Єдиним виходом для польської держави були фундаментальні реформи. У 1764 році за підтримки російської цариці Катерини ІІ королем Польщі обрали Станіслава Августа Понятовського. Новий польський монарх був добре освіченим і усвідомлював крихкість держави, тому він намагався догодити різним групам польсько-литовської шляхти та своєму російському союзнику.
Його політика значно покращила економіку, культуру та науку, але через розбрат між магнатами не змогла запобігти Першому поділу Польщі, тому три сусідні держави, Російська імперія, Прусське королівство та Австрійська імперія Габсбургів, привласнили прилеглі до них території Речі Посполитої.
Останньою спробою провести необхідні державні реформи було ухвалення Конституції 3 травня 1791 року. Документ мав на меті відновити стосунки між королем і шляхтою, покласти край амбіційній анархії магнатів, утім ... це не зовсім спрацювало. Втрутилася Катерина ІІ, якій не сподобався напрямок реформ. За підтримки частини польсько-литовської знаті, вона силою поклала край реформаторським починанням короля, ввела війська і і здійснила другий поділ Речі Посполитої.
Вцілілі реформатори вирішили, що це їх останній шанс, і почали повстання під проводом ветерана Американської революції Тадеуша Костюшка. Підняте ними повстання стало актом великої хоробрості й відчаю, та з самого початку воно було приречене на провал. Переважаючі військові сили сусідніх держав жорстоко розправилися з повстанцями й розділили між собою залишки польської території під час третього її поділу. Тож у 1795 році Річ Посполита припинила своє існування.
5. Польща зникає з мап на 123 роки