Гаряче? Заглядаємо до місць, від яких кров стигне у жилах
Під час літніх подорожей ми часто шукаємо укриття від спеки. Тим часом кращу прохолоду, ніж найпотужніший кондиціонер, дає візит у місце, овіяне таємницею, похмуре, а найкраще – пов'язане з реальними людьми чи подіями. Там навіть у найбільшу спеку по спині може сипнути морозцем.
Подих пекла в Бескиді Сондецькому
Picture display
standardowy (864px desktop)
Мофета імені проф. Генрика Свідзінського, фот. Маріан Зубжицький / Forum
Чи в Злоцькому на околицях Мушини можна відчути подих пекла? Дехто переконаний, що таємничий отвір у землі, який булькає брунатною рідиною та випускає вуглекислий газ, веде просто до підземного царства грішників. Людям із більш поетичною вдачею цей отвір дозволяє відчути, як дихає земля.
Насправді це незвичайне джерело – Мофета імені проф. Генрика Свідзінського, названа на честь свого відкривача, геолога, який описав її 1938 року. Мофета – це різновид вулканічної ексгаляції, холодних випарів, що складаються переважно з вуглекислого газу. Ця, у Злоцькому, хоча й невелика, досить ефектна: іржава гладь води (місцеві джерела багаті на сполуки заліза) цілодобово булькає завдяки газу, що з неї виділяється. Околиці джерела поросли специфічною рослинністю, поблизу нього можна знайти мертвих комах чи дрібних птахів, які труяться повітрям із дуже високою концентрацією вуглекислого газу, що нависає низько над поверхнею землі. У Бескиді Сондецькому є ще кілька мофет. Ту, що біля Мушини, визнано пам'яткою природи. Вона також є відомою туристичною атракцією, яку досі в народі називають «диявольським джерельцем».
Три тисячі черепів на Клодзькій землі
Picture display
standardowy (864px desktop)
Каплиця черепів у Кудові-Здруї, фот. Merlin / CC BY 3.0
Декорація фільму жахів чи незвичайне місце пам'яті? Каплицю, що знаходиться при парафіяльному костелі святого Варфоломія в Черменій неподалік Кудови-Здрою, заповнюють три тисячі черепів та людських кісток. Ще 20–30 тисяч останків поховані в крипті внизу. Це незвичайне місце виникло в 1776–1804 роках як вираз поваги до знайдених у околиці останків жертв воєн та епідемій, які спустошували цю місцевість у XVIII столітті. Ідея поховати більшість останків, але частину кісток виставити як своєрідний орнамент, що густо заповнює каплицю, належала місцевому пробощу Вацлаву Томашеку. Священник хотів таким чином створити місце пам'яті, а також матеріалізувати ідею про смертність людини – «memento mori».
Порожні будинки на базах часів холодної війни
Picture display
standardowy (864px desktop)
Пстронже, покинуте місто, фот. Марек Дурайчик / Forum
Покинуті будівлі приваблюють шукачів пригод. А покинуті міста? Ті, мабуть, значно частіше викликають мороз поза шкірою. Їхню тривожну атмосферу створюють не лише безлюдні вулиці, будинки, школи чи установи, а й трагічні причини, через які мешканці поспіхом звідти тікали. Лякають: Прип'ять, евакуйована після вибуху Чорнобильської електростанції, містечко Караібас у провінції Ітакарамбі в Бразилії чи Крако в Італії, обезлюднені через землетруси. Лякає конголезька Гома, де тисячі будинків зруйнувало 2021 року виверження вулкана Ньїраґонґо.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Кломіно, покинуте місто, фот. Лукаш Ґловаля / Forum
Не всі знають, що й у Польщі можна знайти залишки покинутих міст, проте вони обезлюдніли з політичних причин. Кломіно у Західнопоморському воєводстві та Пстронже в Нижньосілезькому за часів Холодної війни були ізольованими від світу базами російського війська. Вони виникли при полігонах і були місцем життя родин радянських солдатів. Коли змінився устрій і російське військо вийшло з Польщі, покинуті містечка – оточені лісами й виключені з комунікаційних шляхів, а до того ж овіяні поганою славою, – залишилися порожніми, занепадаючи дедалі більше.
Підземний шпиталь у Новій Гуті
Picture display
standardowy (864px desktop)
Протиатомне сховище з лікарняним відділенням у підземеллі лікарні Жеромського в Новій Гуті, фот. Ґжеґож Козакевич / Forum
У краківській Новій Гуті, за деякими даними, збудовано аж 200 укриттів. Район будували заледве через кілька років після війни, коли ситуація в нашій частині континенту досі не здавалася стабільною. Захисні споруди тоді були необхідним елементом міської інфраструктури. Однак укриття, що виникло під будівлею лікарні імені Жеромського на Осідлі на Скарпі, відрізняється від інших місць цього типу. Його спроєктували як підземний шпиталь, де під час війни чи нападу можна проводити медичні процедури. Він великий – понад 600 квадратних метрів площі, до того ж обладнаний не лише незалежною системою вентиляції та очищення води, а й джерелом живлення, туалетами та складом продуктів. Тут також виникли окремі, незалежні від наземних, операційні та процедурні зали, стерилізаторна, аптека, лазня, палати для хворих, склад медичних матеріалів тощо. На щастя, шпиталь в укритті ніколи не знадобився, але до сьогодні зберіг свій вигляд та обладнання. Він відкритий для відвідування.
