На шляху до нерозривного синтезу з архітектурою
Інтер’єр пекарні «Меркурій»,1909, фот. Фототека Львівського історичного музею
Талант Курчинського найповніше втілився у монументально-декоративній пластиці – він оздобив велику кількість новоспоруджених львівських будинків 1908-1914 років, добиваючись тектонічного взаємозв’язку своїх емоційно автономних скульптур з архітектурою. Особливо часто він співпрацював з Альфредом Захаревичем.
Зигмунт Курчинський, скульптура на будинку Коперника 3, Львів, фот. Wikipedia
Однією з перших спільних праць у Львові З. Курчинського й А. Захаревича став дім Страхової компанії Трієста (Assicurazioni Generali Trieste) на вул. Коперника, 3 (1908-1910). Скульптурне і живописне оздоблення цієї споруди виявляє сувору гармонію архітектурних мас. Розташування у ритмічному повторі скульптурних та керамічних вставок є тектонічним, вони домірні видимому модулю архітектури. Мідні маскарони, що символізують Гордість, Пересиченість, Здивування та Іронію, а також чотири монументальні кам’яні статуї на фронтоні супроводжують хвилеподібну «течію» фронтону, є її пластичними перебивками і наголосами.
Зигмунт Курчинський, «Меланхолія», «Мир» - скульптури у залі засідань Торгово-промислової палати (нині Обласна прокуратура), Львів, 1909, фот. Ілля Лєвін.
Одним з найкращих архітектурно-художніх комплексів Львова поч. ХХ ст. слід вважати будинок Торгово-промислової палати на вул. Академічній, 17-19 (нині Обласна прокуратура на просп. Шевченка, архітектор А. Захаревич за участю Т. Обмінського, 1907-1910).
Ідейним осереддям всього ансамблю є головний зал засідань. Його стіни облицьовані дубовими панелями, штучним зеленим мармуром і розчленовані спрощеними пілястрами з білого мармуру. Кожна з 12 пілястр (чотирьох наріжних і восьми серединних) увінчана в капітелі скульптурною групою. Скульптури виконав у 1909 Курчинський з вапняку, тонованого під кольоровий мармур і слонову кістку. На трьох стінах в проміжках між пілястрами фризоподібно розташовуються живописні панно Ф. Вигживальського. Як і панно, скульптури Курчинського створені об’ємно-площинно, орнаментальність лінійного рисунка ув’язана з моделюванням фігур. Фактурно-колірні особливості скульптури та живопису є подібними: гладкість обробки поверхні, введення у скульптуру білила, позолоти і вкраплювання зелені. Ідейно-образне зближення з панно полягає у тому, що скульптури представляють персоніфіковані образи, символічні узагальнення окремих моментів людського буття. Це шість парних груп: «Праця», «Відпочинок», «Меланхолія», «Мир» (або «Мистецтво та військовий обов’язок»), «Кохання», «Смерть» (або «Час»). Не маючи чітко виявленої сюжетної лінії, горельєфи проте сприймаються як ряд епізодів, логічно пов’язаних темою долі, складаються у цілому в філософсько-епічну поему про сенс життя.
Зусилля архітектури (Захаревич) та скульптури (Курчинський) поєднувались у цілісному вирішенні інтер’єру пекарні «Меркурій» на вул. Городоцькій (1908-1909, інтер’єр не зберігся). Головне приміщення з печами оздоблювали 18 великих рельєфів-панно в тонованому гіпсі. Можливість послідовного просторового огляду дозволила Курчинському розвинути ідейну програму рельєфів, пов’язану з призначенням споруди, в грандіозний сюжетний цикл міфологічного характеру «Історія хліба».
Сучасники вважали цю співтворчість Захаревича та Курчинського ідеальною, гадаючи, що вони досягли нерозривного сплаву двох мистецтв.
