Ерліх виступав по всій Європі. У 1930-х він оселився у Франції, хоча продовжував представляти Польщу на міжнародних турнірах.
Як зазначає Осінський, у 1939 році Ерліх грав у Каїрі після того, як король Єгипту Фарук І запросив його стати офіційним тренером національної збірної.
Того ж року в Європі почалася війна. За словами Осінського, Ерліх планував вирушити до Індії для проведення показових матчів, однак через воєнні події не зміг відплисти. У 1940 році він звернувся до польської влади з проханням дозволити йому виступати у США та передавати прибуток від матчів польській армії на Заході.
Він також опинився поблизу лінії фронту в районі Реймса, допомагав переправляти польських військових через Піренеї та здобував інформацію для радіопередач. У цьому неабияк допомагало знання восьми мов.
Згодом Ерліх переховувався на території контрольованій режимом Віші, однак у червні 1944 року його заарештували. Наступні вісім місяців він провів в Аушвіці.
Саме його спортивна слава врятувала йому життя. Після прибуття до табору Ерліха впізнав один із нацистів. Замість звичайної табірної роботи спортсмена призначили до групи, яка займалася розмінуванням бомб.
Саме з цим періодом пов’язана історія про мед, яку десятиліття потому використали автори фільму «Марті Супрім».
Після війни Ерліх залишився у Франції. Повернутися до виступів за Польщу він уже не міг. Комуністична влада з підозрою ставилася до всіх, хто залишився на Заході.
Попри це, у 1947 році він дійшов до чвертьфіналу чемпіонату світу. Коли 1949 року його запросили до Польщі на змагання, Ерліх привіз із собою одяг і продукти харчування, оскільки чув про складну продовольчу ситуацію в країні.
Втім, влада заборонила йому виступати у фіналі, мотивуючи це тим, що він не мав офіційно зареєстрованого місця проживання в Польщі. Більше того, спортсменові пригрозили ув’язненням, якщо він негайно не покине країну.
Тріумф після війни