Люблін — місто багатошарове
Красиве Старе Місто, нетиповий замок, сучасний центр культури, побудований на 40-річних руїнах, авангардний мікрорайон, а водночас всюдисущі великоформатні реклами і пофарбована у разючі барви лікарня, яка височіє над містом. У Любліні можна пережити багато архітектурних і просторових несподіванок.
В цьому найбільшому на схід від Вісли польському місті сьогодні живе приблизно 340 тисяч осіб, а 20 відсотків з них — це студенти місцевих вищих шкіл. За рапортом Польського Економічного Інституту, Люблін є п’ятим найбільшим студентським містом в Польщі після Варшави, Кракова, Вроцлава і Познані. Водночас це одне з десяти польських міст, яке має престижний титул Пам’ятника Історії, а це свідчить про значну історичну цінність міста. Проте молоді люди, які визначають ритм життя історичного міста — це не єдиний парадокс, який формує сучасний Люблін, місто багатошарове.
Поетичні закамарки
Picture display
standardowy [760 px]
Вулиця До Фари (Ku Farze), Люблін, фот. Wojciech Pacewicz/PAP
До Любліна туристів приваблює туристична забудова, бо тутешнє Старе Місто є одним з наймальовничіших, а цю мальовничість воно завдячує нашаруванню забудови упродовж віків. Перші важливі будівлі на території люблінської «старувки» з’явилися у ХІІІ столітті: будівельний бум мав місце у 1317 році, коли Люблін отримав міські права. Як і у випадку багатьох тодішніх городищ, архітектурній переміні «допомогла» велика пожежа — в 70-х роках XVI століття знищену в пожежі середньовічну забудову замінили ренесансною. Купецьке місто розвивалося упродовж наступних років: в XVIІ столітті оборонні мури, щоб розширити міську територію (з них збереглися Краківська і Ґродська Брами, а також Готична Башта). Ще до Другої світової війни на цій території проводили реставраційні роботи. 70 відсотків Старого Міста в Любліні — це автентична історична забудова, а це виняток у гроні польських міст, знищених під час Другої світової війни. Саме у результаті довгих і природних процесів розвитку міського осередку могли з’явитися такі мальовничі закутки цієї частини міста, як Вулиця До Фари (Ulica Ku Farze) або Провулок Гартвіґів (Zaułek Hartwigów).
Picture display
standardowy [760 px]
Фарна площа в Любліні, фот. Wojciech Kozioł/Forum
Незвичайним місцем найстарішого кварталу Любліна є Фарна Площа, утворена в 40-х роках ХІХ століття, коли в цьому місці розібрали фарний костел Архангела Михаїла з ХІІІ століття. Перша важлива будівля в місті, костел, зведений у готичному стилі, було розібрано, бо він втратив значення з огляду на близьке сусідство з катедрою і почав руйнуватися, а в період поділів Польщі не було фінансів на ремонт. Фундаменти середньовічної святині археологи відкопали і дослідили ще в 30-х роках ХХ століття, а в 2002 році їх експонували та освітлили, повертаючи місту цю пам'ятку минулого, а водночас перетворюючи її у незвичайний публічний простір.
Забуті сусіди
Picture display
standardowy [760 px]
Провулок Панаса в Любліні, фот. Rafał Michałowski/AG
Старе Місто в Любліні також має свої рани, події, пам'ять про які почали повертати щойно недавно. Найтрагічніші з них трапилися під час Другої світової війни, коли з території міста зник єврейський квартал на Підзамчі. Хоча у 1939 році євреї становили третину мешканців міста, то через кілька років німці вимордували більшість з них (найбільше було знищено у Белжці), водночас зрівнюючи зі землею забудову Підзамча. Після Другої світової війни тут вирішено побудувати нові будинки. Біля підніжжя Люблінського замку виникла напівкругла площа (яка досі виконує функцію паркувального майданчика), оточена будинками у староміському стилі. Незначні сліди єврейського кварталу можна сьогодні знайти на вулицях Любартовській, Ковальській, Фурманській та Цирульній.