Загадкова піраміда в мазурському селі
Picture display
standardowy (864px desktop)
Родинний склеп прусського барона Фрідріха фон Фаренгайта
У лісових хащах у селі Рапа, біля кордону з Калінінградською областю, розміщена своєрідна, забута споруда. Це піраміда на квадратному плані зі стороною завдовжки десять метрів і висотою близько шістнадцяти метрів. Ймовірно, її побудовано на початку XIX століття як родинний склеп прусським бароном Фрідріхом фон Фаренгайтом, який володів околичними землями. Першою похованою тут особою стала трирічна донька барона, згодом сюди потрапляли останки інших членів сім'ї, і врешті 1849 року тут поховали самого засновника.
Нетипова архітектурна форма склепу мала бути результатом захоплень фон Фаренгайда, який подорожував до Єгипту, цікавився культурою й історією, а також... надприродними властивостями пірамід. І саме ця сила, яку, за деякими переконаннями, має склеп, приваблює сюди багатьох шукачів незвичайних явищ. Радіестезисти переконані, що склеп у Рапі випромінює винятково сильну енергію (нібито космічну) і що не лише форма, а й розташування споруди не є випадковими.
Нетипова архітектурна форма склепу мала бути результатом захоплень фон Фаренгайда, який подорожував до Єгипту, цікавився культурою й історією, а також... надприродними властивостями пірамід. І саме ця сила, яку, за деякими переконаннями, має склеп, приваблює сюди багатьох шукачів незвичайних явищ. Радіестезисти переконані, що склеп у Рапі випромінює винятково сильну енергію (нібито космічну) і що не лише форма, а й розташування споруди не є випадковими.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Гробівець родини Фаренгайтів у мазурському селі Рапа, фот. Єжи Охоньський / PAP
Протягом багатьох років покинута й занедбана піраміда була також місцем експедицій шукачів інших емоцій: у знищених, відкритих трунах тут, за переказами, можна було побачити муміфіковані останки (факт, що вони муміфікувалися, а не розклалися, – це також аргумент тих, хто відчуває тут незвичайну силу). У 2016–2018 роках піраміда пройшла капітальний ремонт і була закрита, але досі залишається захопливою метою подорожей.
Магнат у скляній труні в крипті монастиря на Святому Хресті
Picture display
standardowy (864px desktop)
Крипта Яреми Вишневецького на Святому Хресті, фот. Пьотр Поляк / PAP
Ярема Вишневецький – один із наймогутніших магнатів свого часу, батько польського короля Міхала Корибута Вишневецького – був яскравою і важливою для польської історії постаттю, а його дії, політичні та військові рішення досі оцінюють неоднозначно. До кінця не з'ясовано також, як він помер, а його посмертна доля залишається предметом досліджень. Ярема Вишневецький помер 1651 року після короткої хвороби – йому тоді було лише 39 років, що навело деяких дослідників на підозру, що його отруїли. Його поховали в крипті монастиря на Святому Хресті. Це місце невдовзі пограбували шведи, а 1777 року знищила пожежа. Деякі дослідники вважають, що тоді останки магната було знищено. Попри це, в монастирській крипті у скляній труні досі можна оглянути муміфіковані останки, які, за словами ченців, належать Яремі Вишневецькому. 2011 року тіло отримало новий одяг: на нього поклали оздоблений шляхетський костюм із жупаном, шапкою, чоботами, булавою та шаблею. Це не автентичний одяг магната, а... кіношний реквізит – акторський костюм із фільму «Вогнем і мечем».
Нацистська фабрика в любуському лісі
Picture display
standardowy (864px desktop)
Комбінат DAG Alfred Nobel у Кшистковицях, фот. Guma89 / CC BY-SA 3.0
1939 року в місцевості Кшистковіце в Любуському воєводстві розпочалося будівництво величезної фабрики: комбінату DAG Alfred Nobel, де німці розпочали виробництво вибухових речовин. Підприємство розташували глибоко в лісі – віддаленість від заселених територій мала сприяти таємності виробництва. Об'єкт був самодостатнім, мав власні водозабори, залізничну колію та теплоелектроцентраль. Під час Другої світової війни тут працювало близько 25 тисяч примусових робітників. Після Другої світової війни частину забудов знищили, сьогодні фрагмент території належить військовій частині та в'язниці. Однак значна кількість споруд досі існує – їх лише дедалі більше поглинає ліс. Тут можна побачити величезні виробничі цехи, бетонні силоси, димарі, будівлі лабораторій, технічні установки, житлові будинки чи укриття, які десятиліттями поростають лісовою рослинністю.
