Люблін — місто багатошарове
Красиве Старе Місто, нетиповий замок, сучасний центр культури, побудований на 40-річних руїнах, авангардний мікрорайон, а водночас всюдисущі великоформатні реклами і пофарбована у разючі барви лікарня, яка височіє над містом. У Любліні можна пережити багато архітектурних і просторових несподіванок.
В цьому найбільшому на схід від Вісли польському місті сьогодні живе приблизно 340 тисяч осіб, а 20 відсотків з них — це студенти місцевих вищих шкіл. За рапортом Польського Економічного Інституту, Люблін є п’ятим найбільшим студентським містом в Польщі після Варшави, Кракова, Вроцлава і Познані. Водночас це одне з десяти польських міст, яке має престижний титул Пам’ятника Історії, а це свідчить про значну історичну цінність міста. Проте молоді люди, які визначають ритм життя історичного міста — це не єдиний парадокс, який формує сучасний Люблін, місто багатошарове.
Поетичні закамарки
Picture display
standardowy (864px desktop)
Вулиця До Фари (Ku Farze), Люблін, фот. Wojciech Pacewicz/PAP
Picture image
ulica_ku_farze_lublin_pap.jpg
До Любліна туристів приваблює туристична забудова, бо тутешнє Старе Місто є одним з наймальовничіших, а цю мальовничість воно завдячує нашаруванню забудови упродовж віків. Перші важливі будівлі на території люблінської «старувки» з’явилися у ХІІІ столітті: будівельний бум мав місце у 1317 році, коли Люблін отримав міські права. Як і у випадку багатьох тодішніх городищ, архітектурній переміні «допомогла» велика пожежа — в 70-х роках XVI століття знищену в пожежі середньовічну забудову замінили ренесансною. Купецьке місто розвивалося упродовж наступних років: в XVIІ столітті оборонні мури, щоб розширити міську територію (з них збереглися Краківська і Ґродська Брами, а також Готична Башта). Ще до Другої світової війни на цій території проводили реставраційні роботи. 70 відсотків Старого Міста в Любліні — це автентична історична забудова, а це виняток у гроні польських міст, знищених під час Другої світової війни. Саме у результаті довгих і природних процесів розвитку міського осередку могли з’явитися такі мальовничі закутки цієї частини міста, як Вулиця До Фари (Ulica Ku Farze) або Провулок Гартвіґів (Zaułek Hartwigów).
Picture display
standardowy (864px desktop)
Фарна площа в Любліні, фот. Wojciech Kozioł/Forum
Picture image
plac_po_farze_w_lublinie_forum_.jpg
Незвичайним місцем найстарішого кварталу Любліна є Фарна Площа, утворена в 40-х роках ХІХ століття, коли в цьому місці розібрали фарний костел Архангела Михаїла з ХІІІ століття. Перша важлива будівля в місті, костел, зведений у готичному стилі, було розібрано, бо він втратив значення з огляду на близьке сусідство з катедрою і почав руйнуватися, а в період поділів Польщі не було фінансів на ремонт. Фундаменти середньовічної святині археологи відкопали і дослідили ще в 30-х роках ХХ століття, а в 2002 році їх експонували та освітлили, повертаючи місту цю пам'ятку минулого, а водночас перетворюючи її у незвичайний публічний простір.