Picture display
standardowy [760 px]
Королівський Замок в Любліні (тепер — Люблінський музей), фот. Marek Bazak/East News
Над територією Старого Міста височіє замок. Хоча наявність цього типу об’єктів у місті зі стародавньою історією не є чимось незвичним, люблінський красень не схожий на типові замки. Його ефектний фасад, звінчаний кренеляжем, а також широка брама, оздоблена двома топірцями — це ефект перебудови, яка відбулася в 20-х роках ХІХ століття. Хоча на замковому пагорбі просторий оборонний об’єкт був уже у ХІІІ столітті (пізніше його розбудували спочатку в готичному стилі, а потім — у ренесансному) і довго виконував важливу роль. Однак після знищення під час шведського потопу замок вже не повернувся до колишнього розквіту і почав руйнуватися. Навіть було прийнято рішення розібрати його, однак у 1823–1826 роках вирішили перебудувати для потреб в’язниці. Витриманий у неготичному стилі, він не залишив доброго сліду в історії: незабаром після побудови став місцем утримання учасників Січневого повстання, пізніше — революціонерів: у міжвоєнні роки сюди потрапляли комуністичні діячі, під час війни — члени руху опору. В 1944–1954 роках Служба Безпеки організувала тут винятково суворе ув’язнення для політичної опозиції, де було виконано чимало вироків смерті. Щойно в 1957 році замок отримав нову функцію: став осередком Державного Музею, котрий крім колекції скульптур чи малярства (наприклад, тут можна побачити картину Яна Матейка «Люблінська Унія»), має цінну колекцію монет і медалей, а також військових пам'яток. Під час перебудови замку в ХІХ столітті в його нове крило вкомпонували готичну вежу і давню замкову каплицю. Вже наприкінці ХІХ століття під шаром фарби в каплиці віднайшли цінні візантійсько-руські розписи XV століття: кропіткий процес їх досліджень і реставрації тривав з 70-х до 90-х років минулого століття. Сьогодні вони є однією з найцінніших пам'яток середньовічного мистецтва у Польщі.
Краєвид, не будинок
Picture display
standardowy [760 px]
Пам'ятник Боротьби і Мучеництва на Майданку (Люблін), фот. Sławomir Olzacki/Forum
Хоча не всі сторінки історії Любліна вже відкриті і вшановані, болісне воєнне минуле міста у 1960-х роках знайшло монументальне увіковічення. У 1969 році на місці гітлерівського концтабору на Майданку було зведено Пам'ятник Боротьби і Мучеництва, у склад котрого увійшли давні табірні забудови, а також просторово-скульптурна композиція, авторами якої є архітектор і скульптор Віктор Толкін та конструктор Януш Дембек. Її відкриває абстрактний пам’ятник-брама, за ним простягається так звана Дорога Честі і Пам'яті, яка веде до Мавзолею, потужного бетонного купола, в якому опинився прах жертв з крематорію, що колись існував тут. Цей монументальний пам’ятник оздоблений промовистим написом: «Наша доля вам пересторогою».
Picture display
standardowy [760 px]
Кампус університету Марії Склодовської-Кюрі, названий Студентським районом, фот. Jakub Orzechowski/AG
Незвичайна, але й трагічна історія Любліна — це важливий, але не єдиний шар міста. Сучасний шар життя Любліна — студентське життя. Перший навчальний заклад у Любліні виник у XVII столітті, а опікувалися ним домініканці, однак найстаршим постійним навчальним закладом є Люблінський Католицький Університет, заснований 1918 року. В 1944 році було створено Університет Марії Склодовської-Кюрі, зі структури якого в наступні десятиліття сформувалися Медичний та Природничий Університети, а від 1953 року в місті також діє Люблінська Політехніка. З архітектурного огляду вирізняється Університет Марії Склодовської-Кюрі, для якого ще 1948 року було спроєктовано просторий кампус. Студентське містечко досі розбудовується, завдяки цьому серед його будівель можна знайти чимало стилістичних «шарів» — від масивного соцреалізму, через модерні будівлі з будівельних напівфабрикатів аж до цілком сучасних скляних будинків. Є ще щось, що виділяє це місце. Це мережа кладок, які поєднують найважливіші будівлі кампусу. Однак сьогодні ці «піднебесні тротуари» вже руйнуються, тим-то пішоходи не можуть ними скористатися. А саме тепер вони були б доречними, бо територія університету страшенно деградує через автомобілі, які паркують всюди, в тому числі і на тротуарах, і на газонах.
