А як розважалися завсідники довоєнних польських пляжів? Популярними були конкурси піщаних скульптур, кінні перегони, спортивні турніри, танці, світські зустрічі й… азартні ігри. Саме прибутки від гри в рулетку дозволили місту профінансувати будівництво найсучаснішого готелю на Балтійському морі з прісною та солоною водою у крані – Kasino-Hotel. Сьогодні це п’ятизірковий Grand Hotel у стилі модерн. З його вікон Адольф Гітлер зі своїми соратниками спостерігав у бінокль за капітуляцією Геля. Кілька років тому до міського музею надійшов рахунок фюрера, з якого ми дізнаємося, що він займав кімнати на високому другому поверсі під номерами від 251 по 253 та їдальню під номером 261.
Понятувка: «Молодь веселиться, старші виставляють животи на сонце»
Починаючи з 1920-х років, популярним став відпочинок на берегах Вісли. Саме сюди в пошуках розваг йшли виснажені літньою спекою варшав’яни. Вздовж набережних влаштовували найрізноманітніші розваги, зокрема спортивні турніри, пивні сади, танцювальні вечірки і свята. У кришталево чистій воді королеви річок водилося багато риби. В порти Вісли заходили човни і кораблі, а веслярські клуби при Черняковському порту і в Саській Кемпі мали величезну популярність. «Понятувка» також мала роздягальні, ресторани, буфети зі столиками на терасі.
Варшав’яніст Єжи С. Маєвський на сторінках видання «Gazeta Wyborcza» згадує, що передвоєнна Вісла здавалася справжнім раєм:
«Ніхто не боявся заходити у воду. Мабуть, доречно було остерігатися підступних течій та вирів, але аж ніяк не брудної води. Добре було стояти на мостах Кербедзя чи Понятовського і дивитися з висоти на піщане дно річки. У спекотні дні відпочивальників було повно. Сезон 1939 року видався особливо вдалим. Пляжі були настільки переповнені, що, за підрахунками, на одному квадратному метрі пляжу лежали щонайменше дві людини. Газета «Kurier Warszawski» била на сполох, що «безвідповідальні відпочивальники, які до того ж не вміють плавати, віддаляються від берега і в середньому п’ять осіб на день тоне. Лише завдяки пильності річкової поліції та рятувальних служб вдається витягувати багатьох потенційних потопельників та рятувати їм життя». Варшав’яни купалися не тільки на приватних пляжах, наприклад, на Понятувці чи пляжі братів Козловських, а й на громадських і диких пляжах».
Довоєнна преса повідомляла: «Ніхто не переймається незручностями. Молодь нагадує собак, які зірвалися з прив’язі. Старші велично виставляють животи на сонце. Жінки прикривають свої носики листям, мастяться чимось жирним, а ті, які красивіші й стрункіші, абсолютно не соромлячись, лежать на піску чи траві» — згадує у статті Єжи С. Маєвський.
Нароч: море пограниччя
Найбільше озеро довоєнної Польщі (майже 80 квадратних кілометрів, сьогодні це територія Білорусі) називали «морем пограниччя» або «Снярдвами Другої Речі Посполитої» (Снярдви – найбільше озеро Польщі, розташоване в Мазурському озерному краї – прим. переклад.). Нароч було популярним місцем відпочинку. Фотограф Ян Булгак писав про нього так:
«Як і на нашому Балтійському морі, воно має чудові пляжі з дрібним і чистим піском, з високими, дивовижними хвилями. Вода в озері прозора аж до дна, а де-не-де навіть ростуть карликові сосни, які гнуться на вітрі, що так характерно для морського пейзажу. Озеро також вирізняється різноманітністю прибережних територій, від боліт до лісових пагорбів, які стрімко височіють над величезним простором (...)
Нароч відрізняється від наших озер своїм розміром та простотою. Справжня велич не потребує дріб’язкових прикрас. Не потребує їх і Нароч (…) За формою озеро закруглене, трішки вигнуте і нагадує справжнє людське серце. Якби не великий трикутний півострів Наносув, що як ріг носорога пронизує озеро, якби не збільшений лівий «шлуночок» на півночі, воно було б дійсно схоже на людське серце, сапфіром нанесене на смарагдову карту країни (...)»
Заліщики: цитрусові над Дністром
До війни Заліщики, де влітку температура піднімалася до 50 градусів за Цельсієм, був фешенебельним, елегантним літнім курортом, який заманював відвідувачів своїми виноградниками, тропічними фруктами, бульварами та схожим на середземноморський кліматом. На сайті Kresy.pl можна прочитати таке: «Тут були десятки пансіонатів, пряме залізничне сполучення з Варшавою. На пляжах Дністра кожен день грав оркестр, а вечорами влаштовували танці та численні культурні заходи. Заліщики мали славу польської Рів'єри, крім того, тут були фруктові та овочеві угіддя довоєнної Польщі».
Курортники рятувалися від спеки охолодженим вином і кавунами. Саме в Заліщиках був перший неофіційний пляж для нудистів. У одному зі своїх репортажів, датованих 1939 роком, Мельхіор Ванькович писав: «Заліщики грають усіма барвами літа. Оточена з трьох боків долина — останній шматок польської землі, з якою мушу попрощатися».
З видом на Вавель
Лежаки з видом на королівський замок у Кракові. На фотографіях видно перший краківський пляж, орендований Товариством робітничого університету. Влітку його завжди відвідувало дуже багато відпочивальників.
джерела: Kresowiacy.pl, Gazeta Wyborcza, «Tryptyk Warszawski» Marka Ostrowskiego, Plażownik Zachodni, wyd. Agora, wikipedia.pl, www.gdynia.pl, Przedwojenne Wybrzeże, muzeum miasta Sopot, www.jurata.net.pl, rp.pl, dziennik.pl, Tawerna Orłowska-Domek Żeromskiego, oprac. AL
Автор: Анна Леґєрська
Переклад: Тарас Лильо