Забуті сусіди
Picture display
standardowy (864px desktop)
Провулок Панаса в Любліні, фот. Rafał Michałowski/AG
Picture image
zaulek_panasa_lublin_ag.jpg
Старе Місто в Любліні також має свої рани, події, пам'ять про які почали повертати щойно недавно. Найтрагічніші з них трапилися під час Другої світової війни, коли з території міста зник єврейський квартал на Підзамчі. Хоча у 1939 році євреї становили третину мешканців міста, то через кілька років німці вимордували більшість з них (найбільше було знищено у Белжці), водночас зрівнюючи зі землею забудову Підзамча. Після Другої світової війни тут вирішено побудувати нові будинки. Біля підніжжя Люблінського замку виникла напівкругла площа (яка досі виконує функцію паркувального майданчика), оточена будинками у староміському стилі. Незначні сліди єврейського кварталу можна сьогодні знайти на вулицях Любартовській, Ковальській, Фурманській та Цирульній.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Королівський Замок в Любліні (тепер — Люблінський музей), фот. Marek Bazak/East News
Picture image
zamek_lublin_en.jpg
Над територією Старого Міста височіє замок. Хоча наявність цього типу об’єктів у місті зі стародавньою історією не є чимось незвичним, люблінський красень не схожий на типові замки. Його ефектний фасад, звінчаний кренеляжем, а також широка брама, оздоблена двома топірцями — це ефект перебудови, яка відбулася в 20-х роках ХІХ століття. Хоча на замковому пагорбі просторий оборонний об’єкт був уже у ХІІІ столітті (пізніше його розбудували спочатку в готичному стилі, а потім — у ренесансному) і довго виконував важливу роль. Однак після знищення під час шведського потопу замок вже не повернувся до колишнього розквіту і почав руйнуватися. Навіть було прийнято рішення розібрати його, однак у 1823–1826 роках вирішили перебудувати для потреб в’язниці. Витриманий у неготичному стилі, він не залишив доброго сліду в історії: незабаром після побудови став місцем утримання учасників Січневого повстання, пізніше — революціонерів: у міжвоєнні роки сюди потрапляли комуністичні діячі, під час війни — члени руху опору. В 1944–1954 роках Служба Безпеки організувала тут винятково суворе ув’язнення для політичної опозиції, де було виконано чимало вироків смерті. Щойно в 1957 році замок отримав нову функцію: став осередком Державного Музею, котрий крім колекції скульптур чи малярства (наприклад, тут можна побачити картину Яна Матейка «Люблінська Унія»), має цінну колекцію монет і медалей, а також військових пам'яток. Під час перебудови замку в ХІХ столітті в його нове крило вкомпонували готичну вежу і давню замкову каплицю. Вже наприкінці ХІХ століття під шаром фарби в каплиці віднайшли цінні візантійсько-руські розписи XV століття: кропіткий процес їх досліджень і реставрації тривав з 70-х до 90-х років минулого століття. Сьогодні вони є однією з найцінніших пам'яток середньовічного мистецтва у Польщі.
Краєвид, не будинок
Picture display
standardowy (864px desktop)
Пам'ятник Боротьби і Мучеництва на Майданку (Люблін), фот. Sławomir Olzacki/Forum
Picture image
pomnik_walki_majdanek-forum.jpg
Хоча не всі сторінки історії Любліна вже відкриті і вшановані, болісне воєнне минуле міста у 1960-х роках знайшло монументальне увіковічення. У 1969 році на місці гітлерівського концтабору на Майданку було зведено Пам'ятник Боротьби і Мучеництва, у склад котрого увійшли давні табірні забудови, а також просторово-скульптурна композиція, авторами якої є архітектор і скульптор Віктор Толкін та конструктор Януш Дембек. Її відкриває абстрактний пам’ятник-брама, за ним простягається так звана Дорога Честі і Пам'яті, яка веде до Мавзолею, потужного бетонного купола, в якому опинився прах жертв з крематорію, що колись існував тут. Цей монументальний пам’ятник оздоблений промовистим написом: «Наша доля вам пересторогою».
Picture display
standardowy (864px desktop)
Кампус університету Марії Склодовської-Кюрі, названий Студентським районом, фот. Jakub Orzechowski/AG
Picture image
kampus_uniwersytetu_lublin_ag.jpg
Незвичайна, але й трагічна історія Любліна — це важливий, але не єдиний шар міста. Сучасний шар життя Любліна — студентське життя. Перший навчальний заклад у Любліні виник у XVII столітті, а опікувалися ним домініканці, однак найстаршим постійним навчальним закладом є Люблінський Католицький Університет, заснований 1918 року. В 1944 році було створено Університет Марії Склодовської-Кюрі, зі структури якого в наступні десятиліття сформувалися Медичний та Природничий Університети, а від 1953 року в місті також діє Люблінська Політехніка. З архітектурного огляду вирізняється Університет Марії Склодовської-Кюрі, для якого ще 1948 року було спроєктовано просторий кампус. Студентське містечко досі розбудовується, завдяки цьому серед його будівель можна знайти чимало стилістичних «шарів» — від масивного соцреалізму, через модерні будівлі з будівельних напівфабрикатів аж до цілком сучасних скляних будинків. Є ще щось, що виділяє це місце. Це мережа кладок, які поєднують найважливіші будівлі кампусу. Однак сьогодні ці «піднебесні тротуари» вже руйнуються, тим-то пішоходи не можуть ними скористатися. А саме тепер вони були б доречними, бо територія університету страшенно деградує через автомобілі, які паркують всюди, в тому числі і на тротуарах, і на газонах.
