Навчався у Польщі, в люблінському Університеті Марії Кюрі-Складовської. Студіював історичний туризм. Повернувся в Україну і почав більш ретельні дослідження. Часто шукає коріння саме полякам, родини яких у той чи інший час жили на Волині.
– Спочатку просто знаходив якісь імена похованих тут. А потім так вийшло, що побачив у соцмережах один проєкт, – пояснює.
Так постав Memorium. У вересні 2022 року Дортмундський міжнародний освітній центр за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини проводив історичний хакатон HistoryLab2022. Свої ідеї подавали учасники з України, Молдови, Німеччини та Польщі. Генеалог із Луцька запропонував опублікувати імена похованих на цьому цвинтарі. Створити простір, де ці імена можна буде знайти. Тут же він фіксує і спогади про меморіал, історії, пов'язані із його дорадянським чи радянським життям. Іноді ними діляться люди, які дізнаються про Memorium. Свідків шукає і сам. Частину історій дістає з архівів, з якими працює.
Йдеться про імена всіх, хто спочивав тут. Адже лише невелику частину останків рідні перепоховали на інших кладовищах. Дехто погоджувався на варіант, запропонований владою: останки не переносити, а імена викарбувати на плитах в іншій частині меморіалу. Якщо знати атмосферу того часу, можна зрозуміти, що навряд чи мали варіант не погодитися. Так робили з більш давніми похованнями. Тіла тих, чиїх родичів у Луцьку на ту пору не було (фактично, усіх поляків уже змусили виїхати з цих теренів), лишилися в землі. Знищені й численні унікальні пам’ятники, що стояли на місці поховань.
Ґрунтом та камінням, вивезеними з цвинтаря, цинічно трамбували місце для університетського стадіону, що поруч. Про це згадують тодішні студенти педучилища, яких збирали впорядковувати територію майбутнього меморіалу.
– Надавши імена, може, вийде оживити цей цвинтар. Оживити у пам’яті людей, – каже Артур Альошин. – Ходимо з вами прахом якогось Януша. Може, він був поганий. Може, – хороший. Але факт – він тут лежить, і його нащадки ніколи не зможуть прийти і запалити на цій могилі свічку. Мені боляче. Я вважаю, що в 21 столітті ми маємо глибше розуміти (і особливо зараз, коли бачимо війну) цінність цих місць.
Повернути імена вдається завдяки роботі з метричними книгами з Головного архіву давніх актів у Варшаві, Волинського обласного архіву, документів РАЦСу та інших джерел. Наразі у цьому переліку вже майже 2984 імені. Робота триває.
«Пам'ятай про Вічність»
До 1977-го вхід на останній міський католицький некрополь був навпроти старої цвинтарної каплиці. Похоронна процесія йшла через широку браму. Поруч стояла дзвіниця. Ні від брами, ні від дзвіниці, ні від муру, яким був обнесений цвинтар, нічого не залишилося.