Нове життя бібліотеки. Тут не лише читають!
У сучасних бібліотеках позичити книжку дедалі частіше означає скористатися лише однією з багатьох можливостей. А їхні будівлі – справжні архітектурні перлини.
Взимку 2026 року в світі польської архітектури резонанс спричинило оголошення результатів конкурсу на проєкт будівлі «Нової бібліотеки», яку планують звести в Ряшеві. Непрозорі дії міської влади та сумніви щодо переможного проєкту призвели до того, що четверо членів конкурсного журі не підписалися під вердиктом. Зрештою справу результатів конкурсу розглядала Національна апеляційна палата.
Конкурс викликав зацікавлення ще до того, як спалахнули суперечки. «Нова бібліотека» в задумі влади Ряшева має змінити обличчя центру міста – стати важливою точкою не лише на культурній, а й на соціальній та архітектурній мапі. Досі такими «іконами» для міст були музеї, театри, філармонії. Ряшівська «Нова бібліотека» також має вміщувати дві концертні зали (зокрема одну на тисячу осіб), однак серцем будівлі стане відкрита для всіх бібліотека з фондом приблизно 350 тис. томів.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Візуалізація проєкту, що здобув першу премію в конкурсі на будівлю «Biblioteka Nova» в Ряшеві, проєкт: Schick Architekci (Руда-Шльонська) та Kengo Kuma & Associates, INC. (Токіо), фот. rzeszow.sarp.org.pl
Picture image
Biblioteka-Rzeszow-057_I-nagroda-Plansza1.jpg
«Нова бібліотека» має стати найбільшою культурною інвестицією в історії Підкарпаття. Те, що в такому масштабному проєкті головну роль відведено саме бібліотеці, є показовим – однак це не зовсім нове явище. Вже багато років разючі трансформації переживають бібліотечні установи в Лодзі. Вони також покликані не лише розширювати культурну пропозицію міста, а й слугувати інструментом ревіталізації – покращувати якість життя, оживляти окремі райони та розширювати доступ до різноманітних активностей.
До лодзьких бібліотек можна прийти по книжки, але також узяти участь у десятках подій – зустрічах, майстернях, концертах тощо. У 2022 році на вулиці Монюшка в центрі Лодзі відкрилася медіатека MeMo. Це найбільший із нових міських закладів, який пропонує численні можливості для зацікавлених: окрему залу з 10 тисячами конструкторських елементів, велику колекцію коміксів і настільних ігор, спеціальні читальні для підлітків і наймолодших дітей, а також для шанувальників науково-популярної літератури, детективів і фантастики. Тут є приміщення для самостійного запису подкастів і монтажу відео, 3D-принтери, музичні інструменти, фотостудія. А також кав’ярня та читальна зала періодики.
Якщо MeMo – це пульсуючий життям центр мистецьких активностей і розваг, то в бібліотеці Сецесія свої інтереси розвиватимуть поціновувачі архітектури, дизайну та мистецтва. Розташована – звісно ж – у сецесійній кам’яниці на вулиці Західній, бібліотека пропонує великий фонд, зосереджений саме на тематиці проєктування; тут також відбуваються події, зустрічі та дискусії, присвячені цій сфері.
На вулиці Тувіма шість років тому розпочала діяльність Бібліотека Тувіма. Окрім книжкового фонду, цей заклад із великим зеленим патіо реалізує, зокрема, екологічні програми. Усі ці лодзькі бібліотеки розміщені в модернізованих історичних кам’яницях. Вони функціонують у центрі міста, що втрачає населення і досі стикається з численними соціальними проблемами, стаючи важливими осередками його трансформації. Усі вони належать до мережі міських бібліотек, а отже, є безкоштовно доступними для всіх мешканців.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ґмінна публічна бібліотека в Чарному Борі, проєкт: ISBA Grupa Projektowa, інвестор: GҐмінна публічна бібліотека в Чарному Борі, 2011-2012, фот. http://isba.com.pl
Picture image
biblioteka_w_czarnym_borze.jpg
Розуміння ролі, яку бібліотека може відігравати в громаді, не є новим. Більше того, переваги доступу до відкритих книжкових фондів найшвидше оцінили саме в невеликих населених пунктах. У 2014 році відкрили нову будівлю ґмінної публічної бібліотеки в Чарному Борі на Нижній Сілезії. Проєкт бюро ISBA Grupa Projektowa швидко набув розголосу: село з населенням у дві тисячі мешканців отримало сучасну, добре спроєктовану будівлю бібліотеки, яка функціонує як привабливий для людей різного віку культурний центр.
