Беручи до уваги цей польський досвід, у 2018 році, під час проведення міжнародного архітектурного конкурсу, ми поставили перед фахівцями завдання – створити проєкт приміщення музею так, аби будинок увиразнював те, що буде всередині. І німецьким архітекторам Янові Кляйгусу та Йоганнесові Кресснеру це вдалося. Їхній проєкт «Штурм пагорба» має багату символіку. Наприклад, на фасаді будуть елементи схожі на меморіальні пам’ятки з бруківки, що нагадуватиме про трагічні події на Інститутській. Натомість рух пандусами навколо будівлі до верхнього входу – це символічний «штурм пагорба» і так би мовити продовження шляху до свободи. Та і сама будівля в неокласичному стилі символізує наш український Партенон, храм демократії та свободи. У просторовій програмі ми використали й інший досвід Поліну – разом із американськими колегами дуже детально розписали, де у нас буде «дитячий музей», де виставковий простір, де відбуватимуться освітні програми, де знаходитимуться студії.
Словом, ми проаналізували як переваги нових польських музеїв, так і їхні вади. Ми зрозуміли, що найважливіше – це створення середовища, де людина може зануритися в реальність і отримати якийсь персональний, може, навіть, тактильний індивідуальний досвід. Це, до речі, є в Музеї Варшавського повстання, де нас дуже вразила можливість пройтися підземними тунелями, або ж настінний календар повстання, в якому на відривних картках лаконічно розповідається про основні події цього героїчного зриву варшав’ян.
Ушанування пам’яті Героїв Небесної Сотні Євгена Котляра та Максима Горошишина у межах проєкту «День народження героя», 2021 рік, фот. Музей Революції Гідності
Натомість у Центрі Європейської Солідарності нам запам’яталася зала з розміщеними на стелі касками протестувальників. Цю ідею ми також пізніше творчо використовували у себе. Звідти ж ми привезли думку про те, що в музейному просторі великий вплив на відвідувача роблять габаритні експонати на кшталт техніки з ґданської корабельні, тому після повернення ми відразу почали шукати такі великі експонати, що пов’язані з Майданом – поліцейські та військові вантажівки, які використовували у придушенні повстання. Крім цього, в Ґданську ми побачили вдалий приклад використання в експозиції матеріалів із засобів масової інформації – вирізки з газет і часописів, фрагменти телевізійних програм з епохи Солідарності і таке інше. Ми також організували виставку на якій представили суспільно-політичний контекст Революції Гідності через заголовки в тодішній пресі, чи на інтернет-сторінках. Це дозволило красномовно показати тодішню ситуацію в країні – корупцію, зловживання владою, економічний занепад.
І ще одна річ, яка нас вразила в Європейському Центрі Солідарності і яка дала нам поживу для роздумів – зала, де на екрані старих телевізорів можна побачити промови Ярузельського. Це місце в експозиції, де людина задумується про феномен диктатора, про його роль в історії, а водночас його ницість. Тому ми також збираємо матеріали, які допоможуть показати цей феномен у нашому музейному просторі.
