Вона народилася у XIX столітті в Польщі, якої не було, оскільки тоді польські землі були поділені між трьома сусідніми державами. Попри сильний потяг до знань, шанси Марії вступити в університет були мізерні: в тій частині Польщі, котра входила до складу Російської імперії, жінкам не дозволялося відвідувати вищі навчальні заклади. Крім того, у її сім'ї бракувало грошей, та й польська шляхта (до того ж збідніла) не належала до привілейованих груп.
Попри всі перешкоди, Марія Склодовська зуміла емігрувати в Париж, закінчити Сорбонну, стати першою викладачкою Сорбонни, здійснити відкриття нових хімічних елементів радію і полонію й отримати дві Нобелівських Премії (першу з фізики у 1903 році, спільно з чоловіком П'єром Кюрі та відомим французьким вченим Антуаном Анрі Беккерелем, другу — індивідуальну з хімії 1911 року). Вона довела всьому світові, що жінки можуть бути великими ученими нарівні з чоловіками, бо тоді це було очевидно далеко не кожному.
Марія Склодовська-Кюрі пережила трагічну загибель чоловіка, сама виховувала двох доньок (старша, Ірена (Ірен) Жоліо-Кюрі, також стала відомою вченою і здобула Нобелівську Премію з хімії 1935 року, молодша, Ева (Ев) Кюрі, стала відомою французько-американською журналісткою, авторкою біографії Марії Склодовської-Кюрі), прославилася на весь світ, сприяла заснуванню найважливіших радієвих інститутів Європи, та ще стала воєнною героїнею і першою жінкою, удостоєною честі бути похованою в паризькому Пантеоні.
Урок 1: Навіть найбільші перешкоди не повинні завадити вам займатися улюбленою справою
Стати одною з найшанованіших осіб у світі науки, в якому в той час беззастережно домінували чоловіки, Марії Склодовській-Кюрі допоміг чіткий план і сильне бажання добитися успіху.
Аби вступити в Сорбонну, один із найпрестижніших європейських університетів, де осягати науку дозволялося й жінкам, Марія Склодовська кілька років працювала гувернанткою. Першою до Парижа виїхала її сестра Броня (Броніслава), котра розпочала навчання в медичному інституті. Вони вирішили, що Марія протягом п'яти років працюватиме гувернанткою, щоб дати можливість сестрі закінчити медичний інститут, а потім Броня візьме на себе витрати на вищу освіту сестри.
Здобувши медичну освіту в Парижі і ставши лікаркою, Броня запросила сестру до себе. У віці 24 років залишивши Польщу (1891), Марія Склодовська вступила на факультет природничих наук Паризького університету. У 1893 році, закінчивши курс із найкращим результатом, Марія отримала ступінь ліценціата з фізики Сорбонни (еквівалентний ступеню магістра). Через рік вона здобула ліценціат з математики, закінчивши рік із другим результатом.
Диплом почесного доктора технічних наук Львівської Політехніки, виданий Марії Склодовській-Кюрі 10 липня 1912 року. Джерело: Wikimedia
Під час навчання в Сорбонні Марія познайомилася із французьким фізиком П'єром Кюрі, котрий на той час керував лабораторією у Муніципальній Школі Фізики та Хімії. Захоплення фізикою переросло у кохання — невдовзі вони одружилися.
Спільна робота подружжя невдовзі увінчалася відкриттям нового хімічного елементу — радію. Проте на шляху до успіху треба було здолати багато перешкод. Насамперед, багато вчених не були готові повірити у їхнє відкриття. Переконати «невіруючих» можна було лише шляхом виділення невеликої кількості чистого радію з уранової руди, а це було надзвичайно складне завдання для вчених: уранова руда містила дуже мало слідів радію, тим-то для отримання 0.1 грама радію потрібні були не тільки тонни руди, але й добре оснащена, ідеально вентильована і чиста лабораторія. Насправді все було інакше. Навіть якби подружжю Кюрі вдалося чарівним способом роздобути кілька тонн руди безкоштовно, лабораторія, яку їм запропонували, була звичайним сараєм... без опалення, вентиляції, з дірявим дахом, де взимку було нестерпно холодно, а влітку страшенно жарко. В такому приміщенні вони працювали чотири роки, виконуючи важку фізичну роботу з виділення фракцій руди, постійно піддаючись дії радіації і небезпечних випарів.
Марія Склодовська-Кюрі написала про це в біографії свого чоловіка:
Носити ті важезні контейнери було неймовірно важко. Ще я дуже стомлювалася, коли доводилося годинами кип'ятити руду і ненастанно помішувати її сталевою мішалкою.
