Власне кажучи, війна в Україні – це не геополітичний конфлікт, а битва за саме ядро європейської цивілізації. Це війна за право на гідність, право вибору, за рівність усіх людей і однакову цінність усіх людей, за їхнє однакове право на життя. І тих, що здорові, і тих, що хворі. І тих, що багаті, і тих, що бідні. Можна погодитися з тезою, що Україна – неідеальна держава, бідна держава, з нижчими, ніж у Західній Європі, стандартами життя, хвора на корупцію і непотизм, але хіба така держава не має права на існування, на власний вибір політичного курсу й майбутнього?
Тисячі років європейська цивілізація йшла до утвердження ідеалу рівності, до поваги до людини й людських спільнот, до підтримки максимального різноманіття. Розбудовувалася, щоб у ХХІ столітті всі люди були рівними й мали право на власну гідність, щоб право на лікування мали не тільки багаті, а й бідні, щоб право голосу на виборах мали всі без винятку, щоб людина на інвалідному візку мала можливість гідно жити й самореалізовуватися.
Тому і Європейський Союз, і НАТО збудовані на основах рівності й поваги до всіх: однакове право голосу в цих структурах мають і потужні Німеччина чи США, і маленькі й бідніші, але від того нічим не гірші Словенія чи Литва. Натомість Росія вирішила заборонити Україні бути окремою й самостійною державою, а українцям взагалі відмовила в праві на існування, стверджуючи, що такого народу взагалі не існує.
Тож це не просто російсько-українська війна, це війна за самісіньку основу європейськості. 24 лютого, у перший день російського нападу, відбувся бій за острів Зміїний, який увійшов в історію культовою фразою українського вояка про курс для російського військового корабля. Тоді про цей крихітний острів, фактично скелю в Чорному морі, дізнався увесь світ. Але в шаленому потоці новин світ не встиг усвідомити, що це не просто острів.
Адже Зміїний – це скеля навпроти місця, в якому у Чорне море впадає найбільша ріка Західної Європи, Дунай. Саме тому його називають Зміїним: річкова вода зносила змій у солоне море і вони рятувалися на цьому шматку суші. Ще в давньогрецькі часи ці місця вважалися особливими: саме десь біля Зміїного пропливала Медея, коли втікала з Колхіди (теперішня Грузія) і рятувалася від ворожої погоні.
А сам острів Зміїний підняла з дна моря богиня Фетіда, щоб прихистити на ньому душу свого сина Ахілла. Так, того самого героя Троянської війни, п’ятка якого стала частиною древнього афоризму; згідно з міфами й переказами, саме на цьому острові Ахілла й було поховано, а над його могилою греки збудували храм, рештки якого дійшли до наших днів і стали будівельним матеріалом для морського маяка на Зміїному.
Одна з перших битв у війні за Україну відбулася над могилою героя Троянської війни, славетного Ахілла. Мовби нагадуючи нам, що Україна ще в давньогрецькі часи була частиною «ойкумени», заселеного цивілізованого світу, стояла біля витоків Європи і європейськості. І сьогодні саме цей цивілізований європейський світ Україна й боронить – ціною життів багатьох героїв, що своєю мужністю й доблестю не поступаються Ахіллу.
Міф нової Європи, Європи, що бореться і воює за свої цінності й гідність, відтепер буде будуватися і на українських прикладах. Слава героям!