Міський фольклор: музика варшавських вулиць
Влітку на вулицях Варшави часто лунає музика і найчастіше це відомі фолькові варшавські мелодії. Вуличні оркестри були частиною ландшафту Варшави ще з міжвоєнного періоду, створюючи динамічний, плавний звук далеко від студій звукозапису «Syrena Record».
Нові, молоді гурти, такі як «Kapela Sztajer», грають власні інтерпретації вуличних пісень, хоча на вулицях столиці все ще можна почути їх традиційні версії у виконанні старших гуртів, таких як «Orkiestra z Chmielnej», заснованого у 20-х роках ХХ століття. Вулична музика була присутньою в міському просторі під час війни, хоча тоді гурти грали переважно підпільні воєнні пісні й, навіть пізніше — під час Польської Народної Республіки, незважаючи на те, що вуличні музиканти були, м'яко кажучи, небажаними тодішньою владою. Багато гуртів залишилися вірними традиціям, які все ще можна зустріти на вулицях, де багато років тому народилася ця музика.
У варшавському районі Прага встановлено пам’ятник, на якому зображені учасники вуличного оркестру, який донедавна після спеціального SMS-повідомлення на номер, вказаний на пам’ятнику, грав одну зі ста старих варшавських пісень. Пам’ятник вшановує тих, хто десятиліттями був символом культурного життя району. Сучасні гурти, які грають варшавську музику, можна почути на концертах (особливо 1 серпня, на річницю Варшавського повстання), або на історичних подіях.
Але про що пісні, які витримали випробування часом і досі захоплено сприймаються варшавською публікою?
Picture display
standardowy [760 px]
Оркестр з Хмільної, 1970-ті, фот. Wikimedia Commons
Пісня «Бал у старого Йосека» 1934 року є типовим зразком міжвоєнної варшавської пісні. У ньому описується шалена вечірка в пабі «Грубий Йосек» на вулиці Гнойній, яка чудово відображає дух варшавського злочинного світу. Більше того, цей твір вважається першою так званою «апашівською» піснею («апаші» з фр. Les Apaches — кримінальна субкультура у Франції кінця ХІХ — початку ХХ століть — ред.) в історії польської музики. Написана варшавською діалектною говіркою, вона яскраво описує діяльність міжвоєнних злодюжок, більше того, у творі є згадки про автентичних персонажів, які були постійними відвідувачами «Грубого Йосека», та про відомих хуліганів.
Nieprzespanej nocy znojnej
Jeszcze mam na ustach ślad
U grubego Joska, na ulicy Gnojnej
Zebrał się ferajny kwiat
Bez jedzenia i bez spania
Byle byłoby co pić
Kiedy na harmonii Feluś zaiwania
Trzeba tańczyć, trzeba żyć!
Harmonia na trzy-czwarte z cicha rżnie
Ferajna tańczy, wszystko z drogi!
Z szacunkiem, bo się może skończyć źle
Gdy na Gnojnej bawimy się
Kto zna Antka czuje mojrę
Ale jeden nie znał jej
I naraził się dlatego na dintojrę
Skończył się z przyczyny mej
Jak latarnie ciemno świcą
Smętnie gwiżdże nocny stróż
A kat Maciejowski tam, pod szubienicą
Na Antosia czeka już
Harmonia na trzy-czwarte z cicha gra
Ferajna tańczy, ja nie tańczę
Dlaczegoż bal na Gnojnej, jak co dnia
Gdy mnie jednej pary dziś brak
Фелюсь, згаданий у пісні, ймовірно, Фелек Зданкевич, псевдонім Кривавий Фелюсь. Відомий як «король варшавських злодіїв», Фелюсь брав участь у багатьох злочинах, зокрема в замаху на вбивство. Далі у творі згадується якийсь Мацєйовський, тобто Стефан Мацейовський, перший цивільний кат ІІ Речі Посполитої, який за свою п’ятирічну кар’єру в 1926-1931 роках мав стратити 100 осіб. Виявилося, що він сам має за собою грішки і в 1932 році його звільняють з роботи через вчинені ним п'яні дебоші. Тоді він потрапив у скруту і намагався закінчити життя самогубством.
Вся пісня написана в стилістиці, що ототожнюється зі світом паризьких Les Apaches часів La belle époque — середовища хуліганів, бандитів і злочинних угруповань місцевого злочинного світу. Особливий танцювальний стиль апашів був брутальною та вульгарною версією танґо, яку пізніше привласнили собі вищі класи.
