Юзеф Брандт, «Виїзд на полювання» (кінець ХІХ століття)
Живописець історичних полотен, який значну частину свого життя провів у Мюнхені, прославився картинами, на яких зображені полювання, переправи, козацько-татарські битви та бої, а також шведські війни XVII століття. Юзеф Брандт мав також сильний вплив на пізніший польський живопис і літературу («Трилогія» Сенкевича). До Другої світової війни його картина «Виїзд на полювання» знаходилася в Сілезькому музеї в Катовицях. Після наступу німецьких військ колекції були перевезені до Landesmuseum у Битомі. Під час транспортування багато робіт було розграбовано або знищено. Наприкінці війни культурні цінності з Битома знаходилися в навколишніх монастирях і палацах. Їхня подальша доля невідома.
Лукас Кранах Старший, «Мадонна з немовлям», так звана Ґлоґовська (1518)
До Другої світової війни в колегіальному костелі Ґлоґова в Нижній Сілезії зберігалася дуже цінна картина «Мадонна з немовлям», написана Лукасом Кранахом Старшим. Найчастіше її описують як «Ґлоґовську Мадонну». Вона підписана знаком «крилатого дракона», характерним для Кранаха. Фігури Мадонни та немовляти позбавлені атрибутів святості, вони представлені в природних позах, що виражають теплоту материнства. Отець Генріх Вернер, останній німецький парафіяльний священик у Ґлоґові, пише: «Мадонну Лукаса Кранаха для безпеки вже у 1943 році перевезли до Генрикова, а звідти до Лондка-Здруй, де вона врешті потрапила до рук росіян у 1945 році». 4 червня 1945 року картина була конфіскована майором Моссевим. Після 2000 року репродукція з’явилася на сайті Державного художнього музею ім. А. С. Пушкіна в Москві. Польська сторона намагається повернути картину з 2004 року. У цьому ж музеї зберігаються й інші картини, вивезені з Польщі під час війни — «Лісовий пейзаж» Яна Брейгеля Старшого та «Двір з птицею» Даніеля Шульца.
Лукас Кранах Старший «Спокуса святого Антонія»
На деревориті Кранаха Старшого зображено фігуру святого Антонія, який під враженням від біблійної історії про юного багача продав своє майно й оселився в пустелі, щоби вести життя аскета. Антоній мав відганяти демонів і злих духів т-подібним хрестом і дзвіночком. На картинах його часто супроводжує свиня, якій, за легендою, він повернув зір. «Спокуса святого Антонія» — одна з гравюр із колекції Якуба Кабруна. Цей відомий ґданський купець і колекціонер подарував своєму рідному місту близько дев’яти тисяч малюнків і гравюр, які стали основою колекції Міського музею в Ґданську (згодом — Національного музею). Під час Другої світової війни частина колекції була перевезена до місцевості Ґота в Нижній Саксонії, а частина залишилася в музеї. В обох випадках твори пізніше були вивезені Червоною Армією до Радянського Союзу.
Альбрехт Дюрер «Лежача левиця»
Зала гравюр Університетської бібліотеки у Варшаві, заснована в 1818 році, є найстарішою публічною колекцією графіки в Польщі. До 1939 року це також була найбільша колекція. Її основою є зібрання короля Станіслава Авґуста Понятовського, придбане у його спадкоємців для університету. Під час Другої світової війни Зала гравюр втратила близько 60 % своєї колекції (наразі повернено лише 10 %). Кільканадцять тисяч творів, конфіскованих із Зали гравюр бібліотеки Варшавського університету, мали збагатити колекції Рейху, включно з музеєм у Лінці, заснування якого тоді планували. Рисунок «Лежача левиця» Альбрехта Дюрера став символом воєнних втрат Зали гравюр Бібліотеки Варшавського університету.
Альбрехт Дюрер «Меланхолія I» (1514)
Робота Альбрехта Дюрера (ідентична гравюра зберігається в Галереї Альбертіна у Відні) належала до колекції Якуба Кабруна, подарованої Міському музею в Ґданську. Її вивезла Червона армія.
Антоніс ван Дейк «Ecce Homo» (бл. 1620)
У 1620-х роках молодий Антоніс ван Дейк написав кілька картин на тему Ecce Homo (лат. «це людина») — Христа в терновому вінку під бичами, якого Пілат показує єврейському народу. Картина Ван Дейка належала варшавському скульптору Станіславові Яцковському. Його приватна колекція була майже повністю знищена або розграбована під час Другої світової війни.
