Ці напади мовкнуть після другої Нобелівської премії в 1911 році, цього разу ‒ з хімії. В своєму виступі лауреатка підкреслює, що відкриття вона зробила разом із чоловіком, тож премію отримує як вираз поваги до пам’яті П’єра. Через рік Марія Склодовська-Кюрі ініціює будівництво Інституту радіології в Парижі.
Під час І світової війни, вона організовує радіологічну службу на потребу військових шпиталів. Бере в ній активну участь разом із донькою Іреною (яка потім стане хімічкою, другою після матері жінкою-лауреаткою Нобелівської премії за наукові досягнення).
Марія Склодовська-Кюрі продовжує утримувати зв’язки із Польщею ‒ стипендіати з-над Вісли працюють в Лабораторії Кюрі в Парижі. Варшавське наукове товариство доручає їй заочне керівництво Радіологічною лабораторією ім. Мирослава Кернбаума. В 1932 році вона відкриває Радіологічний інститут у Варшаві, передаючи йому в дар закуплений у складчину 1 грам радію.
Через злоякісну анемію, викликану надто високими дозами випромінювання, Марія Склодовська-Кюрі помирає 4 липня 1934 року в санаторії Сансельмоз у Французьких Альпах. Похована вона в склепі родини Кюрі в Со під Парижем. Труни чоловіка та жінки через роки спочинуть у паризькому Пантеоні (1995).
Альберт Айнштайн написав після її смерті, що вона була єдиною незіпсутою славою людиною з тих, кого йому довелося знати.
Переклад: Сергій Легеза
[1] «Летючий університет» ‒ таємний польський навчальний заклад для жінок, що функціонував у Варшаві з 1882 року (таємний, оскільки жінкам на той час відмовлялося в можливості офіційної вищої освіти). Представляв собою заняття невеликих (10-15 осіб) груп у польської професури, яка не мала можливості нормально працювати в русифікованому Варшавському університеті.
