Цікаво, я ніколи над цим не замислювався. Можливо, справді існує якийсь зв’язок – я не думав ставити «Іліаду» в Польщі. Можливо, мені легше занурюватися в античну тему саме за кордоном, де інша мова, інша культура. Щось, що не є для мене своїм чи очевидним, спонукає мене до пошуків.
Антична тематика наразі взагалі дуже популярна, особливо після «Одіссеї» Нолана. В чому, на Вашу думку, полягає її актуальність? Що є в тих давніх історіях, що воно так відгукується глядачеві тут і зараз?
Це оповідь, що стоїть біля витоків європейської цивілізації. «Іліада» була першим епосом в історії літератури й водночас розповідала про війну очима переможців – пізніше Гомер продовжив цю тему в «Одіссеї». Переможці не помирають як герої. Їх переслідують Еринії, богині помсти, над ними тяжіє прокляття, що переходить із покоління в покоління. І я вважаю, що наслідки війни три тисячі років тому мало чим відрізнялися від наслідків сучасних воєн.
Це повторюваний цикл насильства. Існують народи, в яких генетично закладене імперське прагнення підкорювати й поневолювати інших. І саме тому величезне значення має те, як ми пам’ятаємо історію і як її представляємо.
Я навчався ще в комуністичній Польщі, й історія, якої нас тоді вчили, була викривлена, просякнута ідеологією домінування. Це дуже сильний досвід, коли ти, будучи молодою людиною, занурюєшся в усе це, береш участь у різних історичних олімпіадах, а потім виявляється, що все, чого тебе навчали, було неправдою.