Зигмунт Курчинський, «Меланхолія (Сон), Танець (Знемога)», Львів, 1909, фасад будинку на розі вулиць Галицької та Валової, фот. Юрій Бірюльов
Справді, як спробу своєрідного бінарного архітектурно-скульптурного твору можна розглядати колишній будинок страхової фірми Теодора Балабана (нині на розі вулиць Галицької та Валової). Барельєфи здаються вирізьбленими безпосередньо у тілі стіни: скульптура входить у структурний зв’язок зі стіною шляхом фактурного і технологічного об’єднання. Коментуючи образ архітектури, скульптури мають і свій емоційний світ. Подібно до інших творів Курчинського, вони є водночас і персоніфікаціями різних станів людської психіки, і втіленнями абстрактних понять. Рельєфи на фасаді з боку вул. Галицької (1909) символізують вірогідно Меланхолію (або Сон), Танець (Знемогу), Війну (Сум) і Медитацію (або Комерцію – фігура Меркурія), а рельєфи з боку вул. Валової (1910) втілюють Вічність (Долю), Працю (Волю), Промисловість (Енергію), Мистецтво (Мріяння). Скорботна відчуженість, сонне заціпеніння одних персонажів контрастує зі спокоєм та величчю інших. Маски, розташовані на фронтоні, символізують Зневагу і Пересиченість.
Львівський банк (вул. Валова, 9, тепер відділ Ощадного банку) був задуманий А. Захаревичем як стилістичне продовження кам’яниці Т. Балабана та закінчений у 1911 р. Членування фасаду і аттиків трактовані тут аналогічно суміжній будівлі. Однак, щоб уникнути монотонності ансамблю обох споруд, чотири барельєфи Курчинського (алегорії рільництва та промисловості) розташовано на рівні третього поверху, дотримуючись тих самих засад композиційного сполучення скульптури з архітектурою.
Своєрідний «акорд» фінансових споруд А. Захаревича доповнює Кредитне товариство землевласників (тепер обласне відділення Національного банку) на вул. Коперника, 4. Головний та бічний фасади прикрашені скульптурами З. Курчинського, вирізьбленими з граніту у 1912 р.. Виділяються фігури великих риб, кінські голови і, особливо, величні напівфігури крилатого Меркурія.
Зигмунт Курчинський, горельєф «Гладіатор», Львів, вул. Паркова, 14, фот. Юрій Бірюльов
Вміння Курчинського узгоджувати свій художній задум з ідеями архітектури приваблювало не тільки Захаревича, але й інших львівських будівничих протягом 1909-1914 років. Однодумством, цілісністю архітектурно-пластичної «партитури» характеризуються спільні твори Курчинського і фірми Івана Левинського (будинки на нинішній вул. Парковій, 14 з горельєфом «Гладіатор» над входом, Грушевського, 10); Курчинського і Ю. Авіна: кам’яниці на вул. Конопницької, 4-6 та 14 (фасад прикрашають плинні жіночі силуети, згруповані у капітелі та майоліковий рельєф «Путто з квітами»); на вул. Словацького, 2-4, готель на вул. Наливайка, 6.
Портал будинку на вул. Гнатюка, 20-22 у Львові, 1911, фот. Юрій Бірюльов
Портал великого офісно-житлового будинку на вул. Гнатюка, 20-22 (проект Ф. Касслера і Р. Фелінського) декоративно фланкують статуї Курчинського, стилізовані у дусі стародавнього Єгипту.
Дім на розі вул. Карпінського і Бандери, 24 був збудований за проектом Касслера, його фасад прикрашають барельєфи авторства Курчинського, що зображують жінок, граючих із левенятком і гірським цапом. Можливо, тут присутня астрологічна символіка: Діви, що бавляться з Левом і Козерогом.
Під час війни, в 1915-1918 роках, творчість Курчинського пережила кульмінаційний підйом. Він заповнював свою майстерню у Палаці мистецтв все новими й новими творами. Мистецтвознавець Артур Шредер писав:
Міцна, кремезна постать у заляпаному гіпсом кітелі з закасаними рукавами майже зникає у великій майстерні серед різноманіття скульптур.
В 1916 році на значній Виставці польського мистецтва у Львові Курчинський показав 12 скульптур, в 1917-му на виставці об’єднання «Четвірка» – 20. Серед них було чимало погрудь і портретних рельєфів. В 1915-1916 Курчинський опрацював декілька версій проекту пам’ятника легіонам, який планував поставити перед будинком Торгово-промислової палати. Одна з гіпсових моделей натурального розміру зображувала старого улана, що підтримує пораненого юнака.
