У вересні цього року до української Вінниці вирушили перші три автобуси, які придбав для міста польський фонд Sikorki na Ukrainie. Автобуси вирушили з Кельце – міста-побратима Вінниці. Дружні зв’язки між двома містами встановилися ще за радянських часів – у жовтні 1958 року була підписана угода про співробітництво Вінницької області та тодішнього Келецького воєводства (яке припинило існування після адміністративної реформи 1998 року і розподілилось між Свентокшиським та Малопольським воєводствами).
Звісно, тоді все вирішувало партійне керівництво, і навіть дружба була суворо регламентована постановами численних обкомів. Проте в цьому разі ідея спрацювала напрочуд добре – український та польський регіони виявилися дуже подібними за природним ландшафтом, а той факт, що у нинішньому Свентокшиському воєводстві навіть є село із назвою Вінниця (Winnica), наче доводив невипадковість домовленості. До речі, в самій Вінниці є вулиця Келецька. Щодо офіційної угоди про побратимство двох міст, то вона була підписана вже за часів відновлення незалежності, у 1994 році.
Загалом європейське побратимство міст сформувалося здебільшого після 1945 року. Хоча доволі цікаві приклади були ще до початку Другої світової війни: організація Sister Cities International наводить факт підписання угоди про побратимство у 1931 році, причому там побратимами були повні тезки – іспанське та американське міста Толедо.
В післявоєнній Європі побратимство міст набуло особливого сенсу, бо йшлося часто не лише про співпрацю, а й про глобальне примирення. Тут варто згадати про британське Ковентрі, яке встановило партнерські зв’язки з німецькими Кілем та Дрезденом – при тому, що Ковентрі свого часу потерпало від німецьких бомбардувань, а Кіль і Дрезден – пізніше від британських. Згодом до «братання» долучилися і США: у 1956 році тодішній президент Дуайт Ейзенхауер започаткував програму People-to-People, яка мала сприяти міжнародному взаєморозумінню (з неї згодом і виросла вже згадана Sister Cities International).