Острів Кінг-Джордж, Антарктида, фот. Piotr Angiel/East News
У 1895 році він дізнається про заплановану Адріаном де Герлахом, офіцером бельгійського військово-морського флоту, експедицію до Антарктиди. Записується першим. Цей материк і досі залишається майже недослідженим – вони мають стати першими науковцями, які туди дістануться, до того ж узимку. Разом із Герлахом він проводить кампанію зі збору коштів. Інтенсивно готується до подорожі: досліджує швейцарські льодовики, консультується з фахівцями з океанології та метеорології.
Бюджет у них обмежений. Вони можуть дозволити собі лише вживане судно, придбане в Норвегії. Колишній китобійний корабель гордо назвали «Белґіка». Судно невелике, але міцне. Найважливіше ж те, що воно має просторе й добре обладнане лабораторне приміщення.
16 серпня 1897 року вони вирушають з порту в Антверпені. На борту – 22 особи, а серед екіпажу міжнародне товариство: Роальд Амундсен – майбутній підкорювач Південного полюса; Еміль Раковіца – відомий румунський зоолог, піонер біоспелеології – науки про організми, що мешкають у печерах. Генрикові Арцтовському випадає почесне завдання бути науковим керівником експедиції.
Експедиція починається невдало – вони допливають лише до сусіднього Остенде, оскільки виходить з ладу парова машина. Троє членів екіпажу відмовляються від участі в подорожі. Після кадрових перестановок Арцтовському вдається залучити до команди свого колегу. Це Антоній Добровольський – майбутній засновник кріології, науки про властивості льоду. Однак до експедиції його наймають лише як звичайного матроса й формального асистента науковців – спочатку він не припав до вподоби Герлахові.
У Ріо-де-Жанейро до них приєднується Фредерік Кук – американський лікар і фотограф, майбутній учасник гучної суперечки про першість у досягненні Північного полюса. Після численних пригод і перипетій у січні 1898 року вони минають останнє заселене людиною місце – аргентинський острів Ісла-де-лос-Естадос. Далі – лише море й лід.
