Ще одним храмом, де раніше були роботи Пінзеля, був костел у Монастириськах. Коли співробітники галереї туди потрапили, то замість барокових вівтарів побачили там … склад. Ані місцеві жителі, ані працівники того складу не змогли нічого сказати про зниклі твори. Проте Борис Возницький не втрачав надії та час від часу приїжджав до Монастириська, сподіваючись знайти сліди творів Пінзеля. У 1980-х роках Возницький побачив на місцевому цвинтарі фігуру Святої Анни роботи Пінзеля, закопану по пояс у землю, як надгробок до одного з поховань. Скульптуру пошкодили та майже позбавили поліхромії. Возницький на своєму мотоциклі привіз її до Львова.
А ось у костелі в місті Городенці Івано-Франківської області барокові скульптури розпилювали на дрова. Коли співробітники галереї приїхали до цього костелу, то побачили разючу картину. У центрі храму одна на одну скинули рештки дерев'яних скульптур. Під уламками лежала відбита голова зі скульптури Святої Єлизавети, яка була прикрасою головного вівтаря. Голівки та фрагменти янголів лежали на підлозі. Врятовані скульптури музейники завантажили у галерейну вантажівку, переклавши кожну з них гілками. У костелі Городенки з вісімнадцяти скульптур, які прикрашали колись п'ять вівтарів, учасникам експедиції вдалося зібрати тільки п'ять. Сам Возницький часто згадував цей епізод:
Якби ми спізнились на місяць, то я впевнений, що й цього не вдалося б урятувати. Сьогодні дуже важко уявити втрату цих фрагментів, які мають таке величезне значення для пізнання творчості геніального скульптора.
Чутки про те, що Борис Возницький збирає Пінзеля, поширювалися далеко за межі Львівської області. Так, у середині 1990-х років до нього звернулись із пропозицією придбати стару скульптуру. Борис Григорович не повірив своїм очам, коли побачив, що це фігура пророка Аарона роботи Пінзеля з вівтаря костелу в Монастириськах.
З експедиції в Сокальський район на початку 1980-х років співробітник галереї Ігор Мицько привіз «Розп'яття» XVIІІ сторіччя, яке знайшов на дзвіниці неподалік села Лопатин. Первісно скульптура була у парафіяльному костелі Лопатина, але в радянський час в костелі зробили склад, а скульптуру перевезли в церкву сусіднього села.