Неперервність простору й історії
Picture display
standardowy [760 px]
Мікрорайон Словацького в Любліні, проєкт Оскара і Зофії Гансенів (Oskar i Zofia Hansen), фот. Jakub Orzechowski/AG
Післявоєнне півстоліття і бажання пошуку відповідей на проблеми, котрими переймалося тодішнє суспільство, залишило в Любліні ще один слід. Це мікрорайон імені Юліуша Словацького, який у 1960-х роках спроєктували Зофія і Оскар Гансени. Один зі семи мікрорайонів, збудовані Люблінською Спілкою Мешканців (більшість отримала імена письменників і поетів) — це втілення утопічної візії Гансенів, котрі шукали найкращу форму для житлових комплексів. Люблінський мікрорайон базується на ідеї Лінеарної Безперервної Системи, яку створив Оскар Гансен і де є довгі ряди забудови, а для кожного з них призначено іншу функцію. В мікрорайоні це помітно у формі довгих вигнутих блоків, які є визначальними на території, де також видно менші будинки, а також спільний простір, дитячі майданчики, зелені насадження (Гансен передбачив тут навіть пленерний театр). Цей простір, придуманий як гуманістичний, відкритий, безпечний, доповнює комплекс одно-двоповерхових торгівельно-обслуговувальних павільйонів, яким архітектори надали експресивної форми з допомогою ламаних дахів.
Picture display
standardowy [760 px]
Центр Зустрічі Культур у Любліні, проєкт Болеслава Стельмаха, фот. Łukasz Borkowski
У пошуку багатьох нашарувань, з яких складається Люблін, варто вирушити також до Центру Зустрічі Культур (ЦЗК), бо його помітно неозброєним оком. Будівля, яку спроєктував Болеслав Стельмах, постала на місці будівлі театру, що його почали зводити в 70-х роках, але так ніколи й не завершили. Упродовж чотирьох декад в центрі міста пострахом височів скелет незавершеної будівлі, а щойно у 2012 році на цьому місці почали зводити новий об’єкт. Болеслав Стельмах у будинку з бетону та скла зберіг і експонував фрагмент нереалізованої конструкції, підтримуючи у цей спосіб неперервність розвитку цього місця. А сучасна будівля ЦЗК поза просторими залами для конференцій, практичних занять чи семінарів, пропонує мешканцям ще й зелений сад на даху з оглядовими терасами і пасікою, а також публічну площу.
Зішкребти нашарування
Picture display
standardowy [760 px]
Центр Онкології Люблінської Землі імені святого Яна з Дуклі (Centrum Onkologii Ziemi Lubelskiej im. św. Jana z Dukli), фото з преси, COZ/ https://cozl.eu
Образ Любліна формують не лише численні пам'ятки і не менш цікаві проєкти сучасності. Місто також змагається з проблемами, подібними до тих, що докучають іншим польським містам. Однією з них є суцільний рекламний хаос, а мандрівки містом щораз важче здійснювати через автомобілі, припарковані на кожному вільному клаптику землі. В 2015 році у Центрі Онкології Люблінської Землі було розпочато ремонт, внаслідок чого фасад будинку було пофарбовано дуже яскравими кольорами. Масивний будинок видно здалеку, він домінує над панорамою міста, в якій раніше було помітно більш привабливі об’єкти. Гостей міста лякає здеградований автовокзал, який перетворився у носія реклам (а якщо придивитися, то можна помітити, що він має цікаву і сучасну структуру). І навіть старанно відремонтований, надзвичайно ефектний залізничний вокзал у стилі необароко притьмарений хаотичним паркуванням. Місто Люблін має багато виняткових архітектурних перлин з різних епох, яких більше ніде не знайдете. Це місто, яке складається з різних нашарувань, кожен з них має свій характер і його варто роздивитися. Однак щоб усе це пізнати, треба спочатку подолати поверхневу поволоку, яка, зрештою, притаманна, більшості міст: балаган, просторовий хаос чи брак турботи про спільні місця.
Переклад: Ольга Мандрика
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]