«Мереживо долі»: українські новели про війну, дім і людське тепло

olga_olchowa_z_pisarka_dzwinka_matijaszem_podczas_spotkania_w_domu_literatury_fot._jordana_dranczuk.jpg, default, Ольга Ольхова-Сухомлин (праворуч) з письменницею і перекладачкою Дзвінкою Матіяш під час зустрічі у варшавському Домі літератури в межах проєкту «Спіл

#мова і література

У Кракові побачила світ тримовна українсько-польсько-англійська антологія української новелістики «Мереживо долі або Вишиванка», до якої увійшли твори 40 сучасних українських авторок та авторів.

Автором проєкту є Фундація святого Володимира Хрестителя у Кракові. До збірки увійшли новели 40 українських авторок та авторів, серед них: Катерина Бабкіна, Анна Багряна, Юлія Бережко-Камінська, Маріанна Кіяновська, Андрій Пермяков, Володимир Рафєєнко, Ірина Феофанова та інші відомі письменники та письменниці.

«Передусім нам була важлива художня якість тексту, його емоційна сила та здатність доторкнутися до читача, – говорить авторка ідеї Юлія Перегуда, пояснюючи, яким чином формувалася антологія. – Ми звертали увагу на літературний талант письменника, а також на глибину й актуальність теми, індивідуальний голос автора і присутність українського культурного контексту…».

Антологія вийшла багатогранною і багатоголосною. Головними темами для сучасних українських авторів стали війна і біль, що та спричиняє. Три щемливі історії Володимира Рафєєнка про людей, які, попри все, не покидають свій рідний дім, свої рідні міста на Донеччині; пронизлива історія від Маріанни Кіяновської про родину, що свій дім вимушено покинула; обпікаючий серце монолог провідниці від Андрія Пермякова – історії втрат, подвигів і багато людського тепла – тут, у «Мережеві долі», усе це є.

Письменник Володимир Рафєєнко був змушений покинути рідний Донецьк у 2014 році. Усе творче життя він писав тексти російською мовою, а останні три романи написані ним чудовою українською. У збірці представлено три новели письменника, створені спеціально для «Вишиванки»: «Серпневі свята», «Нінель, яка любить себе» і «Прийдуть люди, знайдуть мене, а я гола…».

«Мені було важливо написати про «моїх донецьких»: як тих, що залишилися там, так і тих, які поїхали, – говорить Володимир Рафєєнко. – Ці новели також стануть початком книги, яка, як я сподіваюся, має вийти друком восени цього року: «Донецькі історії. Спогади про живих». І зрозуміло, що найболісніше мені усвідомлювати трагедії тих проукраїнських людей, які змушені зараз жити і виживати на тих територіях без будь-якого сподівання на поліпшення, на свободу, на Україну. Саме з історій цих людей я почав свою книгу, бо саме вони болять мені найсильніше, чим далі я живу…».

Натомість дія новели «Велике прибирання» відомої поетки і перекладачки зі Львова, лауреатки Шевченківської премії Маріанни Кіяновської, відбувається в неназваній країні, в неназваному місті. «Це універсальна країна, універсальне місто і універсальна кімната, – пояснює Маріанна. – У героїв новели немає конкретних прототипів… Це історія про те, що коли війна, немає тих, кому добре. Бо навіть коли видається, що ніби все й непогано, насправді це не так, бо розірвана тканина буття». Новела «Велике прибирання», тему якої авторка визначає як «метафізику випробування», у майбутньому має увійти до збірки новел про біженців, над якою працює письменниця.

Відомий поет Андрій Пермяков у 2022 році працював в «Укрзалізниці» і документував історії про воєнний та евакуаційний досвід залізничників. Історії він розміщував у внутрішніх каналах комунікації підприємства «УЗ», щоб підтримати колег. Але про майбутню героїню своєї яскравої новели «Провідниця Перемоги» він дізнався трохи згодом, цілком випадково, від товариша-фотографа, який мав спільну виставку з відомим військовим фотографом, бійцем «Азову» Дмитром Козацьким («Орестом»). З’ясувалося, що пані Ірина, провідниця евакуаційного поїзда, яка теж прийшла на виставку, – його мама. Тож коли вона навесні 2022 року допомагала людям не втратити присутність духу і дістатися в більш-менш безпечне місце, її син тримав оборону Маріуполя. «Згодом історії про героїчних залізничників об’єднали в книгу «Залізна евакуація», – говорить Андрій Пермяков, – і я окремо потім виділив новелу «Провідниця Перемоги»».

Мова Ukrainian