«Бал у старого Йосека» створила єдина жінка-композитор ІІ Речі Посполитої Фанні Ґордон, яка черпала натхнення з легковажної міської культури, а авторами тексту були Леопольд Бродзіньський і Юліан Кжевіньський. Першим виконавцем твору в 1934 році став Тадеуш Фалішевський, співак, відомий своєю екзальтованою манерою виконання.
Picture display
standardowy [760 px]
Тадеуш Фалішевський, 1930-ті роки, фот. audiovis.nac.gov.pl (NAC)
Як випливає з назви, «Танго Апача» є ще одним прикладом апашівського жанру і розповідає про бурхливі стосунки між Ганкою та Сташка. Пісня також відома під назвами: «Ганка», «Ганко» та «Стасєк був апашем», а одним із найвідоміших її виконавців був Станіслав Ґжесюк — один із небагатьох музикантів, які залишилися вірними варшавському діалекту, популярному серед столичних вуличних гуртів. Варшавський діалект (ґвара) є одним із символів старої Варшави і досі викликає інтерес у людей, захоплених історією міста. В Інтернеті є сайт Gwara Warszawska і навіть словник міжвоєнного сленґу з його сучасними відповідниками.
Станіслав Ґжесюк здобув популярність завдяки своїм інтерпретаціям міжвоєнних польських пісень, виконуваних із захопленням під власний акомпанемент на банджо та мандоліні. Хоча збереглося кілька записів довоєнного виконання «Апашівського танґо», найвідомішою є повоєнна версія Ґжесюка, яка чудово відображає дух варшавського злочинного світу міжвоєнного періоду.
Apaszem Stasiek był w krąg znały go ulice
W spelunkach ciemnych tam gdzie podłe życie wre
Kochanką jego była zwykła ulicznica
Co gdzieś na rogu sprzedaje ciało swe
Pomimo to Stach kochał swoją Hankę
Choć nieraz bił, skatował aż do krwi
Bo kiedy znów przepraszał swą bogdankę
No to tak do niej szeptał czułe słowa te
Hanko o tobie marzę wśród bezsennych nocy
Hanko ja bez ciebie nie potrafię żyć
I wciąż bym się wpatrywał w twoje oczy
I przy twym boku ja tylko chciałbym być
Hanko Twe ciało słodko pręży się przegina
Hanko daj usta niech przeminie ból i żal
Że w oczach łzy to wiem, że moja wina
Że życie płynie wśród tak burzliwych fal.
«Стасе!» (Stachu — клична форма зменшеної форми імені Станіслав польською мовою — ред.) є типовим танґо того періоду. Тема стара, як світ — туга за коханцем-втікачем. Це історія покинутої жінки, яка «щомиті» тужить за своїм коханим. Незважаючи на те, що коханий зник вже роки два тому, жінка продовжує благати його повернутися. Твір 1938 року був одним із останніх відомих танґо Другої Речі Посполитої:
Stachu, wróć daruję ci winy
Porzuć inne dziewczyny
Wróć do mnie, wróć
Stachu, ja po nocach wciąż płaczę
Gdy cię z inną zobaczę
Wróć do mnie, wróć
Автор музики до «Стасе!» був Збіґнєв Драбік — висхідна зірка польського композиторського мистецтва того періоду, який має й інші літературні тексти та оперети у своєму доробку. Текст пісні написав Маріан Рудницький, і це, мабуть, єдиний його текст. Рудницький був диригентом і музикантом, який у 1920-х роках співпрацював із лейблом «Syrena Record» над оперними та симфонічними записами. Він також працював в Опері та на Польському радіо, хоча, ймовірно, більшу частину свого життя був частково паралізованим.
Picture display
standardowy [760 px]
Єжи Кобуш у сцені випробування сили зі спецмашиною у фільмі «Легіон вулиці». Празький парк розваг «Сто потіх», 1932 р., фот. audiovis.nac.gov.pl (NAC)
«Ходімо на Прагу» — це енергійний фокстот, який віддає данину всьому району, динамічному центру життя «по той бік Вісли». Музику до твору написав відомий Артур Ґольд, а слова написав Тадеуш Стах. Перше виконання «Ходімо на Прагу» Яніни Соколовської, Станіслави Новіцької та Владислава відбулася під час ревю «Усмішка Варшави» в Театрі «Морське Око» на вулиці Ясній.