Подружжя безкоштовно працювало чотири роки, виконуючи обов'язки лаборантів, ризикуючи здоров'ям і кар'єрою, відмовившись від вигідних пропозицій кількох університетів (зокрема, Женевського) лише тому, що обоє вірили у вищу мету.
П'єр і Марія Склодовська-Кюрі в лабораторії, 1904 рік. Фото: wikimedia
Урок 2: Діліться своїми ідеями
Відкриття нового хімічного елементу більш ніж досить для успішної наукової кар'єри, та Марія Склодовська-Кюрі добилася набагато більше. З нинішньої точки зору подружжя Кюрі можна назвати одними із перших пропагандистів принципів Creative Commons [Creative Commons — некоммерційна організація, яка добивається розширення легального відкритого доступу до творів, охоплених авторським правом — прим. ред.]. Марія Склодовська-Кюрі розповідала:
Жоден із нас ніколи не збирався мати якусь вигоду із нашого відкриття. Ось чому ми не стали його патентувати і завжди публічно розповідали про результати наших досліджень, а також про методи отримання чистого радію із руди. Мало того, ми завжди ділились знанням з ученими, котрі нас про це просили. Ми вважали, що для отримання радію дуже корисно (...) надавати вченим і лікарям матеріали, яких вони потребували.
Ця альтруїстська позиція значною мірою сприяла розвитку медицини (радіологічне обстеження і лікування раку), промисловості (промислова радіографія) і науки. З часом властивості радію привернули увагу крупних інвесторів. Марія Склодовська-Кюрі могла би заробити на цьому маєток, натомість вона воліла майже всі доходи скеровувати на подальші дослідження радіоактивності й заснування радієвих інститутів.
Марія Склодовська-Кюрі з дочкою Ірен Жоліо-Кюрі і внучкою Елен, 1930. Фото: Wydawnictwo Studio Emka
Урок 3: Не дозволяйте дискримінації зупинити вас
У світі науки і політики неподільно владарювали чоловіки, і навіть після того як Марія Склодовська-Кюрі отримала першу Нобелівську Премію 1903 року з фізики (разом з чоловіком і першовідкривачем радіоактивності Антуаном Анрі Беккерелем), до неї й далі ставилися як до асистентки свого чоловіка. Їй доводилося доводити свій високий науковий рівень неймовірною працездатністю й участю в найвідоміших дебатах на тему радіоактивності. Це було нелегко: цією темою займалися й інші вчені, які в ході дискусій не скупилися на мізогінні коментарі. Склодовська-Кюрі ніколи не ховалась за чиїмись спинами і в результаті здобула тріумфальну перемогу: отримала другу — цього разу індивідуальну — Нобелівську Премію 1911 року з хімії за свої подальші дослідження властивостей радію і полонію та їх сполук.
Зрештою, просто уважно погляньмо на світлину, зроблену в дні проведення одної із найважливіших наукових конференцій — V Сольвеївського Конґресу. Вона говорить сама за себе.
1927, V Сольвеївський Конґрес «Електрони і фотони». Фото: Бенжамен Купрі, Міжнародний Сольвеївський Інститут Фізики і Хімії, Брюссель, Бельгія / відкриті джерела
Урок 4: Правильно використовуйте небажану увагу
Все своє життя Марія Склодовська-Кюрі мріяла спокійно працювати в лабораторії, проте її популярність можна порівняти з популярністю сьогоднішніх суперзірок. Один з її біографів написав про це так:
Відкриття подружжя Кюрі стали сенсацією не тільки серед учених, але й серед широкої громадськості. Радій був рідкісним, радій був дорогим, радій був панацеєю!
Популярність радію породила свого роду манію. Підприємці кинулися випускати розмаїті продукти з радієм (про його шкідливі властивості тоді ще не було відомо): косметику, зубну пасту, браслети, напої, ліки і навіть корм для тварин! Радій став чарівним засобом, про який писали у книгах, наприклад, в романі Поля д’Івуа «Король радію».
На подружжя Кюрі звалилася неймовірна слава. Журнал «Vanity Fair» присвятив їхньому життю і науковій діяльності велику статтю й опублікував знамениту карикатуру, на якій П'єра зображено у вигляді статуї Свободи.
Те, як Марія розповідає про місяці, які настали після оприлюднення і визнання їхнього відкриття, красномовно свідчить про її «жадобу» слави:
Фотографи і журналісти зі всіх куточків землі брали нас в облогу добами. Вони навіть цитували бесіди нашої доньки з нашою кішкою Боною. У нас постійно просили гроші, а мисливці за автографами, сноби, любителі всього нового і навіть учені приходили з несподіваними візитами до нашої «чудової» лабораторії на вулиці Ломон.
