Зараз Ірина Даневська працює над трилогією про князів Вишневецьких. Це іменитий магнатський рід, який вершив історію в ті часи. Перша книга – «Єремія Вишневецький» – вже побачила світ у видавництві «Темпора» (2025), а перша презентація знаково відбулася в Лубнах, де народився герой книжки, і була приурочена до 1037-ої річниці міста. Авторка говорить:
Вирішила розповісти історію сходження до влади української князівської династії Вишневецьких, яка винятково важлива в українській минувшині. Адже серед її представників був король Речі Посполитої, двоє князів займали найвищу сенаторську посаду в Короні як каштеляни Кракова, один – найвищу сенаторську посаду в Литві (як воєвода віленський), семеро були воєводами, двоє – каштелянами, а ще двоє – великими гетьманами. Місцезнаходження родових маєтків Вишневецьких на Волині, Київщині, Брацлавщині та Лівобережній Україні, тобто на кордоні з Московією та на татарських шляхах зробило князів природними оборонцями пограниччя, відтак, знавцями військової справи і господарниками, що активно освоювали спустошені війнами й ординськими набігами терени. Героями обрала найяскравіших «зірок», захопливий життєпис котрих зумів зацікавити мене, авторку, отже, точно зацікавить читача.
Попри те, що постать Єремії Вишневецького у загальній уяві тісно пов’язана з подіями Хмельниччини, в книжці письменниця обмежує свою розповідь лише дев’ятьма роками життя князя (1632-1641), які в анотації названі «становчими». Чи випадково? Даневська відповідає:
Ні, не випадково. Це був важкий період в історії Речі Посполитої – безкоролів’я, війна з Московією, вторгнення османського війська на Поділля, козацькі повстання. Головному герою, тобто князю Єремії доводиться долати ці виклики у дуже молодому віці – йому на початку книги лише 20 років, і його життєвий шлях, попри князівське походження, не встелений килимами. Раннє сирітство, виховання у родині далекого родича, навіть власні маєтки доводиться повертати силою чи винахідливістю. І, звісно, виборювати особисте щастя, будувати кар’єру, захищати престиж свого роду. До того ж, левова частина книги писалася тяжкого 2022 року, як тут, описуючи варварства московитів у 17 столітті, не задуматися про циклічність історії?
Єремія Вишневецький – персонаж непростий, крутої вдачі, характерний, запевне, тому і цікавий, але в романі ми бачимо не тільки бурхливе життя аристократа, а й звичайних посполитих. Відчувається дух епохи, який авторка підкреслює характерними побутовими деталями і специфічною лексикою персонажів. Вона каже:
Для мене – це природний процес, відлуння роботи з першоджерелами. Мова – це голос епохи.
Чудово прописані також жіночі персонажі, інтриги та романтичні лінії. Є навіть одна достатньо відверта сцена групового сексу за участі князя. Читаєш і розумієш, що, напевне, трохи (та й зовсім не трохи насправді) інакше було у них тоді це влаштовано, інакший погляд на стосунки, шлюб, кохання. Письменниця говорить:
Чотири століття тому весілля могли зіграти і без кохання. Набагато більше важило майнове забезпечення молодих і соціальне становище їхніх родин, адже шлюб був доброю можливістю примножити статки та зав’язати вигідний політичний союз. Шлюби по любові серед представників вищої знаті були скоріше винятком, ніж правилом, тому описуючи романтичні стосунки князя Єремії з Гризельдою Замойською, на руку котрої претендували впливові суперники, я раділа за героїв, адже їхнє подружнє життя справді склалося щасливо. Так щастило далеко не усім, прикладом тому токсичні подружні стосунки князівни Олени з Вишневецьких та шляхтича Станіслава Варшицького, також описані в книжці. Цей шлюб мав тяжкі наслідки - психічні відхилення батька успадкував їхній син…
Наступними головними героями Ірини Даневської планованого циклу про князів Вишневецьких найпевніше стануть Дмитро, великий гетьман коронний, та Михайло, король Речі Посполитої, а головною інтригою – багаторічна ворожнеча обох Вишневецьких з наступником Михайла на престолі – Яном Собеським, що заледве не обернулася катастрофою для держави.