Спочатку прихід нового року святкували в затишку садиб, на вечірках з пуншем і полюванням. Пишніші бали влаштовували під час карнавалу в багатих будинках аристократії. На початку ХХ століття на новорічних або, як їх називали, карнавальних балах, окрім польських страв не бракувало вишуканої французької кухні. Тож на столі мали бути фазани, лосось у майонезі, ростбіф, язик та шинка з холодцем, паштети із зайчатини, або по-французьки (їх називали страсбурзькими), смажені індики, дичина та дика птиця, галантини, складні соуси, салати, компоти, тістечка та багатоярусні торти, лимонади та алкогольні напої. Королева польської кухні ХІХ-го століття та авторка найпопулярніших кулінарних книг Люцина Чвєрчакевичова пригадувала також знаменитий черепаховий суп.
Маршал зневажає вишуканий стіл
Дичина, фот. East News
У міжвоєнний період мода на святкування приходу Нового року не зникла. Різні соціальні верстви святкували Новий рік відповідно до своїх матеріальних можливостей. Проте їжа завжди мала бути водночас вишуканою та поживною — щоби забезпечити гарну «основу» для вечірок до світанку.
Паштети, фот. Agnieszka Sadowska / Forum
Тому, як вказував довоєнний ілюстрований журнал для жінок «Bluszcz», поряд зі смаженим коропом чи щукою під соусом із хрону на столі могло опинитися також корейка косулі з італійською пастою та смородиновим желе, гаряча шинка з картопляним пюре та салатом із цикорію, або спеціально приготовані фазани, яких подавали в пір’ї. Невід’ємною частиною застілля були сири, торти, горіхи та сухофрукти, пунш, хрустики та пончики. Зранку подавали ситні традиційні страви: ароматний біґос з кількох видів м’яса, флячки з майораном по-краківськи чи по-варшавськи та телячий гуляш — усе це, до речі, тішить смакові рецептори і зараз.
Раки, фот. East News
Не можна було оминути увагою також закуски для розпалювання апетиту, які запивали горілкою: оселедці в майонезі, сардини, рольмопси, шпроти, анчоуси, копчену скумбрію, ряпушку, мариновані гриби, більш вишукані салати з раків і лобстерів, ікру, холодну гусятину або рулети з поросяти, які часто подавали на крихітних і дуже модних тоді тарталетках.
Президент Республіки Польща Іґнацій Мосціцький біля вбитого ведмедя, Іломня, 1932 рік, фот. Witold Pikiel / www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)
На відміну від маршала Юзефа Пілсудського, який був відомий своїм стриманим способом життя і не належав до грона гурманів, президент Іґнацій Мосціцький любив представницькі вечірки. Він організовував — у тому числі й на Новий рік — «буйні, шумні й пишні» бали для членів уряду, генералів і дипломатів. Іноді їм передували полювання. Відразу після полювання гостей пригощали біґосом і горілкою «старка», але під час самого балу подавали надзвичайно вишукані страви. Новорічні обіди організували також у Королівському замку у Варшаві. У 1934 році подані страви були настільки вишуканими та космополітичними, що це не залишилося непоміченим пресою, яка закликала, аби
великі обіди у великих польських домах мали ознаки національної кухні, аби вони базувалися на добірних місцевих продуктах, які таким чином здобували би заслужену славу... наприклад, ряпушка з Авґустівських озер, камбала та вугор, рідкісні види дичини..
Розкіш у Центральному Комітеті
Новорічна ніч, новорічний тост, 1976, фот. Jacek Barcz / Forum
Після Другої світової війни, на початку 1950-х років, за часів сталінізму, часто їжі не було взагалі, а натомість був голод, — пригадує прозаїк і сценарист Збіґнєв Кубіковський, чиї слова цитують Майя та Ян Лозінські в «Історії польського смаку». Проте, незважаючи на негаразди, про святкування Нового року не забували. Найважливіші заходи організовували в комітетах ПОРП та будинках культури. З іншого боку, з часом стало модно практично в кожному закладі праці влаштовувати розваги для співробітників (обов’язково з ведучим). Гостей частували м’ясною нарізкою, холодцем, борщем та біґосом. Алкоголю не цуралися, хіба що тепер це була просто чиста горілка.
Біґос, фот. Robert Haidinger / Anzenberger Agency / Forum
Натомість номенклатура не обов’язково харчувалася тим самим. Навпаки, «вони не збиралися розділяти з народом недоліки повоєнного життя», —читаємо в «Історії польського смаку». Як то кажуть, «робітничий клас їсть ікру, але вустами своїх видатних представників». Відразу після війни відбувалися пишні вечірки для вищих партійних діячів, а під час карнавалу влаштовували бали. У 1949 році Марія Домбровська згадувала в «Щоденниках», що урядові столи аж вгиналися під тягарем їжі:
..майонези, салати, шинки, свинячі та яловичі вирізки, а навколо жадібно об’їдається весь народний парнас. Шок був тим більший, бо ми, письменники, вже досить давно майже не їмо м’яса. Я з’їла, може, п’яту частину того, що мені подали, і все одно це було більше, ніж я будь-коли їла протягом усього дня.