Ситуація тільки погіршилась після трагічної смерті П'єра в 1906 році. Газети поширювали розмаїті теорії змови (насправді Кюрі необережно переходив вулицю, і його збив екіпаж, що саме проїжджав), а в 1911 році жовта преса на всі лади обговорювала подробиці романтичного зв'язку між Марією Склодовською-Кюрі і відомим ученим Полем Ланжевеном. Формально Ланжевен був одружений, та жив окремо від дружини, що однак не врятувало Марію від пліток та звинувачень у всіх смертних гріхах. Легко собі уявити, як було вченій-інтровертці стати героїнею морального скандалу. Вона гідно витримала це випробування завдяки підтримці друзів і сім'ї, та завжди вважала це одним із найважчих ударів, які випали на її долю.
Марія Склодовська-Кюрі, Бірмінгем, 1913. Фото: Wydawnictwo Studio Emka
І все ж Марія Склодовська-Кюрі зуміла скерувати цю небажану популярність в потрібне їй річище. На початку 1920-их для продовження досліджень їй треба було принаймні 1 грам чистого радію. Це коштувало приблизно 100 тисяч доларів, і ні Марія, ні очолюваний нею Радієвий Інститут в Парижі не могли собі цього дозволити. В пошуках спонсора вона об'єднала зусилля з Мері Мет Мелоні, впливовою американською журналісткою. Мелоні організувала кампанію збору коштів серед багатих американців, а крім того, піклувалася про імідж Марії Склодовської-Кюрі в США. Її зусилля принесли плоди. В 1921 році Марія вирушила в турне по США з лекціями й інтерв'ю, і скрізь її зустрічали як справжню спасительку і зірку: привітати велику вчену зібралися натовпи людей, а фотографи боролися за право зробити найкраще фото.
Подорож була для Склодовської-Кюрі дуже втомливою, та завдяки їй вона заробила досить коштів, щоби купити 2 грами чистого радію і продовжити дослідження.
Найкраще про популярність Склодовської-Кюрі висловився Альберт Ейнштейн:
Марія Кюрі — єдина зі всіх знаменитостей, кого не зіпсувала слава.
Урок 5: Емігранти можуть бути героями не тільки у себе на батьківщині
Марія Склодовська-Кюрі народилася в Польщі під іменем Марія Саломея Склодовська і все життя була віддана своїй батьківщині, боролась за її незалежність, а після здобуття Польщею незалежності допомагала відновлювати країну, зокрема, заснувавши Радієвий Інститут в Варшаві.
З іншого боку, вона з повним правом заслужила місце в паризькому Пантеоні, і за опитуванням, проведеним у XXI столітті журналом «L’Histoire», французи вважають її одним із головних національних героїв (поруч із Жаном Муленом та Жанною д’Арк), бо, попри пацифістські переконання, Склодовська-Кюрі в роки Першої світової війни вона не сиділа склавши руки. На початку 1914 року вона представила французькому уряду докладний план зі створення мобільних радіологічних лабораторій і навчання технічних працівників та лікарів. Її пропозицію було схвалено, і Склодовська-Кюрі почала особисто навчати персонал, увесь свій час і всі свої засоби присвятивши розвитку польової медицини. До кінця війни діяло вже 300 мобільних радіологічних лабораторій, у кожній з яких було проведено кілька тисяч обстежень. Тим-то після підписання Версальського мирного договору Марія Склодовська-Кюрі стала для французів національною героїнею.
Можна в це вірити або ні, та французи сміються, коли хтось називає її полькою — і навпаки, так само реагують поляки, коли чують, що Марія Склодовська-Кюрі — француженка. Судячи зі всього, суперечки про національність цієї великої жінки триватимуть вічно.
Марія Склодовська-Кюрі. Репродукція: Piotr Mecik / Forum
Підсумок
Незламну волю Марії Склодовської-Кюрі, її мужність, внесок у розвиток науки і в боротьбу за рівність (незалежно від статі) у всіх сферах життя годі переоцінити. Сподіваємося, що, надихаючись її прикладом, ми, за її словами, будемо
ненастанно розширювати рамки пізнання, неупереджено досліджувати таємниці матерії і життя (...), бути серед тих, хто, як Пастер, твердо вірить, що наука і мир переможуть неуцтво і війну.
Автор: Войцєх Олексяк, серпень 2016
Опрацювання Н.Р.
