Підготовка до цього проєкту почалася ще у 2024 році, – розповіла завідувачка відділу науково-дослідної роботи київського музею Галина Алавердова. Але в цьому були й свої переваги – музейники мали можливість по-справжньому заглибитися в польське мистецтво і навіть зробити певні відкриття.
Варвара Шолян: Розкажіть, будь ласка, з чого все почалося?
Галина Алавердова: Все відбувалося дуже повільно – домовленості, перемовини, обговорення. Я два роки працювала з переліками, з каталогами, обробляла наукові матеріали. У мене стояв стос книжок майже до стелі, зокрема і Польський інститут допоміг знайти книгу, якої ніде більше не було. Дуже допомогла давня дружба з мистецтвознавицею Олександрою Пеліховською, яка мешкає у Польщі і займається саме творчістю Вільгельма Котарбінського.
Ідея показати польських митців саме у Польщі частково була пов’язана і з прагненням подбати про музейні експонати в умовах воєнного стану. За словами Галини Алавердової, ті співпрацівники Київської картинної галереї, які виїздили до Польщі через початок повномасштабного вторгнення РФ, не полишали музейної справи, з’ясовували, як можна представити українські експонати в польському культурному просторі. Зокрема, цим опікувалась заступниця генерального директора з наукової роботи музею Анастасія Коваленко.
Отже, ідея показати польських митців у Польщі була також пов’язана з безпекою експонатів.
Для нас виставки за кордоном були ще й способом евакуації. Дві виставки ми возили в Швейцарію, в Базель і в Женеву. А у 2024 році я дістала всі музейні паспорти, склала списки всього, що в нас є з польського мистецтва, і всі польські художники, які були представлені в нас, взяли участь у краківській виставці.
До експозиції у Кракові увійшли 33 роботи дев’яти польських митців ХІХ – першої половини ХХ століття – Генрика Семірадського, Олександра Орловського, Стефана Бакаловича, Яна Цьонглінського, Леона Вичулковського, Станіслава Жуковського, Леона Ковальського, Мар’яна Стронського і, звісно ж, Вільгельма Котарбінського. Постать Котарбінського стала наріжним каменем всієї експозиції – невипадково саме його «Сатир» прикрашає обкладинку музейного каталогу.