ЄК: Можна сказати, що саме Бачевські культивували горілку?
МЗ: Частково так. З ними, щоправда, конкурував «Smirnoff». Та з точки зору маркетингу, з точки зору комунікації Бачевські були найкращими. В ті часи робилося дуже мало реклам, а вони витрачали на це чималі кошти. Запрошували до співпраці художників, письменників, які вигадували слогани. В ресторані ви можете побачити копії рекламних плакатів тих часів. Це мистецтво. Для нас все це важливо з точки зору культури, культури реклами. Чим була горілка для тих людей? Зараз у горілки є досить такий негативний імідж. Але вони розглядали вживання алкоголю як частину товариського життя, культурну складову. Бачевські першими почали формувати культуру пиття. І для них, і для мене все це — історія не лише про гроші, але й про культуру, місію.
ЄК: Вони були львівськими євреями. Як гадаєте, чому своє прізвище Бачелес вони змінили на польське Бачевський?
МЗ: Це проста історія. Вони стали настільки потужними, що могли постачати напої імператорському двору у Відні. Для цього їм, євреям, треба було прийняти християнство. Дуже прагматичний крок. Так мені сказали історики, які досліджували життя Бачевських.
ЄК: Ви розмовляли з нащадками Бачевських про війну?
МЗ: Знаєте, коли я питав Гессі Геслера про історію родини, він відмовлявся говорити. Для нього це дуже важка травма… Він лише розповів, що родичі, тікаючи, вивезли зі Львова зашифровані рецептури. Частина родини Бачевських загинула, тому це питання залишається для них надто болючим. У тому, що сталося, є страшенна несправедливість. Ці підприємці штовхали Львів вгору, створювали багато місць праці. Вони ж займалися не тільки горілкою і наливками, вони були меценатами. Для нас важливо показати, яку роль вони відігравали у Львові. Завдяки тому, що ми створили цей ресторан, весь Львів сьогодні знає, хто такі Бачевські.