На І Шопенівському конкурсі в 1927 році за суддівським столом сиділи переважно поляки; лише в останній день прослуховувань їх підтримав німецький піаніст Альфред Хоен (1887-1945) – легендарний виконавець «Баркарола фа-дієз мажор» та етюдів Шопена. До складу журі входили: Зигмунт Буткевич, директор Державної музичної консерваторії в Познані; Збігнєв Джевецький, професор Варшавської консерваторії; Пьотр Машинський, хормейстер, композитор, викладач, директор Співочих товариств; Генрик Мельцер, професор, ректор Варшавської консерваторії; Станіслав Нєвядомський і Зофія Рабцевіч – професори тієї ж вищої школи; Феліціян Шопський, Юзеф Шмідович та Єжи Журавлев – професори Вищої школи музики ім. Фридерика Шопена; Адам Вилежинський – директор музичної консерваторії. Головою був Вітольд Малішевський – директор Варшавського музичного товариства, професор і ректор Вищої школи музики ім. Фридерика Шопена (до речі, вчитель Вітольда Лютославського). Олександр Міхаловський брав участь у роботі журі, але після першого етапу відмовився від участі в конкурсі на знак протесту проти вибуття його студентки Марії Барувни.
Перелічені особи подбали про те, щоб твори Шопена виконувалися на належному рівні. Вони так би мовити охороняли спадщину Шопена. Група була цілком заслуженою: забута сьогодні Зофія Рабцевич, учениця Антонія Рубінштейна, була однією з найвидатніших піаністок і шопіністок свого часу. Натомість Юзеф Турчинський, учень Падеревського, успішний віртуоз, був відомий не лише як чудовий виконавець музики Шопена, а й як чудовий професор. Коли Падеревський почав редагувати твори Шопена, він обрав його своїм співробітником. Про неупередженість, кваліфікацію та почуття відповідальності журі красномовно говорить той факт, що переможцем І конкурсу став росіянин, а не поляк.
Оскільки Шопенівський конкурс був міжнародним, відкритим для піаністів з усього світу, склад журі також вирішили інтернаціоналізувати. Ініціатори конкурсу вважали, що іноземні члени журі зможуть дізнатися про польський канон виконання творів Шопена та популяризуватимуть його у своїх колах. До складу журі 2-го Конкурсу в 1932 році запросили іноземців, значно розширивши його склад. Окрім поляків (Збігнєв Джевецький, Юліуш Каден-Бандровський, Євгеніуш Моравський, Станіслав Невядомський, Зофія Рабцевич, Кароль Шимановський, Юзеф Шмідович, Юзеф Турчинський, Адам Венявський та Єжи Журавлев), до складу журі входили Йосиф Маркс, Моріс Равель, Річард Ресслер, Магда Тальяферро, Пол Вайнгартен і Карло Зеккі. Новим у регламенті стало те, що введено функцію заступника члена журі на випадок, якщо суддя захворів або не зміг оцінити учасників з інших причин. Цими заступниками були: Францішек Бжезінський – композитор і музичний критик, Маріан Домбровський – професор Вищої музичної школи та Роман Ясінський – професор Варшавської консерваторії.
До складу журі 3-го конкурсу 1937 року, окрім людей, які працювали в ньому раніше (Домбровський, Джевецький, Гьон, Моравський, Рабцевіч, Ресслер, Шмідович, Турчинський, Венявський і Журавлев), увійшли нові музиканти: Гвідо Агості, Вільгельм Бакгауз, Зофія Буцкевич, Імре Кері-Санто, Еміль Фрей, Лоріс Маргарітіс, Генрик Нойгауз, Марі Пантес, Ісідор Філіп, Люцина Робовська, Еміль Зауер, Паулс Шубертс, Імре Штефаняй, Андрей Стоянов, Стефан Следзінський і Болеслав Войтович.
Прізвища членів журі трьох довоєнних конкурсів – промовисте свідчення якості оцінювання. Серед них були піаністи-виконавці, піаністи-педагоги та музиканти, пов’язані з традицією Шопена і фортепіанною музикою (наприклад, деякі польські композитори). У ті часи дотримувалися саме таких критеріїв. Цікаво, що тоді велику увагу звертали на моральні принципи та норми професійної етики, а до звання члена журі ставилися з високою повагою.
Автор: Станіслав Дибовський
Текст взято з 12-го номера газети «Chopin Express», опублікованого з нагоди 16-го Міжнародного конкурсу піаністів ім. Фридерика Шопена.