Ґопло: озеро в серці польської культури
Розлоге озеро Ґопло в центральній Польщі безперечно належить до найчастіше описуваних водойм у польській літературі. Краса й велич цього дива природи, а також пов’язані з ним моторошні середньовічні легенди зробили його однією з найулюбленіших тем видатних польських поетів та письменників.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Мишача вежа в Крушвиці, фот. Wojciech Wójcik / Forum
Picture image
mysia-wieza-kruszwica-fot-wojciech-wojcik-forum-0428971364.jpg
Видовжене озеро Ґопло, розташоване в центральнопольському регіоні Куяви, належить до найбільших водойм країни. Його площа становить приблизно 21 квадратний кілометр, тож воно вважається десятим, а за іншими джерелами – дев’ятим за величиною озером у Польщі. Ґопло оточують луки, ліси й поля, а через саме озеро протікає річка Нотець. На північному березі Ґопла лежить місто Крушвиця, де можна побачити славетну Мишачу вежу (Mysia Wieża) – архітектурну пам’ятку XIV століття. Ця восьмикутна вежа заввишки 32 метри є залишком давнього замку.
Особливий статус Ґопла зумовлений тим, що це озеро пов’язане з однією з найдавніших і найвідоміших польських легенд – про міфічного прото-польського правителя Попеля, якого з’їли миші.
За легендою, злий Попель отруїв своїх дядьків, а коли ті померли, не дозволив їх поховати. Тіла, що почали розкладатися, привабили величезну зграю мишей, яка напала на підступного правителя. Рятуючись від смерті, він сховався у вежі, що виявилася для нього пасткою: миші знайшли його і з’їли. Після Попеля владу над його землями перебрали предки Мешка І – першого історичного правителя Польщі, який жив у X столітті. Тож легенда про Попеля сягає самих витоків польської історії.
Popiel being eaten by mice, 1581, photo: Wikipedia
Після того як у XVIII столітті, внаслідок поділів, Польща втратила незалежність, поляки з дедалі більшою ностальгією зверталися до ідеї польської державності. Саме тоді старі легенди – зокрема оповідь про Попеля, П’яста й озеро Ґопло – знову набули популярності. Ці перекази привернули увагу польських письменників і поетів, завдяки чому Ґопло з’явилося в низці важливих літературних творів.
Через три роки після першого поділу Польщі, 1775 року, відомий поет і письменник доби Просвітництва Іґнацій Красицький опублікував свою ірої-комічну поему Myszeida («Мишеїда»). Цей незвичайний твір відсилає до легенди про Попеля, але описує війну між… антропоморфними котами й мишами. Вважається, що поема Красицького критикує вади польської шляхти XVIII століття, зокрема її егоїзм і схильність до чвар. У «Мишеїді» з’являється Попель – у людській подобі. Він стає на бік котів і прагне винищити всіх мишей у своєму королівстві, проте, як і в давній легенді, зрештою вони його з’їдають.
Відлуння історії про Попеля та озеро Ґопло можна знайти також в історичній пісні Piast («П’яст») Юліана Урсина Нємцевича, виданій 1816 року.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Сцена з вистави «Ґопляна» режисера Януша Вішневського, 2016, фот. Krzysztof Bieliński / Teatr Wielki – Opera Narodowa
Picture image
Scene from the performance Goplana directed by Janusz Wiśniewski, 2016, photo: Krzysztof Bielinski / Teatr Wielki – Polish National Opera
Озеро Ґопло є також місцем дії одного з найважливіших польських драматичних творів – «Балладини» Юліуша Словацького, написаної 1839 року. У вступі до цього твору автор пише, що події розгортаються «у казкові часи, над озером Ґопло». У цій трагедії (яку іноді називають польським «Макбетом» – прим. пер.), головна героїня, Балладина, скоює низку тяжких злочинів, аби стати королевою польських земель. На її вчинки, а також на долі інших персонажів п’єси впливає фантастична істота – німфа Ґопляна, володарка озера Ґопло.
Озеро Ґопло з’являється також в інших творах Словацького – драмі Lilla Weneda («Лілла Венеда») 1840 року та історіософській поемі Król-Duch («Король-Дух») 1847 року.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Озеро Ґопло, фот. Wojciech Wójcik / Forum
Picture image
jezioro-goplo-fot-wojciech-wojcik-forum-0428557116.jpg
Озеро Ґопло стало також джерелом натхнення для низки віршів польських авторів. Серед них – написаний 1855 року твір Do Gopła («До Ґопла») поета й науковця Вінцентія Поля. Поль був відомим географом – 1849 року він очолив першу в Польщі кафедру географії в Ягеллонському університеті в Кракові. Водночас він був і талановитим поетом, про що свідчить хоча б те, що один із його творів, Śpiew z Mogiły («Спів із могили»), поклав на музику не хто інший, як Фридерик Шопен. Так постала пісня під назвою Leci liście z drzewa («Летить листя з дерева»).
Вірші про озеро Ґопло писав також відомий модерністський поет і перекладач Ян Каспрович. Він народився 1860 року в селі Шимбоже, що нині є частиною міста Іновроцлава, неподалік від озера Ґопло. Захоплений краєвидом цієї величної водойми, він звертався до Ґопла в низці своїх ранніх віршів, зокрема у творах Wieczór nad Gopłem («Вечір над Ґоплом»), Gopło («Ґопло»), Przechadzka nad Gopłem («Прогулянка над Ґоплом») та Mysia Wieża («Мишача вежа»).
Ядвіґа Лущевська, відома під псевдонімом Деотима, 1870, фот. Tygodnik Ilustrowany / Wikipedia
Озеро Ґопло з’являється також у вірші Gopło i Lechowa Góra («Ґопло і Лехова гора») відомої романтичної поетки й письменниці Ядвіґи Лущевської, яка писала під псевдонімом Деотима. Деотима, яка жила у 1834-1908 роках, славилася талантом до поетичної імпровізації та захопленням польською історією, що стала для неї джерелом натхнення в літературній творчості.
Як бачимо, Ґопло з’являється в багатьох творах відомих польських письменників і поетів. Окрім уже згаданих текстів, існують й інші польські літературні твори, в яких згадується це озеро, як-от історичний роман Юзефа Іґнація Крашевського Stara Baśń («Стара казка») 1876 року та драма Мечислава Романовського Popiel i Piast («Попель і П’яст») 1913 року.
На завершення варто сказати, що, зважаючи на величезне багатство польської літератури, важко підрахувати, скільки саме творів присвячено тому чи іншому озеру. Утім, можна сміливо стверджувати, що Ґопло не раз захоплювало відомих польських літераторів і, без сумніву, надихає й сьогодні.
