Системна багаторічна підтримка
З часу відновлення польської незалежності «доктрина Ґедройця» стала фактично основою для східної політики Польщі. Попри певні розбіжності в поглядах і напругу, що час від часу виникала між нашими країнами, з 1989 року Польща системно — тут би пасувало слово «стратегічно» — підтримувала Україну на всіх рівнях.
Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933 (упор. Юрій Лавріненко). Instytut Literacki 1959
Зокрема, якщо ми говоримо про сферу культури, то результати справді вражають. Завдяки і внаслідок такої системної роботи, постійної підтримки і прагматичного фінансування протягом тридцяти років незалежності Польщі засобами soft power вдалося здобути абсолютну прихильність української інтелектуальної та культурної еліти. Для прикладу, хоч його й неможливо підтвердити якоюсь статистикою, значна частина (половина? більшість?) української інтелектуальної й культурної еліти сьогодні володіє польською мовою. Для українських інтелектуалів польська мова стала «вікном в Європу» цілком на рівні з англійською, а сама Польща — плацдармом для кар’єрної експансії в європейських інтелектуальних колах.
Це відбулося в першу чергу завдяки цілій низці різноманітних стипендій та програм творчого стажування, перелічити їх усі навіть не вийде, бо такі в Польщі має майже кожне велике місто чи університет. Серед найбільших програм окремо варто згадати Стипендію міністра культури Польщі Gaude Polonia, що реалізується під керівництвом Національного Центру Культури для молодих творців культури та перекладачів польської літератури з країн Центральної та Східної Європи, насамперед з Білорусі та України. Завдання програми — побудувати рівень взаєморозуміння та хороших контактів на основі культурного співробітництва між Польщею та її близькими сусідами. Gaude Polonia також має наблизити сучасну польську культуру і вдосконалити творчу майстерність стипендистів під опікою визнаних польських митців і установ у найбільших і найважливіших центрах польської культури. За 21 рік існування цю піврічну стипендію отримали понад пів тисячі українських митців та мисткинь (література, переклад, музика, візуальні мистецтва, фотографія, кіно, реставрація, танець тощо). Через цю стипендію «пройшли» найкращі представники середнього й молодшого поколінь українського мистецтва. А є ж іще стипендія Кіркланда, Study Tours to Poland, Літня й Зимова Східні школи, десятки університетських стипендійних програм для українців, в тому числі й найбільша — під патронатом прем’єр-міністра — від Studium Europy Wschodniej Варшавського університету.
За три десятиліття в подібні програми було закладено сотні мільйонів злотих, а це означає, що ці гроші пішли на розвиток цілого покоління сучасної незалежної інтелектуальної еліти України. Польща робила те, що не вміла або для чого не мала можливостей сама Україна. В темні роки кучмізму чи за режиму Януковича Польща підтримувала актуальне — нерадянське — мистецтво України більше, ніж Міністерство культури України.
Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури» (упор. Боґуміла Бердиховська). Київ: Критика, 2005
Для ілюстрації моєї тези просто перегляньте біографії сучасних українських митців, науковців, інтелектуалів — практично кожен з них у той чи інший спосіб пов’язаний з Польщею. Ніде в світі не перекладено стільки книжок з української мови, як у Польщі; українці чотири рази здобували одну з найбільших польських літературних премій — Angelus. Більшість українських музикантів концертували в Польщі, а гурт «Гайдамаки» свого часу навіть мав два «золоті диски» за продажами в цій країні. Практично всі українські художники/перформери мали виставки в Польщі, реалізовували там свої проєкти. Сотні українських студентів, аспірантів та науковців стажувалися в Польщі, друкувалися в польських наукових часописах, брали участь у конференціях. Цей список можна продовжувати ще дуже довго.
Не варто живити ілюзій: це була не просто благодійність, а цільова інвестиція. Відповідно до згаданої на початку тексту «доктрини Ґедройця» сильна і незалежна Польща неможлива без сильної і незалежної України. І тому протягом тридцяти років Польща підтримувала Україну не тільки політично, а й інвестуючи грубі гроші у розвиток української інтелектуальної еліти.
Адже саме сучасна, європейська, відірвана від російського імперського дискурсу інтелектуальна еліта могла осмислити і створити проєкт нової України, очистити її від нальоту російської колонізації та совєтської пропаганди, конкурентно представити її в Європі й усьому світі.
Як бачимо сьогодні, ця інвестиція цілком себе виправдала.