Юліан Фалат «Вид на Краків» (1896)
Відколи Юліан Фалат повернувся до Кракова і став ректором Школи красних мистецтв (пізніше Академії) у 1895 році, багато міських пейзажів було намальовано з вікон його майстерні. «Вид на Краків» 1896 року охоплює Барбакан з вежами збереженої частини оборонних мурів. Тема, за яку неодноразово бралися як в олійній, так і в акварельній техніці, стала для одного з найвидатніших польських акварелістів приводом до живописного вивчення кольору і світла залежно від пори доби і року. Акварель була придбана у 1927 році Вавельською фундацією Антоніни, уродженої Суходольської, та Давида Абрамовичів. Вона була власністю Державної мистецької колекції на Вавелі, доки не була конфіскована 9 листопада 1939 року. Картину було перенесено до німецького штабу командування Краківського округу в палаці під Баранами. Ймовірно, наприкінці 1944 року вона зникла.
Войцєх Ґерсон «Локєтек на Ойцовських скелях» (1863)
Це одна з численних картин Войцєха Ґерсона, викрадених під час Другої світової війни. Варшавський художник, співзасновник Товариства заохочення красних мистецтв (1860), є автором літографій з видами Варшави та з польським народним одягом, а також ілюстрацій до історичних творів. На картині, що належить дочкам художника, Ядвізі Бобінській та Марії Ґерсон-Домбровській, зображено Владислава Локєтка, першого короля Польщі, коронованого в Кракові, на Краківсько-Ченстоховській височині. З однією з місцевих печер пов’язана легенда про Локєтка, який сховався в ній, тікаючи з Кракова від війська чеського короля Вацлава II. Його життя врятував павук, який закрив отвір печери павутиною, ввівши в оману погоню.
Ганс Гольбейн Молодший «Портрет Йоганна Шварцвальдта» (1543)
Оселившись в Англії, Ганс Гольбейн став придворним художником Генріха VIII. Невелике зображення Йоганна Шварцвальдта було створено безпосередньо перед смертю художника. До 1945 року воно знаходилося в Міському музеї в Ґданську. Потім його було вивезено до Радянського Союзу.
Якоб Йорданс «Благовіщення»
«Благовіщення» Якоба Йорданса належало до колекції Міського музею історії та мистецтва ім. Я. К. Бартошевича в Лодзі. Після того, як місто було включено до Вартегау, німецьке керівництво музею розграбувало та знищило роботи. У 1945 році решту колекції було перевезено до Саксонії, де скрині з клеймом «Łódź» були захоплені військами Червоної Армії та вивезені вглиб Росії.
Якоб Йорданс «Міфологічна сцена з юним Вакхом» (бл. 1640)
На картині Якоба Йорданса зображений пейзаж з юним Вакхом в оточенні вакханок і сатирів. Твір, втрачений у 1939-1945 роках, належав Історико-художньому музею ім. Я. К. Бартошевича в Лодзі.
Войцєх Коссак «Портрет Галини та Міхала Мицельських серед табуна коней у Ґалові» (1926)
Войцєх Коссак, окрім наполеонівських війн, Листопадового повстання та коней, написав численні портрети та жанрові полотна. Одне із них — портрет подружжя Мицельських з кіньми, який зник у 1945 році в Шамотулах. Сцена розгорталася в сільському маєтку в Ґалові, за 35 км від Познані, де в першій половині ХІХ століття знаходився перший цукровий завод у Польщі.
Франц Люйкс «Портрет короля Владислава IV»
Портрет короля Польщі, титулярного короля Швеції та царя Росії був придбаний у 1936 році з колишніх імператорських колекцій у Відні для Державної колекції мистецтв у Варшаві. Його написав художник фламандського бароко, відомий своїми портретами імператора Фердинанда III у Відні. Картина була виставлена в палаці Брюля у Варшаві. На початку війни палац захопила окупаційна влада, а портрет потрапив до Австрії. З початку 1990-х років польська сторона намагається повернути полотно, а Міністерство культури шукає довоєнні фотографії, на яких зображено інтер’єр палацу Брюля і видно портрет Владислава IV.
Яцек Мальчевський «Автопортрет»
Один із головних представників символізму на рубежі ХІХ-ХХ століть часто зображував себе в костюмах лицаря, солдата чи ченця. Він писав себе в образі Христа, св. Франциска, Тобіаса, Єзекіїля, художника-раба мистецтва. «Автопортрет» Яцека Мальчевського, що належить Сілезькому музею в Катовицях, показує художника в саду, серед природи. Картина була втрачена за невідомих обставин.