Польський Стоунгендж у Борах Тухольських
Picture display
standardowy (864px desktop)
Природний заповідник «Кам’яні кола» в Одрах, фот. Рафал Яблонський / East News
Заповідник «Кам'яні кола» в Одрах у Борах Тухольських – один із найбільших і найдавніших об'єктів такого типу, збережених у Європі. За даними археологів, які досліджували це місце, територія охоплює цвинтар I–II століть нашої ери та колекцію родинних гробниць, що, найімовірніше, належали готським племенам. На території, що перебуває під охороною, знаходиться дванадцять кам'яних кіл різного розміру. Кожне з них складається з кільканадцяти, а часом до майже тридцяти частково вкопаних у землю валунів, а один чи два великі камені стоять також посередині. На території заповідника є також 30 курганів. Це прадавнє кладовище, як і більшість реліктів давніх племен, є туристичною атракцією, але й таємничим місцем. Космологи вважають, що розташування каменів не є випадковим і що за ними можна визначати пори року – дехто вбачає в них свого роду календар. Кам'яні кола також є предметом езотеричних досліджень – за цими теоріями вони випромінюють незвичайну енергію, яка сприяє медитації та відновленню внутрішнього спокою, а, за деякими твердженнями, навіть має цілющу силу.
Укриття для поїздів часів Другої світової війни
Picture display
standardowy (864px desktop)
Тунель-сховище у Стемпіні-Цешині, фот. Honza Groh (Jagro) / CC BY-SA 3.0
Сьогодні знову багато говорять про укриття: міста перевіряють якість наявних, вводяться також приписи, що вимагають будівництва нових об'єктів цього типу. Однак, напевно, ми рідко думаємо про укриття, які створили виключно для того, щоб туди могли заїжджати поїзди. Такий наземний тунель-укриття зберігся, зокрема, в селі Стемпіна в Підкарпатському воєводстві. Його побудовано в 1940–1941 роках для штабних поїздів Адольфа Гітлера. Він налічує майже 400 метрів у довжину, 12 у висоту і має залізобетонні стіни завтовшки два метри. Об'єкт, що був частиною комплексу споруд штабу Гітлера в Стемпіні, мав захищати як від бомбових, так і від хімічних чи біологічних атак. У серпні 1941 року нацистський лідер скористався тунелем: тут зупинився його поїзд, яким він приїхав на зустріч зі своїм італійським союзником Беніто Муссоліні.
Лише на кілька метрів коротшим є чудово збережене німецьке залізничне укриття в Коневці неподалік Томашова-Мазовецького. І тут залізобетонний наземний тунель був частиною більшого комплексу укриттів, збудованого в 1940–1941 роках. За свідченнями очевидців, у тунель кілька разів заїжджали поїзди, швидше за все, товарні. Об'єкт використовували також як склад обладнання та ремонтну базу, де ремонтували двигуни німецьких бойових літаків. Досі на території Польщі збереглися ще два залізничні бункери: в Стшижові біля Ряшева (цей схований під землею) та в Єлені в Лодзинському воєводстві. Усі можна відвідати.
Прибульці серед нас, або польський Розвелл на Люблінщині
Picture display
standardowy (864px desktop)
Уфологічний пікнік, організований у річницю приземлення НЛО в Емільцині, фот. Якуб Ожеховський / Agencja Wyborcza.pl
Хоча світові уряди успішно спростовують чутки про приземлення НЛО, по всій земній кулі фіксуються спостереження літаючих тарілок, зустрічі з прибульцями чи інші незрозумілі явища, які приписують позаземним цивілізаціям. Так само й у Польщі не бракує місць із задокументованою історією повідомлень про НЛО. Оскільки існування чужих завжди захоплює, але й лякає, місця, де нібито відбулися близькі контакти першого й другого ступеня, стали метою захопливих туристичних подорожей. Найвідомішим із них є Емільцин у Люблінському воєводстві, де гості з іншої планети нібито з'явилися ще 1978 року. У селі, яке називають «польським Розвеллом», 2005 року встановили пам'ятник на честь цієї незвичайної події.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Уфологічний пікнік, організований у річницю приземлення НЛО в Емільцині, фот. Якуб Ожеховський / Agencja Wyborcza.pl
Слідів появи НЛО над Віслою, звісно, більше – найдавніші зафіксовані свідчення датуються початком ХХ століття. 2000 року в селі Вилятово в Куявсько-Поморському воєводстві з'явилися таємничі кола в збіжжі, через дев'ять років невпізнаний літаючий об'єкт вночі побачили жителі села Ярнолтувек біля Ниси. Поки що, однак, лише прибульці, які з'явилися в Емільцині, дочекалися довготривалої пам'ятки про свій візит.
Переклад Марії Шагурі