На кількох світлинах Мауриція Боймера зафіксований чоловік у лахмітті, з сивим волоссям та довгою бородою. Це жебрак Янко Покутник, про якого, здається, у ті часи знали усі. Янко був безхатченком, якого любили та поважали мешканці і гості міста. Заліщикам чоловік додавав колориту. До Першої світової війни він оселився поблизу греко-католицького храму, а згодом – поряд із костелом Святого Станіслава. Ходив завжди одягнений у лахміття, від будь-якого одягу, що йому давали, відмовлявся. А якщо й приймав у дар, то спершу одежину рвав на шматки, зв’язував шнурівками, а потім накидав на себе. Начебто таким чином хотів викликати до себе більше жалості. Харчувався за рахунок милостині. При собі у нього завжди був клунок рваного одягу.
Ця загадкова постать не належала до найбалакучіших людей курортного містечка. Існує три версії щодо минулого чоловіка. Згідно з розповіддю Юзефа Юзви, опублікованою журналом Cracovia Leopolis, чоловік походив з Буковини і, як розповідали, у молодості вбив свою матір. Вважав свій незвичний спосіб життя розплатою за власні вчинки. Інші свідчення походять з міжвоєнних газет. У статті газети Gazeta Świąteczna від 13 вересня 1931 року писали:
Янко Покутник убив свого батька в юності. Суд засудив його до тривалого тюремного ув'язнення. Коли вбивця відбув покарання, то почав добровільну покуту: продав свою землю і два будинки, а гроші віддав церкві. Відтепер він не має власності, дає милостиню церкві, а спить між стіною церкви і сусіднього будинку.
Ще одну версію висувала редакція Dziennik Białostocki. У статті «Каяття в коханні... Дивний Янко з Заліщиків» від 6 вересня 1936 року читаємо, що причиною того, що чоловік вів життя дивака, було розчарування в коханні. Ймовірним можна вважати його буковинське походження і той факт, що в молодості він не належав до бідних. Він знав румунську мову і розмовляв правильною польською, характерною для інтелігенції.
