Спочатку прихід нового року святкували в затишку садиб, на вечірках з пуншем і полюванням. Пишніші бали влаштовували під час карнавалу в багатих будинках аристократії. На початку ХХ століття на новорічних або, як їх називали, карнавальних балах, окрім польських страв не бракувало вишуканої французької кухні. Тож на столі мали бути фазани, лосось у майонезі, ростбіф, язик та шинка з холодцем, паштети із зайчатини, або по-французьки (їх називали страсбурзькими), смажені індики, дичина та дика птиця, галантини, складні соуси, салати, компоти, тістечка та багатоярусні торти, лимонади та алкогольні напої. Королева польської кухні ХІХ-го століття та авторка найпопулярніших кулінарних книг Люцина Чвєрчакевичова пригадувала також знаменитий черепаховий суп.
Маршал зневажає вишуканий стіл
Тому, як вказував довоєнний ілюстрований журнал для жінок «Bluszcz», поряд зі смаженим коропом чи щукою під соусом із хрону на столі могло опинитися також корейка косулі з італійською пастою та смородиновим желе, гаряча шинка з картопляним пюре та салатом із цикорію, або спеціально приготовані фазани, яких подавали в пір’ї. Невід’ємною частиною застілля були сири, торти, горіхи та сухофрукти, пунш, хрустики та пончики. Зранку подавали ситні традиційні страви: ароматний біґос з кількох видів м’яса, флячки з майораном по-краківськи чи по-варшавськи та телячий гуляш — усе це, до речі, тішить смакові рецептори і зараз.
Не можна було оминути увагою також закуски для розпалювання апетиту, які запивали горілкою: оселедці в майонезі, сардини, рольмопси, шпроти, анчоуси, копчену скумбрію, ряпушку, мариновані гриби, більш вишукані салати з раків і лобстерів, ікру, холодну гусятину або рулети з поросяти, які часто подавали на крихітних і дуже модних тоді тарталетках.
На відміну від маршала Юзефа Пілсудського, який був відомий своїм стриманим способом життя і не належав до грона гурманів, президент Іґнацій Мосціцький любив представницькі вечірки. Він організовував — у тому числі й на Новий рік — «буйні, шумні й пишні» бали для членів уряду, генералів і дипломатів. Іноді їм передували полювання. Відразу після полювання гостей пригощали біґосом і горілкою «старка», але під час самого балу подавали надзвичайно вишукані страви. Новорічні обіди організували також у Королівському замку у Варшаві. У 1934 році подані страви були настільки вишуканими та космополітичними, що це не залишилося непоміченим пресою, яка закликала, аби
великі обіди у великих польських домах мали ознаки національної кухні, аби вони базувалися на добірних місцевих продуктах, які таким чином здобували би заслужену славу... наприклад, ряпушка з Авґустівських озер, камбала та вугор, рідкісні види дичини..
Розкіш у Центральному Комітеті
Після Другої світової війни, на початку 1950-х років, за часів сталінізму, часто їжі не було взагалі, а натомість був голод, — пригадує прозаїк і сценарист Збіґнєв Кубіковський, чиї слова цитують Майя та Ян Лозінські в «Історії польського смаку». Проте, незважаючи на негаразди, про святкування Нового року не забували. Найважливіші заходи організовували в комітетах ПОРП та будинках культури. З іншого боку, з часом стало модно практично в кожному закладі праці влаштовувати розваги для співробітників (обов’язково з ведучим). Гостей частували м’ясною нарізкою, холодцем, борщем та біґосом. Алкоголю не цуралися, хіба що тепер це була просто чиста горілка.
Натомість номенклатура не обов’язково харчувалася тим самим. Навпаки, «вони не збиралися розділяти з народом недоліки повоєнного життя», —читаємо в «Історії польського смаку». Як то кажуть, «робітничий клас їсть ікру, але вустами своїх видатних представників». Відразу після війни відбувалися пишні вечірки для вищих партійних діячів, а під час карнавалу влаштовували бали. У 1949 році Марія Домбровська згадувала в «Щоденниках», що урядові столи аж вгиналися під тягарем їжі:
..майонези, салати, шинки, свинячі та яловичі вирізки, а навколо жадібно об’їдається весь народний парнас. Шок був тим більший, бо ми, письменники, вже досить давно майже не їмо м’яса. Я з’їла, може, п’яту частину того, що мені подали, і все одно це було більше, ніж я будь-коли їла протягом усього дня.