Тут можна не лише читати, а й брати участь у театральних майстернях і вчитися робототехніки; у будівлі діють, зокрема, університет третього віку та осередок сільських господинь, сюди приходять танцювати, грати в шахи, навчатися. Книжки не зникають із цього простору: у будівлі працюють шкільна бібліотека та дискусійний книжковий клуб.
Embeded gallery style
display gallery as slider
Ґмінну публічну бібліотеку в Ґужні розмістили в новій будівлі, поєднаній із приміщенням регіонального музею. У Свьонтках, окрім бібліотеки, гончарних і скульптурних майстерень, організовують численні події, присвячені багатокультурному минулому Вармінсько-Мазурського регіону.
У Серокомлі діє мінікінотеатр, у Рокетниці нову бібліотеку обладнано терасою на даху, де влітку можна читати книжки «під відкритим небом», а в містечку Старожреби сучасна яскрава будівля поєднує функції ясел, дитячого садка та бібліотеки з читальною залою. Натомість у Пловцях у 2024 році створено комплекс із двох установ: ґмінної бібліотеки та музею, присвяченого переможній битві військ короля Владислава Локетка над хрестоносцями у 1331 році.
Таких інвестицій упродовж останніх років у Польщі реалізовано десятки. Ґміни, містечка й села отримують сучасні осередки культури, але водночас і простори для зустрічей: саме в невеликих населених пунктах особливо цінують роль бібліотеки як центру локальної спільноти, де можна просто провести час серед сусідів.
Бібліотека в невеликому населеному пункті – це також фінансовий і організаційний виклик, який дуже часто стає поштовхом до нестандартних рішень. У Неполомицях для потреб бібліотеки пристосували занедбаний упродовж років пустир (колись тут планували звести готель); у Любжі в одній будівлі розмістили не лише бібліотеку й центр культури, а й ґмінну адміністрацію; у Рокетниці бібліотека отримала приміщення на верхньому поверсі, тоді як перший поверх віддали під комерційні функції – саме вони фінансують її діяльність.
Досвід багатьох міст показує, що для розміщення відкритих книжкових фондів чудово підходять уже наявні будівлі – історичні, а іноді й… нетипові. Уся Польща пишалася, коли у 2016 році бібліотеку «Станція Культура» в Румі, розташовану в будівлі залізничного вокзалу, визнали найкрасивішою бібліотекою світу в конкурсі Library Interior Design Awards. Відтоді книжки можна позичити на багатьох залізничних станціях.
Embeded gallery style
display gallery as slider
Вражаючу метаморфозу пережив, зокрема, вокзал Руда-Шльонська Хебзе, який сьогодні є сучасною книгозбірнею з культурною програмою. Коли проєктували новий вокзал у Сопоті (остаточно введений в експлуатацію у 2015 році), від самого початку було відомо, що одне з приміщень займе бібліотека.
Книжку в дорогу чи додому можна позичити, зокрема, на вокзалах Вроцлав-Головний, Легіоново, Рабка-Здруй, Побєдзіска. А також на станції Кондратовича другої лінії варшавського метро. «Метротека», відкрита у вересні 2025 року, має дуже ефектний інтер’єр, спроєктований студією GK-Atelier Grzegorz Kłoda.
Бібліотека як храм книги? Це асоціація набула матеріальної форми у Слупську: ще з 1971 року Слупська міська публічна бібліотека імені Марії Домбровської має свою оселю у відбудованому після воєнних руйнувань цегляному храмі в готичному стилі – костелі святого Миколая.
Але поціновувачі читання в пошуках книжок у Польщі можуть потрапити й до інших нетипових місць. У Тарногруді з 1990-х років бібліотека діє в синагозі XVII століття. Це поєднання посприяло збереженню пам’ятки, яка, хоч і була відбудована після воєнних руйнувань, упродовж десятиліть слугувала складом і занепадала. У 2021 році синагогу ґрунтовно відреставрували. Тепер тут працюють бібліотека, Мультимедійний центр історії міста, регіональна кімната пам’яті та музей ножиць.
А в Легниці міська бібліотека функціонує в історичній цегляній будівлі, зведеній у 1894 році місцевими масонами.
Наслідком сучасної трансформації бібліотек у простори культури й локальної активності є потреба в нових приміщеннях. У 2021 році бібліотеку в Супраслі перенесли з одноповерхового павільйону до нової будівлі (за проєктом бюро Prosper), яка має два поверхи, забезпечує більше простору й світла, а також належні умови зберігання для бібліотечних фондів.
