Кшиштоф Дубєль: «Вуличний театр, мабуть, такий же старий, як і сама людина»
Розмовляємо з керівником польсько-українського культурного проєкту «Ciesz się teatrem ulicznym», досвідченим театральним менеджером Кшиштофом Дубєлем про особливості вуличного театру, українсько-польську співпрацю й виклики війни.
Пане Кшиштофе, ви роками приближуєте український театр польському глядачеві. Що вас у ньому особливо зацікавило і стало поштовхом до такої діяльності?
Існує поширена думка, що все відбувається волею випадку. Можу це підтвердити на своєму прикладі. Отже, 30 років тому в Культурно-мистецькому центрі НаУКМА актор, режисер, академічний викладач і творець першого в Україні вуличного театру Ататолій Петров організував конференцію про мистецтво вуличного театру. Я тоді був заступником директора Театру імені Ципріана-Каміля Норвіда в Єленій Ґурі, польській колисці вуличного театру, і мій керівник Єжи Зонь, який зараз є директором театру KTO в Кракові, відрядив мене до Києва на цю конференцію. Популяризація вуличного театру як повноцінного напряму театрального мистецтва серед київських театрознавців була непростою. На початку 1990-х років академічна модель театру була досить поширеною у Східній Європі й за цією моделлю вуличний театр знаходився не при дворі Мельпомени. Проте мені надзвичайно пощастило, оскільки Здзіслав Гейдук, співзасновник і директор Театру 77 у Лодзі, одного із найважливіших і найчастіше нагороджуваних альтернативних театрів 1970-1980-их років у Польщі, відіграв подібну роль як популяризатор альтернативного театру. Разом нам вдалося вийти з цієї незручної ситуації, хоча відверто сумніваюся, чи могли би ми тоді переконати могилянських театралів звернути особливу увагу на вуличний театр. Проте нам вдалося зав’язати знайомства, згодом дружбу та подальшу багаторічну співпрацю. Також існував природний інтерес до вистав українського театру, який ми вже систематично запрошували на польські фестивалі. Вінцем тогочасної співпраці стала монументальна вистава театру КТО під назвою «Мазепа» режисера Єжи Зоня. До участі у виставі були запрошені актори Київського експериментального театру та Львівського театру «Воскресіння».
Picture display
standardowy [760 px]
Кшиштоф Дубєль, фот. з приватного архіву Кшиштофа Дубєля
Що відтоді змінилось?
Починаючи з 1990 року, протягом двох десятиліть наше життя в Польщі було розшарпаним процесами, що виникли в результаті трансформації політичної та соціальної системи, міжнародної політики. Театр це дуже виразно відчував не лише в економічному аспекті. Рухнули всі існуючі канони, справжні, а також «проголошені» авторитети. Зняли цензуру, а з її відходом зник текст, що містив натяки. Було втрачено весь арсенал знаків, засобів вираження, ідей, які становили основу і канву театральних вистав. У театр прийшло нове покоління, озброєне принципами постмодернізму, започаткувало процес розриву з існуючим театром і мистцями минулої доби.
Український театр у багатьох сферах, можливо, дещо пізніше за наш, вийшов на подібні поля трансформації і, до того ж, на мою думку, зіткнувся з більш серйозними викликами, безпосередньо пов’язаними з періодом розбудови інституту незалежної держави. Після прийняття декларації про незалежність особливою увагою була оточена розбудова національної ідентичності. Необтяжені структурною залежністю від апарату бюрократичного нагляду, українські театри тягнулися до творів маловідомих у Польщі вітчизняних авторів (Марка Кропивницького, Івана Котляревського, Олександра Олеся, Михайла Старицького), що не сприяло ринковому успіху для гостьових постановок у польського глядача.
У Польщі нам вдалося з успіхом показати вистави Станіслава Мойсеєва, поставлені в Київському національному академічному Молодому театрі чи згодом у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Тріумфально виступив на польській сцені «Йов» Кароля Войтили в експериментальній формі Ярослава Федоришина та Львівського академічного духовного театру «Воскресіння». Заслуговують на увагу «Щоденники Майдану» Наталії Ворожбит за драматичними подіями у Києві, в режисурі Андрія Майя.
Picture display
standardowy [760 px]
«Йов» Кароля Войтили Львівського академічного духовного театру «Воскресіння», фот. Robert Kwiatek
Вуличний театр є особливим вашим зацікавленням. Які переваги має ця форма театрального мистецтва і, що поєднує польських та українських представників цього напряму?
Якщо сприймати театр як вид суспільної комунікації, то вуличний театр можна використовувати для передачі простих повідомлень. Може також служити для демонстрування різноманітних надзвичайних умінь. Він найкраще надається для провокування дискусії та діалогу між акторами та глядачами. Вуличний театр, мабуть, такий же старий, як і сама людина. Його ранні форми, відомі сьогодні, об’єднують давньоримську комедію, середньовічну літургійну драму, Commedia dell’arte, карнавал, чи Nukkad Natak (індійський вуличний театр). Вуличний театр — це мистецтво контакту. Загальновідомо, що мистецтво, емоції, основні людські цінності не замикаються в музеях, галереях, культурних центрах і театрах, а існують поруч із людиною. Театр для випадкового глядача, вуличного перехожого, використовуючи просту мову жестів, універсальний знак, гарантує порозуміння та відчуття спільноти. Ці дві цінності поєднують воєдино новітні тенденції світового театру. Вони були присутні в теоріях Крейга і Клоделя, дослідженнях театру Барби, Брука, Ґротовського.
