стилі бароко; у 1863 році до фасаду прибудували характерні аркади). На навколишніх пагорбах збудовано 35 мурованих і 7 дерев’яних каплиць. Як і в кожній кальварії, тут каплиці з релігійною тематикою: стежки Господа Ісуса, які складаються з 28 зупинок (зокрема, Хресна дорога – 14 зупинок і дорога Богородиці – 16 зупинок), і дорога Успіння та Вознесіння Пресвятої Діви Марії (14 зупинок). Деякі каплиці в цій кальварії належать до обох доріг.
З 1995 року щороку у Вербну неділю та Страсну п’ятницю на території Пацлавської кальварії відбувається містерія Страстей Христових, під час якої місцеві парафіяни розігрують сценки, пов’язані зі смертю Ісуса Христа.
Вейхеровська кальварія
Вейхеровська кальварія, фот. www.kalwariawejherowska.pl
Розташована в самому серці Кашубії Вейхеровська кальварія (кашубською Wejrowskô Kalwarëjô) є, разом із Зебжидовською та Пацлавською, однією з найстаріших кальварій в Польщі. Її збудували у 1649–1655 роках з ініціативи воєводи Мальборка та засновника Вейхерова Якуба Вейхера. 26 каплиць розташовані на пагорбах у південній частині міста і названі так, як відповідні місця в Єрусалимі: Голгофа і Єлеонська (Оливна) гора… Каплиці досі є цінними пам'ятками архітектури польського Помор’я; вони представляють різні стилі, переважно бароко; деякі з них побудовані з використанням популярної в Помор’ї фахверкової конструкції.
Містерії страстей Господніх, під час яких актори та парафіяни інсценізують окремі події Хресної дороги, організовують у Вейхеровській кальварії з 2002 року.
Пакосцька кальварія
Пакосцька кальварія, фот. Łukasz Nowaczyk/AG
Книжка «Theatrum Terrae Sanctae et Biblicarum Historiarum» («Театр Святої Землі та біблійних події») Крістіана Крюіка ван Адріхема, яка була фундаментальне значення для проєкту Зебжидовської кальварії, у 1628 році також надихнула ксьондза Альберта Кенсіцького, пакосцького парафіяльного настоятеля, який позначив на території парафії чотирикілометрову Хресну дорогу за зразком єрусалимської. Ідея зведення кальварії сподобалася власнику Пакосці Міхалу Дзялинському, і він подарував парафії землі для цих потреб. У 1631 році сім’я Дзялинських запросила в Пакосць францисканців-реформатів. Будівництво їхнього монастиря також сприяло розвитку кальварії: монахи почали співпрацю з ксьондзом Альбертом і стали опікуватися кальварією. У 1671 році сюди привезли реліквії (частинки) Чесного Хреста, що також сприяло розвитку релігійного культу в цих краях.
Кальварія Пакосцька, яку називають «Куявським Єрусалимом», є другою за віком у Польщі після Зебжидовської кальварії. Барокові каплиці побудовані в другій половині XVII століття, дві з них освячені і виконують функції костьолів (загалом їх 26).
Паневницька кальварія
Паневницька кальварія в Катовіце. Хресна дорога, зупинка Х, «З Ісуса здирають одяг», 1951 р. Скульптура Анджеліна Юра-Петруццо, фот. wikimedia.org
Паневницька кальварія, яку ще називають Сілезькою, розташована на південно-східній околиці міста Катовіце. Хоча її оточує сильно урбанізована територія, архітектурний комплекс потопає в зелені та відокремлений від вуличної суєти. Кальварія має площу вісім гектарів, а перед пагорбом із каплицями, що характерно для Польщі, стоять францисканський монастир і костьол. Храм збудували у неороманському стилі 1908 року, і вже через рік почалися роботи зі спорудження Хресної дороги навколо каплиць. Однак роботи затягнулися, а згодом їх перервала Перша світова війна. Лише в 1936 році завершився конкурс на проєктування каплиць Кальварії. Переможцями стали Ян Круґ і Тадеуш Бжоза, які запропонували звести будівлі в неороманському стилі з модерністськими акцентами. Це робить Паневицьку кальварію унікальною: попри те, що архітектурна пам’ятка зведена в стилі бароко, вона забудована каплицями в сучасних формах, що нагадують характерну для міжвоєнного Катовіце архітектуру модерну.
До початку Другої світової війни вдалося звести більшість каплиць; будівництво завершили в 1950-х роках. У тому ж десятилітті на території кальварії було споруджено п'ятнадцять каплиць розарію (у Паневниках, як і в Зебжидовській чи Пацлавській кальварії, разом із вшануванням Христа існує культ Діви Марії). Кальварію Паневницьку збудували за зразком Зебжидовської насамперед для того, щоб ставити тут сцени містерій Страстей Христових – зазвичай це відбувається під час Страсного тижня.