Рафаель «Портрет юнака» (1514)
Найвідоміша картина, викрадена з Польщі під час війни, нещодавно стала героєм роману Зиґмунта Мілошевського «Безцінний» (2013). У книзі група мистецтвознавців та агентів спеціальних служб вирушає на пошуки таємничого твору.
Картина Рафаеля належала до колекції Музею князів Чарторийських, найстарішого музею Польщі (1801), заснованого княжною Ізабелою Чарторийською, уродженою Флеммінґ. У вересні 1939 року всі найцінніші роботи були розграбовані німецькою армією з підвалу флігеля палацу в Сеняві, де вони зберігалися. Портрет опинився в руках Каєтана Мюльмана, уповноваженого Генерал-губернаторства з охорони творів мистецтва та культурних цінностей. Він був у списку об’єктів, призначених для Музею мистецтв у Лінці, створення якого планував Гітлер, але за наказом Ганса Франка його перевезли на Вавель. Картина зникла під час евакуації адміністрації Генерал-губернаторства.
Рембрандт ван Рейн «Благовістя пастухам» (1634)
Картину з Міського музею Ґданська було вивезено до Радянського Союзу. У Польщі є ще три картини Рембрандта. У Музеї Чарторийських у Кракові зберігається «Пейзаж із добрим самарянином», а дві інші — «Вчений за кафедрою» («Батько єврейської нареченої») та «Дівчина в рамі» («Єврейська наречена») — в Королівському замку у Варшаві.
Пітер Пауль Рубенс «Діана і Каллісто»
«Діана і Каллісто» — тема, взята з «Метаморфоз» Овідія. Картина Пітера Пауля Рубенса належала Товариству друзів науки в Познані, метою якого був захист і розвиток національної культури на польських теренах, що після поділів Польщі відійшли до Пруссії. Її викрали в 1940 році з Kaiser Friedrich Museum Posen і вивезли у невідомому напрямку.
Генрик Семірадський «Продаж амулетів» (1875)
Ймовірно, близько 1936 року варшавський цукрозаводчик Мєчислав Броневський придбав у Леопольда Кроненберґа картину Генрика Семірадського «Продаж амулетів» (відому також як «Торговець амулетами»). Полотно, виконане на замовлення секретаря Петербурзької Академії мистецтв Павла Ісєєва і представлене в місцевій Академії, отримало велике визнання. Твір із зображенням дівчини, яка розглядає амулети у чорношкірого продавця, прикрашав стіну вітальні в палаці на вулиці Мокотовській, 25 (нині Інститут Адама Міцкевича, розташований у так званому Палаці цукрозаводчиків). Він провисів на своєму місці до початку повстання, коли його, ймовірно, і викрали.
Віт Ствош (або його майстерня), фрагмент триптиха з Люсіни (бл. 1500)
Вівтарний ретабль із Люсіни, що належить Польській академії мистецтв і наук у Кракові, складається з трьох частин. З Вітом Ствошем безпосередньо пов’язана середня частина триптиха. Пам’ятку було конфісковано 1 березня 1940 року. Ймовірно, вона зникла наприкінці 1944 року під час втечі німців із Кракова. Не були знайдені два фрагменти центральної частини вівтаря: «Пресвята родина» та «Мати Божа повертає пакт св. Феофілові Аданському». Інші збережені елементи знаходяться в Національному музеї в Кракові.
Альфред Вєруш-Ковальський «Зима — відступ Наполеона з Москви»
До 1944 року картина Альфреда Вєруш-Ковальського була частиною приватної колекції Анджея Ротванда. Вона зникла за невідомих обставин.
Леон Вичулковський «Етюд — бюст молодої жінки» (1884/1889)
Леон Вичулковський — один із провідних представників молодопольського та реалістичного живопису. Сповнений еротизму портрет жінки з 1900 року належав до колекції Товариства заохочення красних мистецтв. Дар Фелікса Ґебетнера передано в листопаді 1939 року в Національний музей у Варшаві – з приміткою «в рамці». Звідти він зник за невідомих обставин.
Переклад: Марія Шагурі
Джерела: Ministerstwo Kultury, Dziedzictwa Narodowego i Sportu, Muzeum Utracone, glogow.pl, gazetawroclawska.pl, historia.org.pl, wydarzenia.o.pl, zabytki.pl, muzeum.krakow.pl, власні матеріали
Оновлення: листопад 2021