У 2019 році завершилося будівництво нової бібліотеки в Ґлухолазах. На вузькій ділянці між уже наявними будівлями команда Антонія Доміча спроєктувала двоповерхову споруду, яку за допомогою скляного переходу поєднала з розташованим поруч будинком культури – цей перехід став серцем комплексу, багатофункціональним простором для проведення часу й організації подій.
Завдяки дуже простій, прагматичній формі будівлі вдалося знизити вартість її зведення – без втрати якості проєкту. В інтер’єрі бібліотеки домінують білий колір і дерево, доповнені деталями золотого відтінку – це відсилання до золотої копальні, що колись існувала в місті.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Повітова та місько-ґмінна публічна бібліотека імені Віктора Базєліха в Старому Сончі, фот. Rafał Kubik
Picture image
Biblioteka-w-Starym-Saczu_fot-Rafal_Kubik_.jpg
Дуже вдалої реконструкції зазнала також бібліотека в Старому Сончі. Її приміщення в історичній віллі початку ХХ століття вже давно було затісним; у 2016–2018 роках у бюро 55 Architekci розробили концепцію розширення. З цієї нагоди історичну будівлю відреставрували, а в глибині ділянки звели нове бібліотечне крило, що повторює форму вілли в сучасному прочитанні.
Воно має більше скління, світлий відкритий інтер’єр, у якому користуватися фондами можна значно вільніше. Архітектори прагнули, щоб це було «місце зустрічей не лише з книжкою».
Коли вперше заговорили про розширення бібліотеки в Старому Сончі, розглядали, зокрема, варіант збільшення існуючої історичної будівлі через адаптацію горища. Зрештою вирішили зберегти історичну форму без змін, добудувавши нову частину.
Співіснування старої й нової архітектури виявилося вигідним і для самої будівлі, і для користувачів: традиційно організовану частину бібліотеки доповнили простором, пристосованим до сучасних потреб – із мультимедійною читальною залою та приміщенням для зустрічей, а також виходом до саду, оточеним підсінням.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Бібліотека в Хощувці, Варшава, проєкт Ambient Magdalena Pios, фот. Marcin Czechowicz / AMBIENT
Picture image
Choszczowka_Bibl-B142MC_L.jpg
Про те, наскільки важливою для мешканців є добре спроєктована бібліотека, свідчать результати плебісциту «Золота десятка повоєнної архітектури Ополя 1945–2018», організованого у 2018 році Музеєм Сілезії Опольської. Самі жителі обирали в ньому об’єкти, які вважали найкращими й найважливішими для міста.
Перше місце в цьому конкурсі посіла будівля Міської публічної бібліотеки на вулиці Міноритів (проєкт бюро Architop), реалізована у 2006–2010 роках.
У 2024 році завершилося будівництво бібліотеки в Хощувці – районі на північній околиці Варшави, де девелоперська забудова поєднується з існуючими приватними будинками. Саме тут студія Ambient Магдалени Пьос запропонувала будівлю бібліотеки, спроєктовану з урахуванням потреб локальної громади.
Двоповерховий об’єкт зведено переважно з дерева: залізобетон використано лише в шахті ліфта та конструкції сходової клітки, тоді як саму будівлю виконано з клеєної деревини та збірних дерев’яних панелей. Простий за формою, він вміщує абонементи для дорослих і дітей, а також зали для освітніх занять, культурних подій і зустрічей місцевих груп та організацій.
Бібліотеку спроєктовано з повагою до довкілля й існуючого оточення: тут мінімізовано втручання в природний ландшафт, відсутні асфальтовані поверхні, а сам будинок оточений зеленню.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Проєкт нової бібліотеки у Весолій, районі Варшави, фот. xystudio
Picture image
Widok-na-wejscie-do-biblioteki-I-nagroda-xystudio.jpg
Схожий підхід запропонувало бюро xystudio у своєму проєкті будівлі бібліотеки у варшавському районі Весола. У лютому 2026 року ця концепція перемогла в архітектурному конкурсі.
Розчленований, камерний об’єм органічно вписано в зелене оточення ділянки; у будівлі передбачено широке використання дерева, а серед запланованих просторів, окрім власне бібліотечних, з’явиться… велика кухня для спільного приготування їжі.
Embeded gallery style
display gallery as slider
Сучасна бібліотека й надалі вміщує полиці з книжками, тут, як і раніше, читають і користуються фондами, однак виявляється, що в такому просторі можна пережити значно більше. Книгозбірні перетворилися на центри локальних спільнот – місця зустрічей, активностей, дозвілля й спільного проведення часу. Вони стали природною частиною культури – відкритою, доступною і органічно вписаною в повсякденне життя мешканців.
Хіба це не добрий спосіб підвищити рівень читання?