Хоча литовський хлодник, безперечно, найпопулярніший, це далеко не єдиний холодний суп.
Існує ціла категорія таких страв, яка, хоч і сприймається неоднозначно, становить важливу частину нашої кулінарної спадщини, – ягідні супи, деякі з яких подавали й досі подають холодними. У книжці Яна Шиттлера Kucharz dobrze usposobiony можна знайти рецепт хлодника з малини або лісових суниць: ягоди розтирають, змішують зі сметаною та вином, попередньо провареним із цукром, і подають із ніжною меренгою (на кшталт тієї, що використовується в десерті «плавучий острів»). У Вінцентини Завадської знаходимо схожий рецепт ягідного хлодника – з малини, полуниці, червоних порічок або лісових суниць, із вершками та меренгами, – а також окремий рецепт чорничного хлодника на червоному вині, який подають із грінками.
Чорничний суп донині залишається традиційною стравою Підкарпаття: ягоди проварюють із цукром, а сік загущують борошном; суп можна подавати гарячим або холодним – із широкою домашньою локшиною. Вишневий суп – який також подають як гарячим, так і холодним, часто з картопляним пюре, – був улюбленою літньою стравою фабричних робітників і швачок із Лодзі. У спекотні дні колись був популярним і полуничний хлодник. Сьогодні ж сама думка про солодкий фруктовий суп із локшиною чи картоплею у більшості людей здатна викликати відразу. Ці страви, можливо, вже вийшли з моди, однак їх варто зберігати – і як своєрідну частину нашої кулінарної історії, і як джерело натхнення. Візьмімо хоча б рецепт jagodnika – пікантного чорничного хлодника, – який кілька років тому опублікував кухар та інфлюенсер Томек Чайковський, відомий в інтернеті як Magiczny Składnik (Магічний складник). До традиційного бурякового хлодника він додав чорничне пюре та жменю запечених чорниць, створивши страву, яка виявилася напрочуд смачною, ефектно виглядає і водночас поєднує дві головні традиції польських холодних супів.