Неперервність простору й історії
Picture display
standardowy (864px desktop)
Мікрорайон Словацького в Любліні, проєкт Оскара і Зофії Гансенів (Oskar i Zofia Hansen), фот. Jakub Orzechowski/AG
Picture image
slowackiego_w_lublinie_ag.jpg
Післявоєнне півстоліття і бажання пошуку відповідей на проблеми, котрими переймалося тодішнє суспільство, залишило в Любліні ще один слід. Це мікрорайон імені Юліуша Словацького, який у 1960-х роках спроєктували Зофія і Оскар Гансени. Один зі семи мікрорайонів, збудовані Люблінською Спілкою Мешканців (більшість отримала імена письменників і поетів) — це втілення утопічної візії Гансенів, котрі шукали найкращу форму для житлових комплексів. Люблінський мікрорайон базується на ідеї Лінеарної Безперервної Системи, яку створив Оскар Гансен і де є довгі ряди забудови, а для кожного з них призначено іншу функцію. В мікрорайоні це помітно у формі довгих вигнутих блоків, які є визначальними на території, де також видно менші будинки, а також спільний простір, дитячі майданчики, зелені насадження (Гансен передбачив тут навіть пленерний театр). Цей простір, придуманий як гуманістичний, відкритий, безпечний, доповнює комплекс одно-двоповерхових торгівельно-обслуговувальних павільйонів, яким архітектори надали експресивної форми з допомогою ламаних дахів.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Центр Зустрічі Культур у Любліні, проєкт Болеслава Стельмаха, фот. Łukasz Borkowski
Picture image
z_lotu_ptaka_borkowski_3_3.jpg
У пошуку багатьох нашарувань, з яких складається Люблін, варто вирушити також до Центру Зустрічі Культур (ЦЗК), бо його помітно неозброєним оком. Будівля, яку спроєктував Болеслав Стельмах, постала на місці будівлі театру, що його почали зводити в 70-х роках, але так ніколи й не завершили. Упродовж чотирьох декад в центрі міста пострахом височів скелет незавершеної будівлі, а щойно у 2012 році на цьому місці почали зводити новий об’єкт. Болеслав Стельмах у будинку з бетону та скла зберіг і експонував фрагмент нереалізованої конструкції, підтримуючи у цей спосіб неперервність розвитку цього місця. А сучасна будівля ЦЗК поза просторими залами для конференцій, практичних занять чи семінарів, пропонує мешканцям ще й зелений сад на даху з оглядовими терасами і пасікою, а також публічну площу.
Зішкребти нашарування
Picture display
standardowy (864px desktop)
Центр Онкології Люблінської Землі імені святого Яна з Дуклі (Centrum Onkologii Ziemi Lubelskiej im. św. Jana z Dukli), фото з преси, COZ/ https://cozl.eu
Picture image
uroczystosc_zakonczenia_rozbudowy_i_modernizacji_cozl_3.jpg
Образ Любліна формують не лише численні пам'ятки і не менш цікаві проєкти сучасності. Місто також змагається з проблемами, подібними до тих, що докучають іншим польським містам. Однією з них є суцільний рекламний хаос, а мандрівки містом щораз важче здійснювати через автомобілі, припарковані на кожному вільному клаптику землі. В 2015 році у Центрі Онкології Люблінської Землі було розпочато ремонт, внаслідок чого фасад будинку було пофарбовано дуже яскравими кольорами. Масивний будинок видно здалеку, він домінує над панорамою міста, в якій раніше було помітно більш привабливі об’єкти. Гостей міста лякає здеградований автовокзал, який перетворився у носія реклам (а якщо придивитися, то можна помітити, що він має цікаву і сучасну структуру). І навіть старанно відремонтований, надзвичайно ефектний залізничний вокзал у стилі необароко притьмарений хаотичним паркуванням. Місто Люблін має багато виняткових архітектурних перлин з різних епох, яких більше ніде не знайдете. Це місто, яке складається з різних нашарувань, кожен з них має свій характер і його варто роздивитися. Однак щоб усе це пізнати, треба спочатку подолати поверхневу поволоку, яка, зрештою, притаманна, більшості міст: балаган, просторовий хаос чи брак турботи про спільні місця.
Переклад: Ольга Мандрика