У 2018 році, з нагоди 20-річчя майстерні, вийшла друком книжка «Життя і простір», яка підсумовувала увесь доробок. Кшиштоф Мицельський в ній пояснює:
(…) Ставити собі за мету проєктування лише естетику — цього трохи замало. Я ніколи не хотів померти за естетику. Турбота про неї — важливий елемент нашої професії і про це не можна забувати, але ж в архітектурі не йдеться лише про гарний малюночок.
Видається, що ті слова чудово характеризують підхід «Групи 5 Архітектори» до проєктування. Доробок гурту показує, що хоча візуальний ефект і має значення, та архітектори надають пріоритет простору, який «запаковують» будинком. А цей простір має два обличчя: комфорт використання будинку — зручне розташування комунікацій, світлі приміщення, людський масштаб, кольори та фактури, але також вплив, який новий об’єкт чинить на оточення. Саме тому початкова школа в Подкові Лєсьній має поділену стіну, завдяки чому видається меншою, а вікна розташовані нерегулярно й означені кольоровими рамами (це переламує монотонність поздовжніх зовнішніх стін). Натомість дім поруч з ландшафтним парком отримав дах, що тримається на дерев’яних стовпах, які нагадують стовбури дерев. Пласка будівля резиденції нав’язує до рівнинного краєвиду Мазовша.
Міхал Лещинський, один із засновників фірми «Grupa 5 Architekci», пояснює:
З наших реалізацій випробування часом витримають будинки, які необов’язково можна назвати зірковими. Як, наприклад, апартаменти на вулиці Льондовій у Варшаві. Будівля не є архітекторським феєрверком, проте чудово вписується у вулицю, запроєктовану в 30-х роках ХХ століття.
Апартаменти на вулиці Льондовій поруч із варшавськими Лазєнками мають форму, яка нагадує архітектуру міжвоєнного періоду, а вишукане завершення у м’яких барвах не відволікає уваги від справді пам’ятних об’єктів в околиці. Цілком інакше, ніж виконана у формі діамантів сніжно-біла блискуча стіна торгового дому «Кліф» — тут, у промисловій хаотичній забудові варшавської дільниці Воля білий коріан (сучасний матеріал, яким вкрито фасад) делікатно вирізняє і підкреслює будівлю камерного торгового центру. Будинок не мусить бути видовищним, щоб вирізнятися. Наприклад, як офісний будинок на вулиці Командорській у Вроцлаві, який одним краєм зрісся з рядом кам’яниць, а іншим сягає у бік залізничного віадукту. Високі стіни геометричної будівлі спеціально для цього будинку вивершено спроєктованими «жилетками», які з одного боку керамічні (цегляні), а з іншого — алюмінієві, отож змінюють вигляд будинку залежно від того, з якого боку на нього дивитися.
У 2016 році Архітекторську Нагороду Міського Голови Варшави за найкращий житловий будинок отримали апартаменти на вулиці Морське Око. Будинок, розташований глибоко в парку, міг би створювати враження архітектурного злочину в зеленій оазі, та завдяки стонованій архітектурі він залишається майже непомітним серед дерев. Натомість величезні вікна дають можливість мешканцям комфортабельних апартаментів насолоджуватися краєвидом.
Міхал Лещинський вважає себе прихильником тези, згідно з якою архітектор — це професія публічної довіри, бо завдання проєктанта полягає у тому, щоб кожен простір зробити прихильним для людини. І додає:
Архітектура (…) як мистецтво творить естетичний простір, як суспільна наука впливає також на оточення, в якому ми живемо. Через функціональність, корисність, технічну справність впливає на якість нашого щоденного життя.
Доробок майстерні «Grupa 5 Architekci» доводить, що праця для комерційних інвесторів (а саме з такими фірма найчастіше має справу) не мусить становити перешкоди у якісному проєктуванні. Варшавській майстерні притаманні вміння співпрацювати, переконувати у своїх принципах, а водночас шукати й знаходити відповідну форму для комерційних будівель. Можливо, їхній успіх прихований в мотто, яке сформулював Мацєй Дуткєвич про те, що «проєктант повинен поважати людей».
Переклад: Ольга Мандрика