Кальварія на Горі Святої Анни
Каплиця «Зустріч із Матір'ю», кальварія на Горі Святої Анни, фот. wikimedia.org
Розташована поблизу Ополе Гора Святої Анни є місцем із надзвичайно багатою історією та великим символічним значенням, у якому кальварія є лише одним із елементів. Комплекс із 33 каплиць, що позначає так звану дорогу Страстей Христових (тобто розширену Хресну дорогу) і доріжки Матері Божої на Горі Святої Анни, був збудований в 1700–1709 роках. Проєкти барокових павільйонів розробив італійський архітектор Доменіко Сіньо на замовлення засновника кальварії Єжи Адама фон Гашина, який хотів побудувати на своїй землі подібний до Зебжидовської кальварії об’єкт. З 1760-х років кальварією на Горі Св. Анни опікуються францисканці; у XIX столітті комплекс збагатився кількома новими каплицями – сьогодні їх 40.
Бурхлива доля цього місця також вплинула на функціонування кальварії: францисканцям доводилося принаймні тричі залишати побудований поряд з Кальварією монастир (зокрема, у 1875–1889 роках під час правління Отто фон Бісмарка та під час Другої світової війни, коли гору захопили нацисти).
Барокова базиліка, санктуарій, монастир і кальварія – не єдині символічні місця на Горі Святої Анни. У 1930-х роках на місці каменярні німці побудували величезний амфітеатр на майже 30 000 глядачів (каменярня вже належала НСДАП), призначення якого – вшановувати пам’ять німців, які загинули під час сілезьких повстань. У 1938 році на вершині амфітеатру був споруджений мавзолей із необробленого каменю у формі ротонди. На початку 1945 року нацистські будівлі були підірвані, а невдовзі на їхньому місці вирішили спорудити пам’ятник польським повстанцям із Сілезії. У 1946 році на конкурсі переміг проєкт Ксаверія Дуніковського. Будівництво монумента завершили в 1955 році. У пілонах кам'яної будівлі, прикрашеної барельєфами, можна оглянути присвячену повстанській діяльності виставку.
І, на додачу до всього цього, з 2010 року Гора Святої Анни також має статус Національного геопарку, де можна побачити геологічні розкопки.
Старий Ліхень
Голгофа в Марійському санктуарії в Старому Ліхені, фот. Dejan Gospodarek/Reporter
З початку XXI століття великопольське село Ліхень стало відоме на всю Польщу насамперед найбільшим храмом країни. Ліхенська базиліка, гігантська, монументальна та кітчева, з куполом сто метрів заввишки та 141-метровою вежею домінує над довколишнім простором. Тим часом неподалік, біля старого дерев’яного костьолу, є Голгофа – насипана з каменю 25-метрова гора, на яку можна піднятися, минаючи печери-каплиці, а також тераси, які виконують функції зупинок Хресної дороги.
Штучну гору насипали на початку 1970-х років з ініціативи місцевого священика Євгеніуша Макульського. Скульптурне оздоблення Голгофи – робота Ольги Байковської. Цікаво, що в ті часи будівництво Голгофи було незаконним – тодішня влада забороняла зводити сакральні об’єкти, тому отець Макульський здійснював цей проєкт без будь-яких дозволів (за що його неодноразово карали). Ліхенська Голгофа часто є предметом жартів: скульптури, що її прикрашають, потворні, безформні, кітчеві, а способи показу сцен Страстей – наївні. Сам ідейний натхненник Голгофи пояснював, що будує це місце для простих людей, тому воно має промовляти їхньою мовою.
.
Ґура Кальварія
Ґура Кальварія, костьол Воздвиження Чесного Хреста, фот. Piotr Moroz/wikimedia.org
У розташованому менш ніж за 40 км на південь від Варшави містечку Ґура Кальварія сьогодні важко розгледіти сліди давньої історії – часу, коли його називали «Новим Єрусалимом». Зруйноване під час «Шведського потопу» село Ґура купив у 1666 році познанський єпископ Стефан Вєжбовський. Саме він вирішив побудувати на цьому місці Новий Єрусалим – важливий релігійний центр. Він же ж запросив сюди монахів із різних чернечих орденів – домініканців, сестер домініканок, францисканців-обсервантів, бернардинів, піярів, маріанів. Місто запроєктували у вигляді латинського хреста, а костьоли та монастирі розмістили вздовж вулиць так, щоб ті, хто в’їжджає, завжди минали хоча б одну святиню. Ба більше, сакральні споруди також виконували функції зупинок Хресної дороги, оскільки все місто мало стати об’єктом паломництва і територією для інсценування Страстей. За життя засновника в Ґурі Кальварії було побудовано 35 каплиць, шість костьолів і п'ять монастирів.
На жаль, бурхливі історичні події, які відбувалися у цьому регіоні Польщі на межі XVIII-XIX століть, а також репресії після Листопадового повстання зруйнували більшість сакральних споруд. У результаті численних перебудов і розбудови міста втрачено його незвичайне міське планування. Про унікальну ідею єпископа Вежбовського сьогодні нагадує колишня кальварійська каплиця «Ратуша (Дім) Пилата» (колись вона стояла на перехресті двох головних вулиць – рамен Хреста, сьогодні це костьол Воздвиження Чесного Хреста). А старовинний костьол маріанів, так званий «Вечірник», збудований у 1674 році, і бароковий костьол Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії роботи Якуба Фонтани 1765-1770 років з’явилися внаслідок реконструкції монастиря XVII ст., який для бернардинів заснував єпископ Вєжбовський.