Я вже 35 років стежу за вуличним театром. Раніше, завдяки моїй роботі в Театрі КТО до 2005 року, тепер уже з менеджерської переспективи, я мав можливість дуже уважно спостерігати за цим явищем на різних континентах. Разом із мінливими потребами та загальним доступом до технологічних рішень створювалися величезні, вражаючі шоу просто неба. Змінився стиль деяких вистав, скоротилася оповідь, з'явилася дослівність, надокучливість, іноді слабка імпровізація. А поряд є театри, які в більшості здатні метафорично творити з допомогою музики, яка у свій спосіб є рівноправною учасницею дійства, стимулюють уяву та спонукають до роздумів та рефлексій. Такими є й українські артисти. Силу послання визначає артистизм актора, високе володіння ремеслом, фізична підготовленість і, як у випадку з акторами театру «Воскресіння», чудове володіння майстернею драматичного актора. Наші вистави граються без тексту, а в різний час дня та ночі вони набувають видовищності та можуть викликати надзвичайно сильні емоції.
Picture display
standardowy [760 px]
«Циркові кольори» театру «Вуаля», фот. Joanna Wypior
Якою є актуальна співпраця і чи вважаєте ви, що цей трагічний для України час російської війни, якби це парадоксально не було, дав багато можливостей показати світові свою культуру, театр? Скажіть, де найближчим часом чекати українських акторів на польських театральних майданчиках?
З 2003 року я співпрацюю з Львівським академічним театром «Воскресіння», вуличні вистави якого нам вдалося представити в багатьох країнах світу. Зокрема, в Південній Кореї, на кордоні Ірану та Іраку, в Тайвані. Я звернув увагу, що сприйняття тієї самої вистави в різних культурно-релігійних середовищах, підтверджує схожість людської природи та вразливості до представленого змісту. І хоча би з цієї причини, повторюсь, через очевидну схожість рис — я не можу зрозуміти причини взаємного нерозуміння, крайнім прикладом якого є війна. Неможливо передбачити, повторюючи за моїм улюбленим полемістом Екклезіастом: «...не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!» (Екклезіаст 8, 17), які будуть цивілізаційні наслідки війни, не кажучи вже про її вплив на мистецтво. Неймовірно видовищні виступи українських вуличних театрів, які ми презентували минулого року в Польщі, були насамперед можливістю висловити солідарність з Україною. Були сльози зворушення артистів і бурхливі нескінченні оплески глядачів. Ми дуже вдячні за весь цей досвід. Війна щодня приносить Україні руйнування та страждання. Проте ми теж навчилися працювати в суворому режимі. Наразі українські театри, які з нами співпрацюють, у зв’язку з забороною виїзду за кордон для чоловіків 18-60 років, підготували заміни, де це можливо. Однак більшість назв на паузі. У найближчоу літньому сезоні ми зіграємо — що мені дуже припало до душі — виставу театру «Воскресіння» за сценарієм Ярослава Федоришина «Сни за кобзарем» (польська назва «Ukraina. Testament Szewczenki»). Видовище, яке показує драматичні переживання та постійне прагнення незалежності укрпїнського народу, побачать молдовські глядачі на фестивалі BITEI, організованому Національним театром імені Ежена Йонеско в Кишиневі, MITEM V4 у Вишеграді в Угорщині, а також на відомих польських фестивалях: WALIZKA в Ломжі, LA STRADA в Каліші, FETA в Ґданську, CK AGORA у Вроцлаві. У планах є показ вистави «Це все через неї» із зіркою українського театру і кіно Риммою Зюбіною.
Picture display
standardowy [760 px]
Поклони й овації на завершення вистави театру «Воскресіння» за сценарієм Ярослава Федоришина «Сни за кобзарем, фот. Marcin Kazmieruk
Війна все змінила. Наші театри-партнери, незважаючи на ракетні атаки, перебої в електропостачанні, продовжують грати свої вистави і хоча ще зарано прогнозувати, коли саме ситуація дозволить відновити нормальну роботу, ми починаємо готуватися до наступних гастролей.
Кшиштоф Дубєль — керівник польсько-українського культурного проєкту «Ciesz się teatrem ulicznym». Сертифікований менеджер культури, продюсер, промоутер, директор. Стипендіат Інституту міжнародної освіти «Arts International» у Нью-Йорку, стажист Actors Theatre у Луїсвіллі, Кентуккі (США). Почесний член Британського королівського легіону в Шотландії (Інвернесс). У 1989-1992 роках — адміністративний директор, а в 1992-1995 роках — генеральний директор Театру ім. Кипріяна Норвіда в Єленій Ґурі. У період 1989-1995 років — організаційний директор Міжнародних фестивалів вуличного театру в Єленій Ґурі; у 1990-2008 роках — директор Міжнародних фестивалів вуличного театру в Єдліна-Здруй; 1995-2005 роках — співавтор і актор Театру KTO у Кракові. 1999-2003 роках — менеджер з маркетингу Театру Bagatela в Кракові; У 2005-2011 роках — менеджер з маркетингу Театру імені Юліуша Словацького у Кракові; 2003 — cпівавтор створення Краківського театру Varietes, 2011-2013 роках — головний координатор європейського проєкту в Кракові. У 2014 -2016 роках — уповноважений директора Театру імені Юліуша Словацького у Кракові з питань маркетингу та соціальних комунікацій, а у 2016-2018 роках — тур-менеджер ювілейного проєкту під назвою «Wędrowanie» Театру STU в Кракові, 2020-2021 роках — уповноважений директора Театру Scena STU. З 2003 року роках — менеджер львівського театру «Воскресіння» та продюсер київських вуличних театрів КЕТ, Highlights та Vuala.
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]