Перші гастрономічно-бенкетні нововведення королева започаткувала влітку 1518 року. Боні було 24 роки, коли її посватав удвічі старший Сиґізмунд. Дорогу нареченій польського короля вкрили килимами і квітами, а почесний ескорт від Сиґізмунда налічував 10 тисяч шляхтичів. Принцесу ж супроводжували численні майстри і… кухарі. Сучасник тих подій стверджував:
В майбутньому, завдяки королеві, краківський двір став істинним центром гуманізму, де поряд з латиною звучала італійська мова, і величезна кількість італійських художників, вчених, купців, ремісників приїздила до Польщі.
«Королева Бона» (Królowa Bona) — польський історичний серіал режисера Януша Маєвського, який транслювала Telewizja Polska з 24 грудня 1980 року по 24 травня 1981 року.
Нову гастрономічну моду виразно продемонстровали вже на весільному бенкеті Бони й Сиґізмунда. Процитуємо за Марією Богуцькою меню бенкету, видане в Неаполі з нагоди весілля:
25 страв подавали в такому порядку: арахісова нуга з вершковим сиром, прикрашена мармеладом та різноманітними фруктовими консервами; м'ясний холодець з листям салату; шматок м’яса з білим соусом і гірчицею; запечені голубці; ростбіф з винним або оцтовим соусом на вибір; листкове тісто з начинкою з сиру; оленина, приготована з угорськими спеціями; м'ясні котлети; павичі, тушковані у власному соусі; флорентійське печиво; печеня з оленини з білими варениками; м'ясний холодець; гострий перцевий суп, який вважається «польською стравою»; запечені фазани; солодкий іспанський сирний пиріг; каплуни, фаршировані салом; м'ясний холодець в спеціальних каструлях; кролики у власному соусі; «гуанті» – неаполітанська весільна страва з листкового тіста з солодкою начинкою, приготована з додаванням меду та цукру; куріпки з невеликими кислими яблуками і варенням з айви; печиво «рисовий бублик» і пласке фаршироване печиво на всіх столах, а на почесному столі — смажені каштани; і наостанок «неволе» – ніжний неаполітанський торт, посипаний цукром. До страв подавали вино – біле та червоне, а також біле вино, зварене з медом і прянощами. Слуги роздали рожеву воду для миття рук і вишиті рушники.
Шлюбний вінок королеви Бони, експонат з виставки «Панувати і засліплювати» у Королівському замку у Варшаві, фот. Королівський замок у Варшаві
Подача такого меню до весільного королівського столу не викликала ентузіазму. Це була надто витончена кухня. У цій кухні не було гір м’яса, хоча вона й не була вегетаріанською. Цей бенкет став противагою традиційній шляхетській їжі: величезна кількість м’яса (свинина, яловичина, баранина, зубрятина), соуси з сливового джему або вишні, відгодовані каплуни, качки; вареники, гриби, кльоцки.
Вершиною «гастрономічного злочину» став салат. Відтепер, до столу у Вавелі подавали цибулю-порей, сельдерей, цвітну капусту, артишоки, стручкову квасолю, броколі, фенхель, кольрабі, салат і шпинат. Традиційна шляхетська кухня збагатилася лимонами, інжиром, оливками, апельсинами, родзинками, мигдалем. В сучасній польській мові з часу королеви Бони зберігся термін «влощизна» (włoszczyzna, włochy – «італійці», «італійщина») – набір овочів для супу або салату. Це призвело до жартів про те, що «італійці їдять тонко» та постійних нарікань придворної шляхти на нововведення. Здобув поширення анекдот про шляхтича, який пришвидшив своє повернення із закордонної подорожі, пояснюючи це страхом, що: «взимку його нагодують сіном, а влітку дадуть траву».
Попри первинне несприйняття, сповідувана королевою Боною гастрономічна мода цілком відповідала ренесансному канону, що базувався на ідеях римського кулінара і «чревоугодника» Марка Гавія Апіція (І ст. н. е.), засадами якого були: баланс, гармонія, пропорція, чітка послідовність. На відміну від середньовічних рецептур, коли продукти спершу розварювалися, потім просмажувалися, приправлялися гострими соусами, кухня доби Відродження сповідувала максимальну натуральність. Рецепти мусили бути «прозорими», підкреслювати смак продуктів у готовій страві так, щоб кожен міг визначити, що саме він споживає.
Увага Бони до організації бенкетів підтверджується фінансовими звітами: в 1539 році витрати на харчування двору короля склали 4000 флоринів, тоді як свита королеви за аналогічний період витратила 6000 флоринів.
Зміни відбулися в структурі й змісті меню. Головним принципом приготування стало «збереження індивідуальних якостей продукту в готовій страві». Гарнір відділили від основної страви, з’явилося поняття «салат». Віталося використання місцевих сезонних продуктів, до раціону включили різноманітні трави, овочі і фрукти. Згодом реабілітували дешеві страви і продукти, які раніше на королівські столи не подавалися. Встановлювалася чітка послідовність в подачі страв, а солоні страви відділили від солодких. Зрештою, стало обов’язковим правилом завершувати трапезу різноманітними десертами, морозивом, фруктами в сиропі або лікерами.
Навряд чи можна це назвати «гастрономічною традицією», однак деякі дослідники появу в Польщі й Литві отрут вважають «заслугою» саме Бони.
Королеві-італійці також приписують впровадження двозубчастої виделки, яку вона, наслідуючи італійські монарші двори, спробувала запровадити в Кракові (фактичне поширення виделки на землях Речі Посполитої відбулося вже в XVII столітті). Парадоксально, але улюблені страви Бони здобули популярності на берегах Вісли і навіть «кресах» теж значно пізніше – аж за двісті років.
