Тадеуш Хмєлевський
У той час як режисери польської кінематографічної школи знімали зворушливі драми про Другу світову війну, Тадеуш Хмєлевський розповідав про неї в комедійному тоні. Він пішов шляхом Анджея Мунка, але в його фільмах було більше простоти й легкості, ніж у «Ероїці». Його кінофарс «Пригоди каноніра Доласа, або Як я розв'язав Другу світову війну» (1969) є одним із найпопулярніших польських фільмів, а попередня кінострічка «Де генерал?» також пропонувала жартівливий погляд на війну.
За свій дебютний фільм «Єва хоче спати» (1957), одну з найкращих комедій в історії польського кіно, Хмєлевський отримав «Золоту мушлю» на фестивалі в Сан-Себастьяні. У цій картині він звернувся до традицій таких класичних французьких фільмів, як «Під дахами Парижа» Клера і «Канікули пана Юло» Таті.
Його найвідоміші фільми: «Піковий валет» (1963), «Печені голубці» (1966), «Не люблю понеділка» (1971) і «Весна, пане сержанте» (1974).
Сильвестр Хенцінський
У комедійному жанрі про повоєнну польську дійсність розповідав і Сильвестр Хенцінський у своїй трилогії про дві ворогуючі сім’ї – Каргулів і Павляків – які беруть участь у найважливіших перетвореннях повоєнних років.
Початком серії став фільм «Всі свої» (1967). Дія цієї блискучо зіграної комедії відбувалася на західних землях, куди переселяли людей зі сходу. Про подальші пригоди Каргуля та Павляка Хенцінський розказав у своїх наступних стрічках: «Тут крутих нема» (1974) та «Люби або покинь» (1977). І кожна з цих звичаєвих комедій розповідала про черговий етап післявоєнної історії країни. Хенцінський висміював польські національні недоліки, але робив це тактовно, по-доброму. Мабуть, тому його фільми й сьогодні мають велику популярність і їх часто показують на телебаченні.
Станіслав Барея
Автор найпопулярніших комедій в історії польського кіно. В інтерв'ю «Кіно» 1967 року він заявив: «Мабуть, тому я й став режисером, щоб мати змогу знімати комедії».
Поки творці «Кіно морального неспокою» розповідали про моральні дилеми людей, які живуть в умовах соцреалізму, Барея висміював навколишню дійсність. Він жартував про реалії ПНР, вказував на абсурдність життя в комуністичній Польщі, сміявся і з влади, і з суспільства, показував світ, в якому все поставлено з ніг на голову. Режисер помічав буденні, звичні для всіх ситуації і переносив їх на екран, показуючи їхню безглуздість.
Найкращі фільми Бареї: «Розшукуваний, розшукувана» (1972), «Брюнет вечірньою порою» (1976), «Що ти зробиш, коли мене спіймаєш» (1978), «Нема троянди без вогню» (1974). Культова польська комедія Бареї «Ведмедик» (1980) розповідає про абсурдну історію президента пеенерівського спортивного клубу «Веселка».
Марек Півовський
Його «Рейс» (1970) поряд із «Ведмедиком» Бареї є найвідомішою польською комедією, фільмом, який має культовий статус. Кінострічка Півовського складається з коротких епізодичних сцен, як «Амаркорд» Фелліні чи «Привид свободи» Бунюеля. «Рейс» – це розповідь про чоловіка, який без квитка відправляється в туристичну подорож на кораблі по Віслі і випадково стає культурно-освітнім інструктором туристів.
«Рейс» не вписується в жодну з характерних для польського кіно категорій. Це кабаре на екрані – імпровізоване і до того ж напрочуд реалістичне. (...) Талант Півовського-спостерігача, його почуття гумору і дещо більше – якесь межове, до болю загострене усвідомлення національної патології дозволяють йому створити повномасштабний – не тільки з погляду монтажу – спектакль», – писав Ян Юзеф Щепанський у виданні «Tygodnik Powszechny».
Комедійна творчість Півовського не обмежується «Рейсом». Польський режисер також є автором видатних документальних комедій, а його «Увертюра» — документальний фільм про військову комісію часів ПНР — це один із найдотепніших і найдошкульніших портретів польського комунізму.
Анджей Кондратюк
Однак звання найбільш незвичайної польської комедії отримав не «Ведмедик» чи «Рейс», а телефільм Анджея Кондратюка «Гідрозагадка» (1970).
«Гідрозагадка» — це наче поєднання найкращих фільмів Мела Брукса з комедіями «Монті Пайтона». Одного разу під час найбільшої літньої спеки у Варшаві починає зникати вода. Це не просто стихійне лихо, а наслідок інтриги хитрого махараджи та доктора Плями, двох лиходіїв, які намагаються вкрасти всю воду з Польщі. Їм протидіє комуністичний супергерой Ас, який нагадує персонажів родом зі студії «Марвел».
Прекрасні діалоги, абсурдний ситуативний гумор і блискучі жарти на тему «супергеройського» кіно забезпечили «Гідрозагадці» успіх. Блиск цього дивовижного фільму не потьмянів дотепер.
Юліуш Махульський
Уже на початку творчого шляху Махульського називали «вундеркіндом» польської комедії. В одному з інтерв'ю режисер сказав:
Комедія – дуже вдячний і благородний жанр. Набагато важче розсмішити людину, ніж налякати чи змусити плакати. Вся школа «кіно морального неспокою» не варта одного фільму Бареї» («Wprost», 2009, № 3).
У 26-річному віці він дебютував фільмом «Ва-банк» (1981), у якому поєдналися елементи детектива в стилі Гічкока і ретро-комедії. Через два роки Махульський зняв одну з найкращих польських комедій – «Сексмісію» (в радянському прокаті – «Нові амазонки»). Це футуристична історія, як два герої переносяться у 2044 рік і виявляються єдиними чоловіками у світі, яким керує Ліга жінок.
На рахунку Махульського понад двадцять фільмів, серед яких гостросюжетні, детективні, звичаєві та історичні комедії.
Джерело: власні матеріали, підгот. БС.