Емблеми польського села

gredele_wies_forum.jpg, default, Ґределе поблизу Більська Підляського, фот. Agencja Wschód / Forum

У польському селі є символічні місця, які є вагомими знаками в просторі, важливими місцями зустрічей для місцевої громади, а також символами, які впізнають мешканці міста.

Хоча понад 90 відсотків території Польщі займає сільська місцевість, ми аналізуємо, досліджуємо та оцінюємо територію нашої країни найчастіше через призму міст, їх форми, проблеми та способи організації території. Тим часом, село також має свої важливі місця — розпізнавальні знаки в просторі, навколо яких зосереджується життя місцевої громади. Більше того, сільські будівлі надихають містян, викликають позитивні емоції, а інколи навіть стають об’єктом їхніх прагнень.

Дерев’яна хата

Thumbnail — Сільська хата, Семянувка поблизу Гайнувки, фот. Radek Jaworski/Forum

Для міських жителів, втомлених від натовпу, шуму і вихлопних газів, архетипом спокою і відпочинку досі видається дерев’яна хата, що потопає в зелені і пахне смолою. Хоча сьогодні такі споруди легше знайти в музеї під відкритим небом, ніж у сільській місцевості, ми все ще бачимо символ польського села в цій будівлі з дошок, покритій двосхилим дахом. Про те, що ця архітектурна форма нині побутує радше в місті, аніж на своєму первинному місці, свідчить той факт, що сільські мешканці охочіше обмінюють дерев’яні хати на новіші, зручніші та простіші в обслуговуванні будинки, натомість у сучасній односімейній архітектурі наймоднішою формою стала «сучасна стодола».

Садиба

Міф про ідилічне і водночас насичене національною піднесеністю життя в садибі є одним із найміцніше укорінених у польській культурі. Сформована в епоху Відродження і додатково популяризована і модернізована в 1920-х роках, ідея садиби включає не тільки характерну будівлю з високим дахом і ґанком з колонадою, але й стиль життя, колиску національних цінностей і головних рис польського патріотизму. Недарма після здобуття незалежності у 1918 році, коли відбувалися пошуки найважливіших символів, навколо яких можна було знову об’єднати розділену під час поділів країну, саме садибу було визнано національним архітектурним стилем.

Так само після трансформації 1989 року, яка дозволила будувати приватні односімейні будинки, садибний стиль виявився наймоднішим, оскільки він, як видавалося, найкраще відображав прагнення та амбіції інвесторів часів раннього капіталізму.

Досі жива популярність заміської садиби заснована на міфі тим більше, що оригінальних об’єктів такого типу до наших днів дійшло дуже мало. Проте вона зберігається в національній свідомості, впливаючи на сучасне будівництво.

Будинок-куб

Дерев’яні хати, не кажучи вже про садиби, не є характерною ознакою ландшафту польського села, особливо в центральній частині країни. Його творять передусім кубічні будинки — «кубики». Зазвичай зведені в 1970-х і 1980-х роках із доступних на той час матеріалів, вони мають радикально прості форми з характерними високими нижніми поверхами, що приховують кухні та комори. Часто неоштукатурені, позбавлені оздоблювальних елементів, вони є ознакою свого часу, коли завдяки тимчасово покращеній економічній ситуації фермери могли інвестувати в житло. Утім, це покращення не тривало настільки довго, щоби вистачило часу на ретельне оздоблення. Тим паче, що такі типи будинків часто повставали на основі проєктних схем, опрацьованих і модифікованих самими підрядниками і майбутніми користувачами. Ця архітектура без архітекторів, незакінчена і водночас надзвичайно довговічна, добре ілюструє реалії розвитку польського села.

Житловий комплекс у польовій забудові

Польське село змінюється, особливо в районах, розташованих поблизу міст (навіть у радіусі ста кілометрів від них). Там сільське господарство поступається місцем новітній житловій забудові, адже сучасні городяни дедалі частіше бажають жити подалі від сум’яття мегаполісу, а фермери продають свою землю забудовникам і також змінюють свій спосіб життя. Цей відтік «на село» приніс нове явище в польську урбаністику — польову забудову.

Цей термін використовується для опису житлових масивів, побудованих на вилучених із сільського господарства теренах, на довгих вузьких ділянках землі, які раніше були сільськогосподарськими угіддями, що належали одному фермеру. Таким чином колишні сільськогосподарські території перетворюються на ряди щільно розташованих одно- та багатоквартирних будинків, а смуги відгородженої забудови, віддаленої від дороги, часто межують із досі оброблюваними полями. Хоча ці комплекси, побудовані — буквально — на полі, користуються популярністю серед клієнтів, вони породжують багато урбаністичних проблем, пов’язаних із комунікацією чи облаштуванням інфраструктури житлового комплексу (тут немає шкіл, магазинів і навіть публічного простору).

Пожежна частина та магазин

У той час як у сучасних житлових масивах бракує публічних просторів чи місць для зустрічей, роль зони, що об’єднує місцеву громаду в сільській місцевості, все ще відіграють пожежна частина та магазин. Останніми роками в багатьох населених пунктах з’явилися громадські будівлі, суспільні центри, будинки культури, де розробляють культурну програму чи заходи, які інтегрують та активізують жителів. Традиційно, однак, серце села б’ється між пожежною частиною та магазином.

Перше — місце для організації важливих подій, останнім часом тут відроджується традиція влаштовувати сімейні вечірки, друге — зона неформальних зустрічей, обміну інформацією та плітками, сусідських нарад. Цікаво, що сільські торговельні павільйони будували за єдиною схемою, завдяки чому схожі споруди, що складаються з характерної простої будівлі з квадратними вікнами, майданчиком для доставки і сходами, що ведуть до входу, досі зустрічаються по всій країні.

Сільський костел

Згідно з дослідженнями, секуляризація польського суспільства прогресує, але це явище стосується насамперед міст. Костел у польському селі досі є важливою точкою відліку, у переносному сенсі — як моральний дороговказ, але також і буквально. Костельна вежа, що височіє над місцевістю, протягом століть є важливим знаком у просторі, орієнтиром, назавжди вписаним у ландшафт польської провінції.

Сільські костели, хоч і споруджені часто на рубежі ХІХ-ХХ століть, мають історизовані та стримані форми. Пристосовані до місцевих потреб, тобто невеликі, і до смаку вірян — а отже, традиційні, консервативні за формою, вони, можливо, не спричинили революції в архітектурі, але стали постійною частиною польського ландшафту та суспільного життя.

Переклад: Марія Шагурі

Мова Ukrainian

народне мистецтво

польське село

дерев'яна архітектура