Пісня незабаром стала гімном Праги, ідеально відображаючи характер району, а також популярність вуличної музики в кожному куточку цієї частини Варшави:
Не веселить нас жоден страх і жодне радіо Лише гармонія — наш інструмент (ред.) | Nas tam nie bawi żaden bajc i żadne radio Tylko harmonia – to instrument nasz |
У пісні використано назву парку розваг у Празькому парку, який щонеділі збирав натовпи варшав’ян. У лунапарку, побудованому в 1933 році, було багато атракціонів: був і лабіринт, і каруселі, і навіть американські гірки. На кадрах 1938 року видно, що доріжка, на якій вишикувалась черга до каруселі, була освітлена, що свідчить про те, що містечко було відкритим і ввечері, вночі. У журналі «Polska Zbrojna» з 1934 року читаємо:
Text
Вирувала карусель, кружляли пари танцюристів на танцювальному майданчику, а на відкритій сцені відбувалися фантастичні вистави, які незмінно збирали сотні глядачів і щоразу ці першокласні виступи нагороджувалися бурхливими оплесками.
В останні роки пісня «Ходімо на Прагу» знову стала популярною, завдяки візуальному представленню цього району. У 2018 році Казімєж Ніткєвич з Варшавського Сентиментального Оркестру зіграв її на балконі на розі вулиць Тарґова і Віленська. Проте вже у 2002 році твір пригадали ширшій аудиторії, завдяки відновленню годинника на будівлі Ліцею імені Владислава IV на Празі, найстаршній середній школа району. Першою мелодією, яка прозвучала від оновленого дзвону, була саме «Приходь на Прагу».
Picture display
standardowy [760 px]
Wesołe Miasteczko (Happy Little Town) in 1929, photo: audiovis.nac.gov.pl (NAC)
Як і «Бал у Старого Йосека», це ще один приклад пісні про шалене нічне життя столиці міжвоєнного періоду. Авторами твору 1937 року є відомий поет і лірик Владислав Шленгель, Юзеф Ліпський (з яким Шленгель написав «Tango Notturno») та Болеслав Муцман, відомий композитор жартівливих мелодій. Пісня «Рушаймо, пане Зєльонка» чудово відобразила стиль Муцмана.
Пісня має жартівливий характер, хоча в ній не бракує нотки відчаю, на чому наголошує виконавець Тадеуш Фалішевський:
Czekam na autobus i się wściekam wprost
Księżyc, stary łobuz, świeci prosto w nos
Śmieją się latarnie, że mi dęciak znikł
Nikt mnie nie przygarnie, nikt
Po kieliszkach paru tęskny w sercu ścisk
Znowu mnie dziś z baru jazda, won na pysk
Jest dryndulka klawa, panie starszy, stop
Weź mnie z sobą, bądź morowy chłop
Jadziem, panie Zielonka
Ja dzisiaj forsę mam, ja dzisiaj humor mam
W zastaw poszła jesionka
Więc jak nie wypić dziś, mam za zdrowie dam
«Рушаймо, пане Зєльонка» — також традиційна приказка, яка заохочує рушати в дорогу, подібно до відомої французької фрази «Allons-y Alonso».
Пісня Єжи Петерсбурського та Анджея Власта — це історія про зустріч на чарівній вулиці Кам’яні Східці на Старому місті у Варшаві, яка передує екстравагантному балу, сповненому танго й легковажності.
Твір натхненний аргентинським танго, ноти якого часто звучали в міжвоєнній музиці (найвідомішим прикладом є Хор «Dana», який деякий час виступав під назвою «Coro Argentino V. Dano»). «Андрусівське танго» виразно посилається на схожість варшавського танґо з його аргентинським прототипом і навіть містить самовихваляння:
Що навіть іспанець з Аргентини Краще не потрафить теж (ред.) | Że nawet Hiszpan z Argentyny Lepiej nie potrafi też |
Людвік Семполінський у своїх спогадах описує своє перше виконання цього твору в 1932 році під час ревю «Золотого параду» в Морському Оці разом з Яніною Соколовською. Семполінський писав, що пісня була центральною точкою фінальної частини всього ревю. Наступними виконавцями «Андрусівського танґо» стали Тадеуш Фалішевський, Мєчислав Фоґґ та Адам Астон.
Найкращі версії цього твору, як і всіх перерахованих вище, виконані власне на Кам’яних східцях та інших вуличках міста, які крізь покоління творили для мешканців Варшави обітниці дивовижного світу, повного захоплюючих атракцій.
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]