До HeartLand приїжджають не лише на фестиваль. Багато учасників з'являються задовго до його початку. Поки ще не пролунала перша музика, тут уже кипить спільна праця. Хтось встановлює намети, хтось монтує освітлення, інші облаштовують кухню чи миють танцювальний майданчик, який за кілька днів стане серцем фестивалю.
Тут майже непомітною стає межа між організаторами та учасниками. Простір народжується завдяки волонтерам – людям, які повертаються сюди щороку не тому, що мусять, а тому, що хочуть бути частиною цього процесу. Разом вони створюють місце, яке більше нагадує маленьке поселення, ніж звичайний фестивальний майданчик.
Найкраще це відчувається під час спільних обідів. За столами збираються люди, які ще вчора були незнайомцями. Розмови легко переходять з польської на англійську, іспанську чи португальську. Хтось пригощає домашнім пирогом, хтось розповідає про подорож через усю Європу, а хтось щойно повернувся з ранкового танцювального класу.
Хоча SoulZouk Retreat присвячений бразильському танцю зук, сам танець здається лише частиною чогось більшого. Так, тут проходять заняття з міжнародними викладачами, багатогодинні практики та вечірні танцювальні вечірки. Але не менш важливими стають миті між ними – розмови на траві, спільні сніданки, відпочинок у гамаку чи тиша світанку, коли стихають останні звуки музики.
Саме ці моменти змушують багатьох говорити про HeartLand не як про фестиваль, а як про дім.
У світі, де більшість подій підпорядковані чіткому розкладу, тут залишається місце для спонтанності. Хтось починає грати на барабані, до нього приєднуються інші музиканти, поруч виникає коло людей, які танцюють. Для цього не потрібен сценарій – достатньо бути поруч.