Долина Сандоліна влітку, фот. Валентина Войцехова
Сокілецька долина має ще одне ймення – Сандоліна. Науявлявши чогось італійського з етимології назви, ми з’ясували прозаїчніше пояснення: в часи Першої світової війни тут, поблизу джерел, знаходився польовий шпиталь. Поранені вояки пили джерельну воду, дихали чистим повітрям і видужували. Так «санітарна долина» трансформувалася у милозвучну Сандоліну. До слова, джерел у Сандоліні безліч. Наймальовничіше з них – у лісі – спадає зі скелі кількаметровим багатоструменевим водоспадом. Джерела Сокільця – це ціла історія. При в’їзді в село – Томашева криничка та кам’яний басейн з купіллю. За легендою, під час польсько-турецької війни, місцевий юнак Томаш зумів вночі позіштовхувати турецькі гармати, з яких обстрілювали місто, в провалля. Турки схопили сміливця й розіп’яли на камені, який потім «заплакав», ставши джерелом. На схилі каньйону – джерела Св. Петра та Св. Павла з «мертвою» – солонуватою та «живою» – легкою, солодкуватою на смак водою. Тут розташувався окремий сакральний комплекс з давніми кам’яними хрестами та порослими мохом плитами.
На завершення чарівної «водної» теми – легендарний водоспаду Бурбун у сусідньому Лисці. Вода долає травертинові породи і творить неймовірного кольору блакитно-лазурне озеро у кам’яній чаші. Не втомлюватимемо читачів епітетами й описами – містичний Сокілець з його розлогими долинами, руїнами й водограями – неймовірний. Можливо, надихнувшись оповідями і світлинами, ви заплануєте персональне побачення. До прикладу, прийдешнього літа.
Джерела:
1). Державний архів Хмельницької області, ф. 685, оп.2, спр.2, арк. 646-649, 650-653; 2). Sokolec [w:] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, Warszawa, 1980, T.XI, s.17; 3). Novicki A., Miejsca nad Uszycą wiecznie żywe – od Sokolca po Starą Uszycę, Poznan, 2018, s.7-8; 4). Tokarzewski-Karaszewicz J., Sokolec nad Uszycą [w:] Litva i Rus, Wilno, 1913, s.95.
